Справа № 161/7792/19
Провадження № 1-кс/161/3990/19
м. Луцьк 10 травня 2019 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 розглянувши скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України,
До Луцького міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, складене 21.06.2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного розслідування за №42013190130000036 від 12 березня 2013 року.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон № 2147-VIII) внесені зміни до КПК України.
Так, відповідно до п.п. 23 п. 7 Закону № 2147-VIII, ч. 1 ст. 303 КПК України доповнено п. 10, згідно якого на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно із п. 4 § 2 Прикінцевих положень вищевказаного Закону №2147-VIII, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто, п. 10 ч. 1 ст.303 КПК України вступив в дію 15 березня 2018 року.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що п. 10 ч. 1 ст.303 КПК України застосовується до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію вищевказаних змін, тобто після 15 березня 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує положення відповідного міжнародного договору України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (частини 4 і 5 статті 9 КПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, який встановить, зокрема, обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).
Разом із тим, як убачається з ухвали Суду від 8 січня 2008 року "Щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" (п.2), право на доступ до національного суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Практикою Суду визначено, що встановлені державою обмеження повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягнути, щоб не суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Guerin v. France, 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37).
З врахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що чинним КПК України, визначено право суду щодо відкриття чи відмови у відкритті провадження по розгляду скарги, оскільки, захисник оскаржує дії слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №42013190130000036, відомості про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 12 березня 2013 року, тобто до введення в дію вищевказаних змін до ч. 1 ст. 303 КПК України, тому підстави для відкриття провадження по даній скарзі відсутні, у зв'язку з чим, слід відмовити у відкритті провадження з розгляду даної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1