Єдиний унікальний номер судової справи: 225/6255/17
Номер провадження: 2/225/592/2019
(повне)
02 травня 2019 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ткач Г.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Пузиревської Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Саєнко О.М.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Туренок А.П.,
представника третьої особи - Портної І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
28.11.2017 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 24.04.1999, який рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20.12.2016 розірвано. В шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з позивачем. Відповідач з дитиною не проживає, ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо його виховання та утримання, з дитиною вільний час не проводить, здоров'ям сина не цікавиться, матеріально не утримує. Неповнолітній ОСОБА_3 не заперечує з приводу позбавлення своєї матері батьківських прав відносно нього, надавши відповідну заяву до служби у справах дітей. На підставі викладеного, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали. Позивач пояснив, що відповідач не виконує батьківські обов'язки у відношенні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться його життя, матеріально не забезпечує. Тому просить позбавити її батьківських прав у відношенні сина та стягнути аліменти на його утримання.
Відповідач та його представник проти заявлених вимог заперечували. Відповідач пояснила, що приділяє сину увагу коли має можливість, нещодавно купила йому взуття. Тому вважає, що батьківські обов'язки відносно нього виконує. Зазначила, що шлюб з позивачем було розірвано у 2008 році, після чого позивач її вигнав з квартири, вона винайняла квартиру та проживала там з старшим сином, якого утримувала. Вважає, що причиною пред'явлення позову до суду стало те, що вона володіє часткою квартири, тому позивач намагається позбавити її батьківських прав для того, щоб змусити відмовитися від майна.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької областіпроти задоволення заявлених вимог не заперечував. Вважав доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 та стягнути аліменти на його утримання. Зазначив, що при розгляді питання про позбавлення батьківських прав остання запрошувалася на засідання комісії, повідомлялось телефоном спеціалістом. Разом з тим, запрошення проігнорувала. До служби звернулась сама дитина з приводу позбавлення своєї матері батьківських прав.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з матір'ю спілкується рідко, за допомогою до неї не звертається. Коли попросив купити йому черевики, вона зробила це, але потім телефонувала, сказала віддати гроші, взуття сплатив батько. Зазначив, що вихованням його та брата весь час займався батько, батьки розлучилися, бо мати пила. Підтвердив суду, що розуміє наслідки позбавлення матері батьківських прав відносно нього та наполягає на цьому.
Суд, вислухав пояснення учасників судового провадження, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями статей 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд зазначає, що між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.07.2001 року (а.с.7).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20.12.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано; рішення набрало законної сили 01.01.2017 (а.с.17).
З характеристики на ОСОБА_3 , складеної директором Торецького професійного ліцею від 13.09.2017 №145/08 вбачається, що ОСОБА_3 навчається в ліцеї з 01.09.2016 по 30.06.2019 за професією «Слюсар з ремонту автомобілів, газозварник, рихтувальник кузовів», мати учня жодного разу не відвідувала ліцей, на зв'язок не виходила. При відвідуванні учня майстром в/н та класним керівником за місцем проживання спілкуванням з сусідами встановлено, що ОСОБА_3 проживає з батьком, мати належної уваги вихованню сина не приділяє. Натомість, батько ліцей відвідує, турбується за поведінку та успішність сина (а.с.9).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 головою будинкового комітету від 31.08.2017, зазначено, що умови для проживання дітей задовільні (а.с.13).
Відповідно до громадської характеристики на ОСОБА_1 , останній характеризується позитивно, працює, спиртними напитками не зловживає, відповідальний батько (а.с.14).
06.10.2017 комісією служби у справах дітей відвідано родину неповнолітнього ОСОБА_3 , про що складено відповідний акт, за результатами якого вирішено розглянути питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 (а.с.16).
Судом досліджено заяву ОСОБА_3 , на адресу керівника служби у справах дітей, в якій він просить розглянути питання доцільності позбавлення батьківських прав його мати ОСОБА_2 (а.с.18).
З Висновку органу опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 176-02/15 від 27.10.2017 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що зазначений орган вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З долучених пояснень сусідів вбачається, що ОСОБА_1 працьовитий, турбується про своїх дітей, мати дітей не бачили (а.с.19).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Проте, жодного з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач не виконує.
Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідач свого батьківського обов'язку, зокрема обов'язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання.
Статтею 150 СК України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, в числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.
В силу положень Закону і роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з п.17 зазначеної постанови, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.
Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно-правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Суд критично оцінює заперечення відповідача та його представника в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог, які спростовуються показами свідка - її сина ОСОБА_3
За положеннями ч. 3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Судом встановлено, що відповідач працездатна, має змогу виплачувати аліменти на утримання дитини. За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 182, 183, Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як зазначено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Суд вважає, що слід стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у частковому співвідношенні до її доходу в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дитини.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач, будучи матір'ю ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Крім того, відповідач відповідно до закону повинна нести обов'язок по утриманню дитини.
Проаналізував надані сторонами в силу ст.81 ЦПК України докази, оцінив їх у сукупності, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, завідомо, навмисно ухиляється від їх виконання у відношенні своєї неповнолітньої дитини. Тому суд, визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні ОСОБА_3
Суд також приймає до уваги той факт, що ОСОБА_4 не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав у відношенні нього.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір на користь позивача в розмірі 640 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12, 81, 128, 131, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164, 165 Сімейного кодексу України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.11.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 02 травня 2019 року.
Повний текст рішення складено 10.05.2019 року.
Суддя: