Справа №295/16269/18
Категорія 29
2/295/1483/19
06.05.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.
при секретарі - Давиденко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди. На обгрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що «…12 листопада 2018 р. до Верховного Суду було подано клопотання про ухвалення окремої ухвали стосовно судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_2. по справі № 296/1155/13-а». Верховний суду по даному клопотанню надіслав лист від 21.11.2018 року за № 2843/0/2-18, який не відповідає жодним нормам Законів України. З урахуванням викладеного, просить суд стягнути з Верховного Суду на її, ОСОБА_1 користь 100 000 (сто тисяч грн.) в рахунок заподіяної їй моральної шкоди.
Відповідач скористався своїм правом та 20.03.2019 року надіслав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, передбачених положеннями ст. 23 ЦК України, як необхідних для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, у позовній заяві не вказано, в чому саме полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджено.
Зауважує на тому, що Верховним Судом розглянуто клопотання позивача, надана обгрунтована відповідь, просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надала відповідь на відзив, де просила визнати відзив нечинним.
В судове засідання позивач не з'явилася. Надіслала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву вказав про можливість слухання справи у відсутності представника Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомир від 04.12.2018 року цивільну справу № 295/16269/18 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди за підсудністю було надіслано до Печерського районного суду м. Києва. (а. с. 16).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 р. ухвалу Богунського районного суду м. Житомир від 04.12..2018 р. було скасовано а матеріали позовної заяви направлені для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а. с. 23)
З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з Верховного Суду на її користь грошові кошти в сумі 100 000 грн. на відшкодування моральної.
На клопотання позивача від 12.11.2018 року про ухвалення окремої ухвали стосовно судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_2. по справі № 296/1155/13-а, листом від 21.11.2018 року за № 2843/0/2-18 надана обгрунтована відповідь.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайновоі) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправнють діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом всатновлено, що в позовній заяві та досліджених матеріалах відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями Верховного Суду було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Крім того, позивач у своєму позові не навела, з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди.
Вимогами ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавана шкоди повинна бути доведена.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу того, що їй завдано моральну шкоду діями Верховного Суду, зокрема, не підтверджено факту порушення її прав, завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю Верховного Суду, не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності Верховного Суду, не встановлено причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, а не шляхом оскарження їх дій (відшкодування моральної чи матеріальної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом, а отже і вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті прийнятті судових рішень, суперечить закону.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2011 р. №2-рп/2011 зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами ст. ст. 34, 55, 56, 68 Конституції України, ст. 1167 ЦК України, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»), ст. ст. ст.ст. 4, 7, 8, 12, 13, 81, 247, 263-268 ЦПК України, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється - з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (прожив. АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Верховний Суд ( місце знаходження: 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 8 ЄДРПОУ - 41721784.)
Суддя Н.Ф. Слюсарчук