йСправа № 304/729/19 Провадження № 1-кс/304/291/2019
10 травня 2019 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного- ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000199 від 08 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гльда Тазовського району Тюменської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Старший слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000199 від 08 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 . Клопотання мотивує тим, що 08 травня 2019 року слідчим відділенням Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12019070130000199 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою зі своїми знайомими ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , будучи обізнаним у явищі нелегальної міграції, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, сприяв незаконному переправленню нелегальних мігрантів через державний кордон України та потрапляння в країни Євросоюзу, а саме 07 травня 2019 року, отримавши по вул. Стадіонній, №6 у м. Київ від невстановленої досудовим розслідуванням особи для перевезення нелегальних мігрантів чотирьох громадян Народної Республіки Бангладеш, а саме: 1. SejibKazi, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2. Md. AbdulLatif, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 3. AhmedDaulatPonir, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 4. KhalilAhmed, ІНФОРМАЦІЯ_7 , на автомобілі марки «VolkswagenPassat» д/н НОМЕР_1 з м. Київ до с. Поляна Свалявського району Закарпатської області, а згодом на територію Перечинського району Закарпатської області разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що особи, яких вони повинні перевезти, перебувають на території України незаконно та мають намір незаконно потрапити до країн Євросоюзу. В подальшому, 07 травня 2019 року близько 22.00 год вищевказаних громадян посадили в автомобіль марки «VolkswagenPassat», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , а вісім інших громадян Народної Республіки Бангладеш посадили в автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , та марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 та направились в сторону Закарпатської області, групою із вищезазначених трьох автомобілів автодорогою Київ-Чоп, при цьому тримаючи зв'язок між собою. 08 травня 2019 року об 11.00 год працівниками поліції у с. Тур'я-Пасіка Перечинського району, в рамках проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант» було зупинено вищевказані автомобілі. Однак зупинився лише автомобіль марки «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , а автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , та марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , різко розвернулися та почали втікати від працівників поліції, однак були зупинені на території Свалявського району Закарпатської області. 08 травня 2019 року о 21.00 год ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України було затримано. 09 травня 2019 року ОСОБА_5 органом досудового розслідування за погодженням із процесуальним керівником повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприяння його вчиненню наданням засобів вчинене щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом начальника ВБЗПТЛ ГУНП в Закарпатській області, протоколами оглядів місця події від 08 травня 2019 року, протоколами допиту свідків, а саме: громадян Народної Республіки Бангладеш 1. Sejib Kazi, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 3. Ahmed Daulat Ponir, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 4. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , протоколом впізнання від 08 травня 2019 року. Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_5 може ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлює неминучість покарання за скоєне, знаючи про тяжкість самого покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності,зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), а також усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на співучасників вчинення даного злочину та невстановлену досудовим розслідуванням особу, яка була замовником перевезення нелегальних мігрантів, шляхом їх підкупу або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальне правопорушення, (п. 5 ст. 177 КПК України) та існує ризик його протиправної поведінки. Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, тим що ОСОБА_5 офіційно ніде не працює, проживає за межами Закарпатської області, а також встановлено, що ОСОБА_5 вже неодноразово здійснював перевезення нелегальних мігрантів як на територію Закарпатської області, так і в інші області України, та є добре знайомим з співучасниками вчинення злочину, а також може бути знайомим з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка була замовником перевезення нелегальних мігрантів, що може в подальшому негативно вплинути на хід досудового розслідування. Оскільки з огляду на вищевикладене особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, тому слідчий просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та старший слідчий СВ ОСОБА_4 подане клопотання підтримали повністю та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 проти заявленого клопотання заперечили та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
У судовому засіданні встановлено, що 08 травня 2019 року матеріали досудового розслідування за вищевказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000199 (а. с. 7).
Також встановлено, що 08 травня 2019 року о 21.00 год підозрюваного ОСОБА_5 затримано в порядку ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України, а також 09 травня 2019 року йому у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 у встановленому ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України (а. с. 35-39, 40-43).
Разом з цим встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про що свідчать докази, зібрані органом досудового слідства та надані слідчому судді, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Крім цього встановлено, що ОСОБА_5 на даний час офіційно не працевлаштований, будь-яких доходів не має, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину та хвору матір, раніше не судимий.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що жоден більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення та переховуванням його від органів досудового розслідування та/або суду, а відтак до нього з огляду на положення ст. ст. 177, 181 КПК України слід застосувати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 5 ст.182 та ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя визначає підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов'язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою кожного разу у визначений ними час для проведення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає ( АДРЕСА_1 ), повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця фактичного проживання.
Також, роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вищеперерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Тому, керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Рахувати ОСОБА_5 строк тримання під вартою з моменту його фактичного затримання, а саме з 21 год 00 хв. 08 травня 2019 року.
Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою 21 год 00 хв. 07 липня 2019 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - у сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою кожного разу у визначений ними час для проведення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає ( АДРЕСА_1 ), повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця фактичного проживання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1