08 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9078/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національної поліції України
на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2018 (головуючий суддя Усатенко І.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю. і Дідиченко М.А.)
у справі № 910/9078/18
за позовом Національної поліції України (далі - Поліція)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (далі - Товариство)
про стягнення 191 143,20 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Поліція звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 191 143,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством несвоєчасно виконано зобов'язання за договором про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А), від 09.03.2017 № 18НП (далі - Договір) у частині поставки товару, у зв'язку з чим Поліцією нараховано пеню у розмірі 191 143,20 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Поліції пеню за несвоєчасне виконання поставки за Договором у розмірі 183 210,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання Товариством зобов'язання з поставки товару за Договором, та, здійснивши власний розрахунок пені, суди дійшли висновку, що він здійснений без врахування днів фактичної поставки товару і кількості недопоставленого товару.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Поліція звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 932,87 грн. та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким у цій частині позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що здійснений Поліцією розрахунок штрафної санкції (пені) за несвоєчасне виконання Товариством зобов'язання з поставки товару за Договором є арифметично вірним, оскільки дата поставки товару, яка має місце після закінчення терміну поставки товару, вважається днем прострочення, з якого або розпочинається нарахування пені (якщо це перший день прострочення), або за який нараховується пеня (якщо це останній день прострочення).
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.05.2019 № 29.3-02/432 у зв'язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/9078/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 09.03.2017 Поліцією (покупець) та Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити покупцю черевики типу А (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1881), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар у порядку та на умовах, визначених Договором. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та вартістю одиниці товару визначається у специфікації (додаток № 1) та розмірах товару (додаток № 2).
Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна становить 12 024 216,00 грн., у тому числі ПДВ 2 004 036,00 грн. Ціна договору включає вартість пакування, маркування та транспортування товару до одержувача (покупця).
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару партіями: перша партія у кількості 3 000 пар протягом 30 календарних днів з дати укладання Договору; друга партія у кількості 3 000 пар протягом 60 календарних днів з дати укладання Договору; третя партія у кількості 3 200 пар протягом 75 календарних днів з дати укладання Договору, за адресою одержувача (покупця): м. Київ, вул. Святошинська, 27. Датою поставки товару вважається дата прийняття його одержувачем (покупцем) відповідно до видаткової (видаткових) накладної (накладних) постачальника та оформлення, у встановленому чинним законодавством порядку, акта про приймання матеріальних цінностей одержувачем (покупцем).
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації покупцем та діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.
Додатковою угодою від 07.04.2017 № 1/24НП сторони погодили зміну строків поставки товару, а саме пункт 5.1 Договору викладено у новій редакції: постачальник зобов'язується здійснити поставку товару партіями:
- перша партія у кількості 3 000 пар протягом 37 календарних днів з дати укладання Договору;
- друга партія у кількості 3 000 пар протягом 60 календарних днів з дати укладання Договору;
- третя партія у кількості 3 200 пар протягом 75 календарних днів з дати укладання Договору, за адресою одержувача (покупця): м. Київ, вул. Святошинська, 27.
Підставою для збільшення строків поставки товару був лист Товариства від 06.04.2017 № 99, в якому постачальник повідомив покупця про затримку поставки контрагентом матеріалу для виготовлення замовленого товару та просив продовжити строк поставки товару до 14.04.2017.
У подальшому Товариство повторно звернулося до Поліції листом від 04.05.2017 № 126/1, в якому просило продовжити строки поставки товару до 30.05.2017 (друга партія) і до 12.06.2017 (третя партія) у зв'язку з невиконанням його контрагентом зобов'язання щодо строків поставки сировини.
У відповідь листом від 13.05.2017 № 4915/03/31-2017 Поліція відмовила у продовженні строків поставки, зважаючи на актуальність належного забезпечення її взуттям.
На підтвердження виконання постачальником зобов'язання з поставки товару Поліцією надано видаткові накладні: від 15.05.2017 № T-ROM1376 на поставку 200 пар черевиків на загальну суму 261 396,00 грн. (отримано 16.05.2017); від 02.06.2017 № T-ROM1603 на поставку 1 488 пар черевиків на загальну суму 1 944 786,24 грн. (отримано 02.06.2017); від 06.06.2017 № T-ROM1618 на поставку 1 512 пар черевиків на загальну суму 1 976 153,76 грн. (отримано 06.06.2017); від 12.06.2017 № T-ROM1673 на поставку 1 300 пар черевиків на загальну суму 1 699 074,00 грн. (отримано 12.06.2017); від 16.06.2017 № T-ROM1709 на поставку 1 700 пар черевиків на загальну суму 2 221 866,00 грн. (отримано 16.06.2017), загальна кількість поставленого товару 6 200 пар черевиків на суму 8 103 276,00 грн.
У зв'язку з простроченням строку виконання зобов'язань з поставки товару Поліція звернулась до Товариства з претензією від 08.12.2017 № 4058/26/3-2017 про сплату пені у розмірі 191 143,20 грн.
Товариство надало відповідь від 13.03.2018 № 55 на претензію, в якій зазначало, що ним прострочено виконання зобов'язання з поставки товару за Договором з підстав несвоєчасної поставки контрагентами необхідної для виготовлення взуття сировини та просило розглянути можливість зменшення штрафних санкцій на 50%.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 191 143,20 грн.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 692 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань.
Статтями 662, 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 612 ЦК України, зокрема, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судами, враховуючи умови пункту 5.1 Договору, встановлено, що перша партія товару у кількості 3 000 пар мала бути поставлена до 17.04.2017 включно; друга партія у кількості 3 000 пар мала бути поставлена до 08.05.2017 включно; третя партія товару у кількості 3 200 пар мала бути поставлена у строк до 23.05.2017. Проте постачальник передав покупцю товар з порушенням строків поставки, встановлених Договором, у зв'язку з чим Поліція нарахувала Товариству пеню у сумі 191 143,20 грн. за період з 09.05.2017 по 16.06.2017.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та даним договором. За порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
З огляду на те, що факт порушення Товариством своїх зобов'язань зі своєчасної поставки товару Поліції є доведеним, тобто мало місце порушення Товариством строків поставки товару, встановлених у Договорі, та враховуючи те, що у Договорі передбачено право Поліції на нарахування штрафних санкцій (пені) як захід відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов'язання, заявлені Поліцією позовні вимоги про стягнення пені визнані судами обґрунтованими та доведеними.
Водночас, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання з поставки, суди встановили, що стягненню підлягає 183 210,33 грн. пені, нарахованої за період прострочення поставки товару з 09.05.2017 по 15.06.2017, оскільки відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
У той же час із наданого Поліцією розрахунку пені судами встановлено, що її розрахунок було здійснено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Що ж до заяви Товариства про застосування позовної давності, то судами встановлено, що відповідно до статей 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність тривалістю в 1 рік застосовується , зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами першою, третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Товариство не заперечувало проти обставин щодо прострочення строків поставки товару за Договором та нарахованої Поліцією пені у розмірі 191 143,20 грн., що підтверджується змістом відповіді Товариства від 13.03.2018 № 55, підписаної генеральним директором Товариства Лаврик А.М. , на претензію Поліції.
Судами також враховано, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів, і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Враховуючи, що строк оплати пені настав 09.05.2017, а суму заборгованості Товариством визнано у відповіді на претензію 13.03.2018, тобто Товариство вчинило дії з визнання заборгованості у межах річної позовної давності, такий строк перервався та розпочався заново.
Таким чином, суди дійшли висновку, що, звернувшись 10.07.2018 до суду з позовом про стягнення пені, Поліція не пропустила позовну давність, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Посилання в касаційній скарзі на те, що здійснений Поліцією розрахунок штрафної санкції (пені) за несвоєчасне виконання Товариством зобов'язання з поставки товару за Договором є арифметично вірним, оскільки дата поставки товару, яка має місце після закінчення терміну поставки товару вважається днем прострочення, з якого або розпочинається нарахування пені (якщо це перший день прострочки) або за який нараховується пеня (якщо це останній день прострочки), не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 910/9078/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя К. Пільков
Суддя В. Селіваненко