Справа № 308/12612/18
25 квітня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі - Пассер М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ужгородського міькрайонного суду від 13 травня 2017 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. У шлюбі у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що з часу розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 , жодної участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, ухиляється від її утримання, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Дана обставина негативно позначається на житті родини, та не дозволяє в повному обсязі забезпечити дитину найнеобхіднішим для гармонійного розвитку, оскільки розмір її прибутку явно є недостатнім для того, щоб забезпечувати себе і дитину всім необхідним для належного рівня життя. На даний час їх дитина знаходиться повністю на її утриманні. Позивач зазначає, що відповідач є офіційно працевлаштованим.
З посиланням на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень, починаючи із дня подачі цього позову і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, натомість на адресу суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міькрайонного суду від 13 березня 2017 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 - розірвано.
У шлюбі у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження, копія якого приєднана до матеріалів справи.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , що стверджується даними довідки № 147 від 19.01.2015 року.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 працює в Інформаційно - обчислювальному центрі на посаді завідувач господарства з 28.11.2008 року і його середньомісячний заробіток за 2018 рік складає 5089,00 грн., що стверджується даними довідки № 100 від 20.03.2019 р.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 свій обов'язок утримувати дитину, що передбачений ст. 180 СК України не виконує.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частцівід доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2019 рік" затверджено на 2019 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01 січня 2019 року - 1626 гривень, на дітей вікoм від 6 до 18 років з 01 січня 2019 року - 2027 гривень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень проти позовних вимог, враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину.
Як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено проте не надає матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини.
Будь яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовому засіданні не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька у її утриманні, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків, слід визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в сумі 1500,00 грн. щомісячно на утримання дитини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 06.11.2018 року, що підтверджується штемпелем на зазначеній позовній заяві, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 180-182, 184 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 06 березня 2014 року, ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 не значиться) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 не значиться), мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 06 березня 2014 року, ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородський МВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 06 березня 2014 року, ІПН НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_2 (згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 не значиться).
Дата складання повного судового рішення - 25.04.2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца