10 травня 2019 року Справа № 915/3/16
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2016 у справі № 915/3/16
Заявник: арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович, свідоцтво № 63 від 06.02.2013, поштова адреса: 01133, м. Київ -133, а/с 87 .
Кредитор: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004.
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада-ТД", вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, 54030.
Кредитор: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2.
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг", 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 40/3, код ЄДРПОУ 33084627.
Голова ліквідаційної комісії: Козлов Вячеслав Олександрович, 54001, м . Миколаїв, вул. Садова, 1 , оф. 207
про банкрутство,
встановив:
Ухвалою суду від 18.08.2016 (суддя Міщенко В.І.) провадження у справі №915/3/16 припинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2016 у справі №915/3/16 скасовано, справу №915/3/16 за заявою боржника ТОВ "Приват-Житло-Юг" про визнання банкрутом передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 у справі № 915/3/16 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" Козлова В.О . задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 у справі № 915/3/16 скасовано, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2016 у справі № 915/3/16 залишено в силі.
02.05.2019 арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2016 у справі №915/3/16.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019 головуючим у справі визначено суддю Ткаченка О.В.
Ухвалою від 07.05.2019 суддею Ткаченко О.В. задоволено заяву про самовідвід.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2019 №143 у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/3/16 (заяви за нововиявленими обставинами) на підставі ухвали суду від 07.05.2019 у відповідності з приписами Положення про автоматизовану систему документообігу та на виконання абзацу «а» підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про заявність підстав для самовідводу виходячи з такого.
24.02.2016 ТОВ "Приват-Житло-Юг" подано до господарського суду Миколаївської області заяву про порушення справи про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою суду від 29.02.2016 заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду з підстав недотримання приписів ч. 3 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо надання доказів на підтвердження дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.
Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Участь судді у розгляді справи за заявою про перегляд ухвали про припинення провадження у справі, яка подається тією самою особою та ґрунтується та тих самих обставинах, що й у справі, в якій цим суддею постановлено судове рішення про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство, не відповідає наведеним вище принципам, може призвести до видимості упередженості судді при вирішенні даної справи та зашкодити дотриманню при її розгляді вимог процесуального закону, в тому числі стосовно строків розгляду справи, а також до зловживання сторонами своїми правами, зокрема, правом на оскарження рішень господарського суду тощо.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи наведені вище обставини, керуючись своїм внутрішнім переконанням головуючий суддя у справі Ржепецький В.О. вважає за необхідне заявити про самовідвід та вважає наявними підстави для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід - задовольнити.
2. Ухвалу надіслати учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О.Ржепецький