Справа № 301/749/19
"10" травня 2019 р.
Суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Золотар М. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП України в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, українця, громадянина України,
за ст. 122-4 КУпАП,-
До Іршавського районного суду Закарпатської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП.
Після реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду дану справу розподілено судді Золотар М.М.
До початку розгляду справи суддею Золотар М.М. заявлено самовідвід, який обґрунтований тим, що головуючий по справі - суддя Золотар М.М. є заявником та свідком по даній дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 25.03.2019 року. Відтак, вважає, що дана обставина може викликати сумнів у об'єктивності та неупередженості головуючого судді при розгляді даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з вимогами ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. «Де Куббер проти Бельгії», 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і ОСОБА_6 ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала самовідвід судді. Однак, чинні Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді даної заяви про самовідвід слід застосувати аналогію права.
Заяву про самовідвід мотивовано необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді даної справи, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості судді та забезпечення довіри до судової влади України.
Враховуючи вищевикладене, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості судді Золотар М.М. чи будь-яких інших сумнівів в об'єктивному вирішенні справи, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів, приходжу до висновку, що заява про самовідвід є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 246 КУпАП,-
Заяву про самовідвід судді Золотар М.М. у справі про адміністративне правопорушення № 308/749/19 відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення № 308/749/19 відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП передати в канцелярію Іршавського районного суду Закарпатської області для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Іршавського
районного суду: М. М. Золотар