Справа № 368/465/19
Провадження № 2/368/365/19
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"03" травня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.
та позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
позивач просить суд постановити рішення, згідно якого щомісячно стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська (Довжанський) Луганської області, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини, обґрунтовуючи позов наступним.
24 червня 2003 року вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований виконкомом Провальської сільської ради Луганської області.
Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає спільно з нею та перебуває на її утриманні, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини та відповідною довідкою міської ради.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
На даний час шлюб між ними розірвано з 29 січня 2008 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом, і вона з боржником подружніх відносин не підтримує, проживає окремо в різних регіонах України, спільного господарства та сімейного бюджету не веде.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. ст, 150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Про те, батько дитини на даний час участі в її утриманні та вихованні не приймає, матеріальної допомоги їй не надає і тому приходиться її утримувати самій, при тому що на даний час вона не працює, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Згідно частини 2 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-УІІІ від 17 травня 2017 року, яким внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно абзацу другого частини другої статті 182 СК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-УШ від 03.07.2018 року, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» статтею 7 з 1 січня 2019 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено щомісячний прожитковий мінімум у 2027 гривень.
Таким чином, гарантований мінімальний розмір аліментів на дитину, на час звернення з даним позовом, не може бути меншим ніж 1013,50 грн.
Абзацом третім частини другої статті 182 СК України в редакції Закону України № 2475-УШ від 03.07.2018 року визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище, враховуючи своє право на стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом про стягнення з відповідача аліментів та стягнути з нього аліменти у ј частці від заробітку (доходу), яка з урахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, визначених ст. 141 Сімейного Кодексу України, потреб дитини та її участі в її утриманні, виваженості, розумності та справедливості, повинна бути не меншою ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідач працездатний, за наявною в неї інформацією, працює та отримує доходи, але мені місце його роботи та розмір заробітної плати невідомі, аліментними зобов'язаннями не обтяжений, інформації про наявність на його утриманні других дітей не маю, непрацездатних батьків чи інших осіб, не має.
Згідно приписів частини 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом подачі об'яви на сайті Кагарлицького районного суду Київської області. Станом на 03.05.2019 року відповідачем відзиву до суду не подано.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Суд, вислухавши позивача та дослідивши подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклади шлюб, який зареєстрований виконкомом Провальської сільської ради Луганської області.
Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає спільно з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини та відповідною довідкою міської ради.
Шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції Луганської області.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 р. у справі №459/2181/17.
Оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами про необхідність визначити відповідачеві мінімальний розмір аліментів на одну дитину, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому в цій частині суд позивачу відмовляє.
Суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Свердловська (Должанський) Луганської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Свердловська (Должанський) Луганської області), на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.05.2019 р.
Суддя І.І. Шевченко