07.05.2019 Справа № 920/328/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С. В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/328/19:
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
(Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154),
до відповідача Військової частини НОМЕР_1
( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 20105 грн. 60 коп.,
За участю представників сторін:
без участі представників сторін
Позивач -Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося з позовом до суду про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 20105,60 грн., з яких 18805 грн. 60 коп. вартість матеріального збитку в порядку регресу, 1300 грн. 00 коп. - вартість послуг аварійного комісара, а також відшкодувати сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.04.2019 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У подальшому розгляд справи призначено на 07.05.2019.
19.04.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначає, що вказаний у позові громадянин є учасником бойових дій, а тому звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На переконання відповідача, відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої є учасник бойових дій, проводить МТСБУ у порядку, визначеному законодавством. Також зазначає, що вимоги щодо стягнення оплачених послуг аварійного комісара у сумі 1300 грн. 00 коп., які є складовою загальної суми, заявленої до стягнення, є необґрунтованими, оскільки при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування.
06.05.2019 позивачем надано суду відповідь на відзив від 02.05.2019 № 41169/ІНС, в якому позивачем заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві та просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 20105 грн. 60 коп.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 13.04.2017 року о 09 год. 59 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «КрАЗ 6510», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » (на чорному фоні) в м. Суми на вул. Лінійній, 20 під час зміни напрямку руху з правої сторони ліворуч, не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на автомобіль «Dacia», державний номерний знак « НОМЕР_3 » під керуванням ОСОБА_2
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
У зв'язку з вказаними обставинами Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 04.05.2017 року по справі № 591/1986/17, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та обрано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн. в дохід держави.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Відповідно до п. 1.5. ст. 1 Закону, наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, в тому числі у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.04.2019, вбачається що на момент ДТП поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у водія ОСОБА_1 був відсутній.
Власник автомобіля «Dacia», державний номерний знак « НОМЕР_3 » ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно з полісом № АЕ9027589, звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування спричиненої ДТП шкоди.
Відповідно до звіту за вих. № 1070/17 виконаного оцінювачем ТОВ Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» від 29.05.2017, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Dacia», державний номерний знак « НОМЕР_3 » становить 18805 грн. 60 коп. без ПДВ.
У зв'язку з вищенаведеним 04.10.2017 Моторно (транспортним) страховим бюро України, відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку №1 від 15.08.2017 про розмір відшкодування шкоди, видано наказ № 9071 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 в сумі 18 805 грн. 60 коп.
Згідно платіжного доручення №1260236 від 05.10.2017 Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 18805 грн. 60 коп., також згідно платіжного доручення № 1236496 від 28.08.2017 МТСБУ перерахувало ПрАТ «АСК «ІНГО» 1300 грн. за послуги аварійного комісара згідно рахунку № 41169 від 31.05.2017.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та керував належним військовій частині транспортним засобом «КрАЗ 6510», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ».
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.04.2017 також вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 мав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , про що зазначено у графі (посвідчення учасника бойових дій, інваліда війни, інваліда першої групи).
Разом з цим, копія відповідного посвідчення в матеріалах справи відсутня, відповідачем не надана.
Як зазначено вище, власником транспортного засобу «КрАЗ 6510», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » (на чорному фоні) належить військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Зі змісту пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", окремі категорії громадян не зобов'язані обов'язково страхувати цивільно-правову відповідальність на території України стосовно власного транспортного засобу, що належить йому на праві власності чи праві користування.
У даному ж спорі, ОСОБА_1 керував не власним транспортним засобом, а таким, що належить відповідачу, і факт закріплення за військовослужбовцем військової техніки у зв'язку з виконанням останнім обов'язків військової служби, не змінює власника відповідного транспортного засобу.
Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", саме відповідач є особою, що відповідальна за шкоду заподіяну власнику автомобіля «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 13.04.2017, а до МТСБУ, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та керував транспортним засобом під час виконання обов'язків військової служби. Наявність вини водія КрАЗ 6510 ОСОБА_1 у ДТП 13.04.2017 через порушення вимог п.10.1 ПДР України, що спричинило пошкодження транспортного засобу встановлена у постанові Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2017 у справі № 591/1986/17. Власником транспортного засобу «КрАЗ 6510», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » є Військова частина НОМЕР_1 . На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. Факт виплати позивачем ОСОБА_2 страхового відшкодування за заподіяну «КрАЗ 6510», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » шкоду в сумі 18805 грн. 60 коп. підтверджується платіжним дорученням № 1260236 від 05.10.2017.
За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми виплаченого відшкодування у розмірі 18805 грн. 60 коп. в порядку регресу.
Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення розміру збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України було замовлено послуги аварійного комісара у ПрАТ «АСК» «Інго».
МТСБУ здійснило оплату в сумі 1300 грн. 00 коп. ПрАТ «АСК» «Інго» за послуги з врегулювання згідно з рахунком № НОМЕР_5 від 31.05.2017, що підтверджується платіжними дорученнями № 1236496 від 28.08.2017.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Однак, вимоги щодо стягнення оплачених послуг аварійного комісара у сумі 1300 грн., які є складовою загальної суми, заявленої до стягнення, є безпідставними, оскільки при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості оплачених послуг аварійних комісарів у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду.
З урахуванням зазначеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1300 грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу.
Відповідно до п. 2, п. 9 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код 21647131) 18805 грн. 60 коп. шкоди в порядку регресу.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено10.05.2019.
Суддя С.В. Заєць