Справа № 305/273/19
Провадження по справі 2/305/289/19
02.05.2019 року Рахівський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Ємчук В.Е.
з участі: секретаря судового засідання - Орос С.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 .
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі Відповідач) про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з громадянкою ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2016 року розірвано. За час проживання в шлюбі у сторін народився син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з Відповідачем. На даний час дитина перебуває на спільному утриманні та вихованні батьків. На підставі рішення Рахівського районного суду від 15.04.2015 року по цивільній справі №305/653/15-ц провадження №2/305/425/15 Позивач щомісячно сплачує на користь Відповідача аліменти у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) Але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття. Так, згідно з виконавчим провадженням, Позивачу, який зараз не являється працевлаштованим, нараховується для сплати аліментів грошова сума 1946,25 гривні, тобто ј частки середньостатистичної заробітної плати, визначеної по Рахівському району. На сьогодні, зокрема з 10.10.2017 року Позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі із громадянкою ОСОБА_7 та від цього шлюбу в Позивача народилася дитина, син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на його повному утриманні та відповідному вихованні. На сьогодні Позивач не має постійного місця роботи та відповідного постійного заробітку, його дохід є нерегулярним та мінливим, він не займається індивідуальною чи підприємницькою діяльністю, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. Звільнення Позивача з попереднього місця роботи, а саме6, з посади контролера енергозбуту ПАТ «Закарпаттяобленерго», народження його другою дружиною та утримання ним ще однієї дитини від другого шлюбу ставить його в гірше матеріальне становище, ніж те, яке мало місце при винесенні рішення Рахівським районним судом Закарпатської області від 15.04.2015 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість матеріальне становище Відповідача на даний час покращилося, оскільки остання стала працювати викладачем у музичній школі м.Рахова. Від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_9 Позивач не відмовляється, однак, вважає за необхідне та можливе виконувати свої батьківські обов'язки в порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства, тобто відносно своїх дітей однаково. Таким чином, оскільки сімейний стан та матеріальне становище Позивача, як платника аліментів, істотно змінилося, в гіршу сторону в частині відсутності в нього постійного, стабільного заробітку, тому просить зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються на користь ОСОБА_10 , на утримання дитини, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ј частки з усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу) громадянина ОСОБА_1 , Але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи із набранням рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Рахівського районного суду від 06.03.2019 року було відкрито провадження у даній справі та її призначено до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, а Відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.
Від Відповідача, ОСОБА_3 , 29.03.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що вона заперечує проти позову виходячи з такого. Вона проживає з дитиною у будинку батьків, самостійно виховує та утримує дитину, при цьому син ОСОБА_6 часто хворіє, що зумовлює додаткові фінансові витрати. Крім того, вона несе витрати на розвиток та освіту сина, зокрема оплачує дитячий садок, який відвідує дитина. І взагалі, вона, не створивши сім'ю, самостійно виховує дитину та несе все психологічне і матеріальне навантаження пов'язане з вихованням сина. Відповідач не погоджується з мотивами Позивача, щодо погіршення його матеріального становища. Так, за наявною у неї інформацією, Позивач часто їздить за кордон, що тягне за собою чималі витрати. Зокрема, Позивач зі своєю новою сім'єю відпочиває на морі за кордоном (Греція), про що він виклав світлини в соціальній мережі. Вважає, що підстав для зменшення розміру аліментів немає, тому просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву ОСОБА_3 надала копії квитанції про те, що копію відзиву вона надіслала ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_2 28.03.2019 року.
Представник позивача ОСОБА_12 .М. 01.04.2019 року надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання Відповідача на необхідності санаторно-курортного лікування сина не підтверджується матеріалами справи, зокрема вона не надала суду жодних доказів направлення дитини на лікування чи сплати таких послуг. Світлини з соціальних мереж, які надала Відповідач, не є належними доказами, оскільки вони не є оригіналами, можуть бути фейками, фотошопами, тощо. Відповідач не спростувала покращення її матеріального стану, працевлаштування. Отже, всі заперечення Відповідача проти позову не спростовують твердження та доводи Позивача, зазначені ним у позовній заяві, у зв'язку з чим останні не заслуговують на увагу та не можуть бути взяті судом при вирішенні даної справи. Копію відповіді на відзив надіслано ОСОБА_3 , що підтверджується чеком Укрпошти від 01.04.2019 року.
Позивач, ОСОБА_3 , надала суду заперечення на відповідь на відзив, копію якого 05.04.2019 року надіслала Позивачу та його представнику. У запереченнях зазначила, що Позивач вважає її доводи у відзиві на позовну заяву такими, що не спростовують вимог позовної заяви. Однак, вона підтверджує належними доказами те, що дитина хворіє, у зв'язку з чим вона дійсно несе значні витрати. Вважає, що надані нею докази є достатніми та допустимими, вони засвідчують її матеріальне становище, а тому просить зазначені обставини врахувати при вирішенні справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на задоволенні позову. Вважають, що через звільнення з роботи та народження у ОСОБА_1 ще однієї дитини відбулося погіршення матеріального становища Позивача, що є безумовною підставою для зменшення аліментів. Посилання ОСОБА_3 про те, що Відповідач відпочиває за кордоном, на що витрачає значні кошти, вважають недоведеним жодними належними доказами. Також, пояснили, що заборгованість по сплаті аліментів, яка значилася за Шорбаном в січні 2019 року він сплатив.
Відповідач, ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що син ОСОБА_6 хворіє, що потребує значних витрат, однак вона з позовом про стягнення додаткових витрат на даний час не зверталася. Вона дійсно працює вчителем у музичній школі з 2010 року. Позивач посилається на те, що він не працює, однак на її думку він повинен працювати, щоб забезпечувати дітей належним чином, адже дитина не повинна страждати від того, що батько не працює. Ба більше, ОСОБА_1 не займається взагалі вихованням дитини, а отже на неї лягає повністю виховання сина та його утримання. Водночас ОСОБА_1 систематично виїжджає за кордон, де з сім'єю відпочиває на морі, а отже, на її думку, його матеріальний стан ніяким чином не погіршився. Також, ОСОБА_3 зазначила, що відповідач неодноразово допускав заборгованість по аліментах, однак як тільки він їхав за кордон, то одразу ж перед тим сплачував заборгованість і на даний час заборгованість по аліментах він погасив.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15 вересня 2012 року, який між ними розірвано, що підтверджується копією рішення Рахівського районного суду від 02.12.2016 року.
Від шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно з рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року Відповідач зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 51 Конституції України та стаття 180 СК України визначають, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть повну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином встановлено вичерпні обставини, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів: 1) зміна матеріального стану платника або одержувача аліментів; 2) зміна сімейного стану платника або одержувача аліментів; 3) погіршення здоров'я платника або одержувача аліментів; 4) поліпшення здоров'я когось з них. По суті, не вказані обставини, а викликані ними ускладнення слугують підставою для зміни розміру аліментів.
Зі змісту статті 12, 81-83 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду свідоцтво про шлюб, відповідно до якого 10 жовтня 2017 року він одружився з ОСОБА_7 . Також, Позивач надав свідоцтво про народження у нього ще однієї дитини, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначена дитина перебуває на його утриманні, що підтверджено довідкою Богданської сільської ради №603 від 12.02.2-019 року.
Згідно з довідкою Богданської сільської ради від 12.02.2019 року №602 ОСОБА_1 не працює, індивідуальною та підприємницькою діяльністю не займається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває.
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , 11.04.2016 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за угодою сторін.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 12.02.2019 року, Позивач одружений, на утриманні має сина, 2018 року народження. Дружина ніде не працює, здійснює догляд за дитиною до трьох років, проживає в будинку батьків.
Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 від 26.03.2019 року, вона проживає в будинку разом зі своїм сином, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини після народження сина залишив сім'ю та не бере участі у вихованні та догляді дитини.
Згідно з довідкою КНП «Рахівський ЦПМСД» Амбулаторія м.Рахів від 22.03.2019 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року хворіє, діагноз J 42 L20.9, знаходиться на «Д» обліку, часто проходить амбулаторне лікування та потребує санаторно-курортного лікування.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 в користь ОСОБА_10 з примусового виконання виконавчого листа №305/653/15-ц від 28.04.2015 року, у січні 2019 року нараховано до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_9 суму 1846,25 гривні. Згідно з цим же розрахунком у ОСОБА_1 значиться заборгованість, однак в ході розгляду справи сторони заявили про її сплату.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, суд встановив, що дійсно після ухвалення 15 квітня 2015 року Рахівським районним судом рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житті Позивача відбулися зміни. Зокрема, він одружився з ОСОБА_7 та у них народилася дитина, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні ОСОБА_1 .
Посилання Позивача на те, що матеріальне становище ОСОБА_3 , після ухвалення судом рішення про стягнення в її користь аліментів, покращилося внаслідок того, що вона стала працювати викладачем в музичній школі, не заслуговує на увагу, оскільки, як ствердила Відповідач, вона вже працювала там на момент ухвалення судом рішення про стягнення в її користь аліментів, а точніше працює в музичній школі вже майже десять років, за таких обставин покращення її матеріального стану не відбулося.
Крім того, загальновідомим, що не потребує доказування, є те, держава, відповідно до розділу ІІІ Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» гарантує кожній сім'ї, в якій народилася дитина державну соціальну допомогу в розмірі 41280 гривень, виплата якої здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, а решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами. Отже, така допомога очевидно виплачується Позивачу на утримання сина ОСОБА_15 , і у той же час після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_9 , у зв'язку з досягненням ним трьох років, виплата такої допомоги вже припинена ОСОБА_3 . Відповідач в ході розгляду справи ствердила, що вона на даний час не отримує жодної соціальної допомоги від держави на утримання сина, що не заперечувалося Позивачем.
Щодо погіршення матеріального стану Відповідача внаслідок його звільнення з роботи з ПАТ «Закарпаттяобленерго», на яке він посилався у позовній заяві, то тут слід зазначити що звільнення Позивача відбулось за угодою сторін, тобто не всупереч його власній волі (його звільнення не пов'язане зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи то хвороби, внаслідок якої він би не міг виконувати роботу, тощо), тимчасове безробіття заявника не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, він є працездатною, здоровою людиною, а отже суд відхиляє зазначені доводи ОСОБА_1 , оскільки вони однозначно не підтверджують погіршення його матеріального становища.
Одночасно суд зазначає, що Відповідач не довела та не підтвердила належними й допустимими доказами свої доводи щодо того, що матеріальне становище Позивача покращилося, оскільки він виїжджає на відпочинок з сім'єю.
З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час звернення до суду з позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, при цьому дитина сторін підросла і витрати на її утримання значно збільшилися, а матеріальне становище одержувача аліментів - матері дитини, з якою вона проживає, не поліпшилося, державної допомоги на утримання дитини вона не отримує, сума аліментів, яка нараховується до сплати, а це 1846 гривень, на даний час є незначною, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, оскільки зменшення розміру аліментів суперечить інтересам дитини.
Питання про стягнення судових витрат сторонами не ставилося.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено 08.05.2019 року.
Суддя: В.Е. Ємчук