Справа № 161/7277/19
Провадження № 1-кс/161/3732/19
м. Луцьк 07 травня 2019 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
скаржника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 26 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження, -
02 травня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі даною скаргою на постанову слідчого СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №1201803013000973 від 01.11.2018 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Свою скаргу мотивував тим, що слідчим в рамках вищевказаного кримінального провадження порушено порядок збирання доказів та дачі їм правової оцінки, а тому постанова є передчасною та незаконною. Зокрема, слідчим не проведено усіх необхідних слідчих дій для з'ясування обставин, які мали місце 31.10.2018 близько 18 години, коли гр. ОСОБА_5 , перебуваючи в АДРЕСА_1 у ході конфліктної ситуації, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин із гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно наніс йому декілька ударів сокирою по обличчю, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, посилаючись на викладені в скарзі обставини і просив її задовольнити. Додатково пояснив, що після тієї конфліктної ситуації, яка мала місце 31.10.2018 року він дійсно із ОСОБА_5 примирилися. Однак на даний час ОСОБА_5 знову вчинає щодо нього протиправні дії, погрожує. Крім цього, вказав, що в ході конфлікту, який відбувся 31.10.2018 року, ОСОБА_5 було пошкоджено його майно, шкода за яке на даний час не відшкодована, а саме облицювальну плитку, однак в своїй постанові слідчим про такі обставини нічого зазначено не було, як і помилково вказано, що тілесні ушкодження були спричинені кулаком в обличчя, а не сокирою.
Слідчий у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважав її необґрунтованою, надав суду для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12019030180000018. Просив суд взяти до уваги, що ОСОБА_3 після того, як судом було призначено судово-медичну експертизу в рамках вказаного кримінального провадження від проходження експертизи відмовився. Крім цього, ОСОБА_3 особисто подав клопотання, в якому просив кримінальне провадження закрити, оскільки претензій по факту отримання ним тілесних ушкоджень ні до кого немає.
Заслухавши пояснення скаржника та слідчого, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно із п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч 2. ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В ході судового розгляду було встановлено, що 01 листопада 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201803013000973 були внесені відомості за заявою ОСОБА_3 за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень. Правова кваліфікація правопорушення ст. 125 ч. 1 КК України.
26 листопада 2018 року слідчим СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , було винесено постанову про закриття кримінального провадження №1201803013000973 від 01.11.2019 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Закриваючи провадження слідчий виходив із того, що у ході проведення досудового розслідування на адресу Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області від потерпілого надійшло клопотання про необхідність закриття кримінального провадження та відсутність претензій до будь-кого з даного приводу .
Суд звертає увагу, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 125 КК України.
Згідно частини 4 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. При цьому, відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення, є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Матеріалами вказаного кримінального провадження доводиться та обставина, що 26 листопада 2018 року ОСОБА_3 , будучи заявником та потерпілим в рамках вищевказаного кримінального провадження звернувся до слідчого з клопотанням про закриття кримінального провадження, так як претензій по факту отримання ним тілесних ушкоджень він ні до кого немає.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував той факт, що вказане клопотання було написане ним власноручно. Разом з тим, скаржник стверджував, що клопотання було написане під тиском ОСОБА_5 , однак жодних доказів вчинення на нього такого тиску не надав.
Відтак, слідчий суддя прийшов до висновку, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження №1201803013000973 від 01.11.2018 року у зв'язку із відсутністю в діянні невстановленої особи складу кримінального правопорушення, повністю відповідає вимогам Закону.
Також, при розгляді скарги ОСОБА_3 було встановлено і безпідставність його доводів щодо не проведення слідчим усіх необхідних слідчих дій.
Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що слідчим після прийняття зави від ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення і складання відповідного протоколу від 31.10.2018 року, невідкладно було відібрано пояснення безпосередньо у ОСОБА_3 , а також у очевидця події ОСОБА_6 . Після цього, слідчий 05 листопада 2018 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про призначення судово-медичної експертизи. Ухвалою слідчого судді від 08.11.2018 року вказане клопотання було задоволено та призначено експертизу, на вирішення якої поставлено ряд питань: Чи є на тілі гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тілесні ушкодження? Якщо так, то які саме, їх характер, кількість, давність, локалізація, механізм утворення і ступінь тяжкості? Чи могли дані тілесні ушкодження утворитися внаслідок удару кулаком або сторонніми предметами? Чи могли виявлені тілесні ушкодження утворитися при падінні з висоти власного зросту?
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження вказана експертиза, в ході якої підлягав з'ясуванню в тому числі механізм утворення тілесних ушкодження, які як посилається ОСОБА_3 могли бути утворені внаслідок удару сокирою, не була проведена через те, що ОСОБА_3 відмовився від проходження експертизи.
У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В судовому засіданні було встановлено, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 110 КПК, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з поданим ОСОБА_3 клопотанням, при цьому в рамках вказаного провадження до винесення постанови про закриття кримінального провадження слідчим вчинялися усі необхідні слідчі дії, однак останні не були в завершені в зв'язку з поданим потерпілим клопотанням.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїй ухвалі від 8 січня 2008 року «Щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» (п. 2) наголошує, що право на доступ до національного суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Практикою Суду визначено, що встановлені державою обмеження повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, яку намагаються досягнути, щоб не суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Guerin v. France, 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37).
Таким чином, кожна особа має право на реалізацію гарантованих законом прав, однак способи такої реалізації не можуть бути фактично наданою їй можливістю для маніпулювання.
Твердження скаржника ОСОБА_3 в тій частині, що слідчим під час внесення відомостей до ЄРДР було залишено поза увагою повідомлені ним обставини про хуліганські дії, які виразились в пошкодженні належного йому майна, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки предметом вказаного розгляду справи є скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а не оскарження дій слідчого пов'язаних з невнесенням відомостей до ЄРДР.
Керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 26 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1