06.05.2019 Справа № 363/1103/16-ц
06 травня 2019 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., при секретарі - Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області про спонукання до виконання мирової угоди,-
В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області про спонукання до виконання мирової угоди, в якому просив спонукати відповідача ОСОБА_2 до виконання мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.08.2015 року затвердженої Вишгородським районним судом Київської області, у зв'язку з чим виписати та видати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в сумі 160 000 гривень та додатково за порушення мирової угоди 3% річних в сумі 2 000 гривень, індекс інфляції - 1 651 гривню 20 копійок, а всього стягнути 163 651 гривень 20 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в розмірі 552 465 грн. 52 коп., 2 000 грн. за надання юридичної допомоги та 3 654 грн. судового збору.
25 липня 2014 року Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 25 липня 2014 року розпочата процедура примусового стягнення вказаного вище боргу.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року між сторонами затверджено мирову угоду відповідно до умов якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 , а останній отримав, кошти в сумі 398 119 грн 52 коп. в рахунок погашення боргу по вищевказаній цивільній та виконавчій справах, а іншу частину боргу в сумі 160 000 грн ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 в терміни до 30 жовтня 2015 року включно.
Умови мирової угоди в частині сплати 160 000 грн ОСОБА_2 виконано не було, а оскільки ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року про затвердження мирової угоди не містить усіх обов'язкових ознак виконавчого документа згідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з цим позовом.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд спонукати відповідача ОСОБА_2 до виконання мирової угоди, у зв'язку з чим виписати та видати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в сумі 160 000 грн, а також додатково за порушення мирової угоди 3 % річних в розмірі 2 000 грн, індекс інфляції в розмірі 1 651 грн 20 коп., всього - 163 651 грн 20 коп. Також, позивач просив суд після набрання законної сили судового рішення виписати та видати виконавчий лист.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 березня 2016 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 травня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 10 травня 2018 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року скасувано, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про спонукання до виконання мирової угоди передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2018 року головуючим суддею по вказаній справі обрано Баличеву М.Б.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, на адресу суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача та представника третьої особи.
06 травня 2019 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в розмірі 552 465 грн. 52 коп., 2 000 грн. за надання юридичної допомоги та 3 654 грн. судового збору.
25 липня 2014 року Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 25 липня 2014 року розпочата процедура примусового стягнення вказаного вище боргу.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року між сторонами затверджено мирову угоду відповідно до умов якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 , а останній отримав, кошти в сумі 398 119 грн 52 коп. в рахунок погашення боргу по вищевказаній цивільній та виконавчій справах, а іншу частину боргу в сумі 160 000 грн ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 в терміни до 30 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
30 вересня 2015 року Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області закінчено виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 вказаного вище боргу на користь ОСОБА_1
Однак, відповідач ОСОБА_2 умови мирової угоди в частині сплати 160 000 грн. виконано не було, у зв'язку з чим 25.12.2015 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направлено письмову вимогу про виконання мирової угоди, однак відповіді на неї не отримали.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За правилами статті 175 ЦПК України (в редакції на момент укладання мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.
Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 6 частини першої статті 26 цього Закону).
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виключено.
Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Частиною другою статті 368 ЦПК України передбачено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Враховуючи наведені вище роз'яснення, позивач обрав вірний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Згідно із статями 11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України. Однак, такий правочин має і свої особливості, пов'язані з процедурою його укладення та затвердження, що також свідчить про необхідність дотримання процесуальних норм, які регулюють порядок затвердження мирової угоди судом.
Згідно із статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язується вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматись від певної дії, а друга сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 525 ЦК України одностороння відмова відз обов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Системний аналіз норм цивільного процесуального закону, які регулюють укладення мирової угоди, дає змогу дійти висновку, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6274 цс 15.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в порушення умов мирової угоди та положень ч. ч. 1, 3 ст.509 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, свідомо та без поважних причин не виконав взяті на себе зобов'язання та позивачу частково не повернув грошові кошти в сумі 160 000 грн., а тому цю частину позовних вимог про спонукання до виконання мирової угоди слід задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 000 грн, індексу інфляції в розмірі 1 651 грн 20 коп. за порушення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491 цс 15.
Тому посилання позивача на ст. 625 ЦК України та розрахунок 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 000 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 651, 20 грн. суд відхиляє, та вважає, що в тій частині позовних вимог потрібно відмовити.
Одночасно, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в користь позивача в розмірі 551, 20 грн.
Керуючись ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області про спонукання до виконання мирової угоди - задовольнити частково.
Спонукати ОСОБА_2 до виконання мирової угоди укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка затверджена ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2015 року по цивільній справі № 363/1145/14-ц, шляхом стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника пдатків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 ) боргу у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Вишгородський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 15.5 Розділу XIII ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника пдатків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 .
Головуючий М.Б. Баличева