29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" травня 2019 р. Справа № 924/193/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи
за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ
до фізичної особи - підприємця Коваль Зої Рафаїлівни м. Кам'янець - Подільський, Хмельницької області
про стягнення 12941,76 грн.
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Рішення приймається 06.05.2019р., оскільки в судовому засіданні 25.04.2019р. постановлялася ухвала про оголошення перерви.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.
Позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача 12941,76 грн., з яких 6800,00 грн. основний борг, 405,87 грн. інфляційних втрат, 135,89грн. 3% річних, 5200,00грн. штрафу та 400,00грн. суми дострокової сплати винагороди. В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 15.05.2015р. укладено договір №44/05/15, за умовами якого позивач надав відповідачу право здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів, а відповідач зобов'язався проводи відповідну оплату. Договір продовжив свою дію до 15.05.2019 року. У відповідності до п. 1.2 додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди, яку зобов'язався сплачувати відповідач складає 400,00 грн. Відповідач зобов'язаний був здійснити платежі за 47 місяців, однак оплатив 30 місяців, сплативши лише 12000,00 грн. Таким чином, неоплаченою є заборгованість за період з листопада 2017 року по березень 2019 року, яка становить 6800,00грн. Обґрунтовуючи заявлені до стягнення 5200,00грн. штрафу та 400,00 грн. дострокової сплати винагороди, позивач послався на п. 3.6 договору. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути інфляційні та 3 % річних.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечує щодо задоволення позовних вимог, при цьому вказує, що місячний розмір винагороди (роялті) відповідно до умов укладеного між сторонами договору складав 400,00 грн., який сплачувався наперед, за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється і проводився на підставі рахунків на оплату, наданих позивачем. Для появи в обліку відповідача господарської операції з отримання наданих послуг з використання творів, позивач повинен був надати рахунок на оплату таких послуг. Звертає увагу, що останній рахунок який був наданий відповідачу датується 25.01.2018р. за №815 та оплачений відповідачем згідно платіжного доручення №1220 від 27.02.2018 року. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів підписання між сторонами актів про виплату роялті, а також доказів направлення відповідачу таких актів. Звертає увагу на те, що відповідач в телефонному режимі повідомляв позивача про закриття закладу та необхідність укладення додаткової угоди про припинення договірних відносин.
Представник позивача у відповіді на відзив від 29.03.2019 року вказує, що договір №44/05/15 укладено між сторонами, договір не є нікчемним, не визнавався недійсним, не був припинений відповідачем та продовжив свою дію. Звертає увагу суду, що дострокова сплата винагороди не є штрафними санкціями, а є боргом, який виник на підставі п. 3.6 договору у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання. Вказує, що згідно п. 5.3 ППВГС України №12 від 17.10.2012 року якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним). Крім того, зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачено, що платежі здійснюються на підставі виставлених рахунків чи підписаних актів. Разом із тим, п. 6.8 договору містить положення, що сам договір є підставою для здійснення розрахунків. Щодо актів про виплату роялті, то посилання на них не можливе без здійснення оплати, оскільки відповідно до п. 3.5 договору, це є документ яким позивач підтверджує сплату коштів від відповідача. Тобто, підтверджує саме сплату тих коштів, які були вже перераховані позивачу відповідачем.
Представник позивача в судове засідання 06.05.2019 року не з'явився, у надісланій на адресу суду заяві від 15.04.2019 року просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання 06.05.2019 року не з'явилась, до суду надіслала заяву про перенесення розгляду справи, у зв'язку із тимчасовим нездужанням, те неможливістю бути присутньою в судовому засіданні.
При розгляді вказаної заяви судом враховується, що згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто закон наділяє сторони правом брати участь у справі як через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, так і через представника. Також враховано, що суд не викликав у засідання конкретного представника відповідача, та відсутність доказів у підтвердження наведених у заяві обставин та їх поважності.
З огляду на викладене, а також враховуючи строки розгляду судового спору, визначені ст. 248 ГК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
15.05.2015 року між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та ФОП Коваль Зоєю Рафаілівною (далі - користувач) укладено договір № КБР-44/05/15 (далі - договір), згідно п. 3.1 якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті ) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону.
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди ( Роялті ) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір Винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання.
Згідно п. 3.4 договору користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані Твори за формою, наведеною у Додатку № 3 до даного Договору.
Сторони підтверджують сплату винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача (п. 3.5 договору).
Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки, УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди ( Роялті ) за строк в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.7 договору, в разі невиконання або неналежного виконання п. п. 3.4, 4.2 цього Договору, Користувач зобов'язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього Договору.
Згідно п 6.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16 травня 2016 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).
У відповідності до п. 6.8 договору цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".
Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки УЛАСП.
Додатком №1 до Договору сторони узгодили заклад, в якому Користувач здійснює використання творів, зокрема, таким закладом визначено Chicken Hut, Хмельницька обл., м. Кам'янець - Подільський, вул. Пушкінська, 36а.
Згідно Додатку №2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 400 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, загальний розмір щомісячного платежу з 1 серпня 2015 року становить 400,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п. п. 1.1, 1.3 п. 1 Додатку № 2 до Договору).
У пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за вищевказаним договором, позивач подав в матеріали справи реєстр платіжних документів по фільтру за період з 21.02.2017р. по 21.02.2019р.
Крім того, матеріали справи містять рахунок на оплату №815 від 25.01.2018р. роялті за лютий 2018 року, а також платіжне доручення №1220 від 27.02.2018 р., згідно якого ПП Коваль З.Р. оплатила приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 400,00 грн. за роялті згідно вищевказаного рахунка №815 від 25.01.2018р.
Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Як вбачається з матеріалів справи 15.05.2015 року між сторонами укладено договір № КБР-44/05/15, згідно п. 3.1 якого відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Відповідач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (Роялті) на поточний рахунок позивача відповідно до умов договору та Закону.
Жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (пункти 6.1, 6.2 договору). Відтак, в період з 15 травня 2015 року (дати підписання договору) по 24 лютого 2019 року (дати перед днем підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 Договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (Роялті) в сумі 400 грн. за кожен заклад відповідача щомісячно.
Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за листопад 2017 р. не пізніше, ніж 26.10.2017 р., за грудень 2017 р. не пізніше, ніж 26.11.2017 р. і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1220 від 27.02.2018 р., відповідач оплатив приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 400,00 грн. - роялті за лютий 2018 р. Доказів оплати роялті за інші заявлені позивачем місяці відповідач в матеріали справи не надав.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Коваль З.Р. суми 6400,00 грн. основного боргу за договором № КБР-44/05/15 від 15.05.2015 року документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо виникнення у нього обов'язку з оплати наданого права на публічне виконання творів, лише після виставлення позивачем рахунку судом до уваги не приймається, з огляду на те, що договір не містить умови, що платежі здійснюються на підставі виставлених рахунків. Натомість, договором передбачено, що сам договір є підставою для здійснення розрахунків, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. п. 3.3, 6.8 договору).
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів підписання між сторонами актів про виплату роялті, а також доказів направлення відповідачу таких актів, суд враховує наступне.
У відповідності до п. 3.5 договору сторони підтверджують сплату винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.
Таким чином, вказаний акт підтверджує сплату коштів відповідачем. Тобто, підтверджує саме сплату тих коштів, які були перераховані відповідачем на рахунок позивача. Враховуючи, що кошти у заявлений позивачем період (крім як за лютий 2018 року) не перераховувались, то такі посилання відповідача не можуть прийматись судом до уваги та бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 405,87грн. втрат від інфляції за період з листопада 2017 р. по березень 2019 р. та 3 % річних в сумі 135,89грн. за загальний період з 27.10.2017 р. по 24.02.2019 р.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем загалом проведено вірно, однак без урахування здійсненої відповідачем оплати за лютий 2018 року.
На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, а також враховуючи оплату, стягненню з відповідача підлягає 261,32 грн. інфляційних втрат та 122,94 грн. 3% річних.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 5200,00 грн. штрафу, за період з листопада 2017 р. по листопад 2018 р. та 400,00 грн. дострокової сплати винагороди (Роялті), за квітень 2019 р., в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів була прострочена на строк, більший ніж 4 місяці (крім оплати за лютий 2018 року). За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимога позивача про стягнення 5200,00 грн. штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 4800,00 грн., щодо стягнення 400,00 грн. штрафу слід відмовити, а вимога щодо стягнення 400,00 грн. дострокової сплати винагороди (Роялті) за квітень 2019р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 11984,26грн., з яких 6400,00грн. основного боргу, 261,32грн. втрат від інфляції, 122,94грн. 3% річних, 4800,00грн. штрафу та 400,00грн. дострокової сплати винагороди.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких 3000 грн. - підготовка позовної заяви, аналіз документів, проведення розрахунків, 1000 грн. - аналіз законодавства, надання консультацій, 1000 грн. - підготовка процесуальних документів.
Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем було додано копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2019 р. № 8.6-А, додаткової угоди до Договору № 8.6-А, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 14.04.2019 р. та платіжне доручення № 2957 від 22.02.2019 р. про оплату 5000,00 грн. за професійну правничу допомогу за Договором № 8.6-А від 08.02.2019 р.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. є співмірними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ до фізичної особи - підприємця Коваль Зої Рафаїлівни м. Кам'янець - Подільський, Хмельницької області про стягнення 12941,76 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Коваль Зої Рафаїлівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ, Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код 37396233) 6400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 261,32 грн. (двісті шістдесят одну гривню 32 коп.) втрат від інфляції, 122,94грн. (сто двадцять дві гривні 94 коп.) 3% річних, 4800,00грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) штрафу, 400,00 грн. (чотириста гривень 00 коп.) дострокової сплати винагороди, 1778,87грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень 87 коп.) витрат на оплату судового збору, 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.05.2019 року.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу (02002, м. Київ, вул Євгена Сверстюка,23, оф. 1016),
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ).
Всім рек. з пов. про вруч.