Справа № 308/1292/19
12 березня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді ОСОБА_1 ,секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030002083 від 28.06.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженні, відомості про яке 28.06.2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030002083 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 березня 2019 року включно.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.01.2019 року обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою закінчується.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора запечив, просив суд не обирати відносно нього запобіжний захід пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявленого прокурором клопотання заперечив, просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України., а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу не має, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Обвинувачений може переховуватися від суду, ніде не працює, сім'ї та утриманців не має, а тому в будь - який момент може покинути межі м.Ужгород чи вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Окрім того ОСОБА_4 неодноразово обвинувачений за вчинення аналогічних злочинів проти власності.
Оцінюючи в сукупності всі обставини передбачені ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора та обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178,331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою рахувати по 10 травня 2019 року включно.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1