Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/84/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.,
секретаря судового засідання Шевчук - Сингаївської І.Г.
за участю представників сторін:
- від позивача: Чуб Т.В. - адвокат, дов. від 29.01.2019, вих. №228, Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №164 від 25.09.1997 (в режимі відеоконференції)
- від відповідача: не прибув
- від третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (м. Миколаїв)
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного концерну "Укроборонпром" (м. Київ)
до Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" (м. Житомир)
про стягнення 16566,07 грн.
Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" боргу в сумі 16566,07 грн., з яких 12688,50 грн. попередня оплата, 2101,14 грн. пені, 1776,43 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним між сторонами договором поставки № 1705-2017 від 17.05.2017 щодо поставки товару.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2019 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою від 21.02.2019 господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн "Укроборонпром (а. с. 71, 72).
Ухвалою від 15.03.2019 господарський суд, зокрема, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 906/84/19 до 24.04.2019 (а. с. 89).
Ухвалою від 05.04.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.04.2019 о 10:00 (а. с. 171).
05.04.2019 та 15.04.2019 до суду повернулись копії ухвал господарського суду, відповідно, від 26.03.2019 та 05.04.2019, адресовані відповідачу, з відміткою працівника поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання.
15.04.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення від 09.04.2019, вих. № 921 щодо застосування п. 7.3 договору поставки № 1705-2017 від 17.05.2017.
Присутня в засіданні суду представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, свого представника в судове засідання не направив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд, -
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
17.05.2017 між Державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод" (покупець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Ленс" (постачальник) укладено договір поставки № 1705-2017 (далі - договір) (а. с. 108-111), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю тканини та текстильні вироби, вироби з полімерних матеріалів, пластмас, вироби з електротехнічної групи, будматеріали, комплектуючі, вироби та інше, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в Специфікації.
Товар поставляється в наступні строки: 4 календарних дня з моменту здійснення передплати покупцем, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації (п. 3.2. договору від 17.05.2017).
За п. 3.3. договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали таких документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, інші документи, визначені сторонами на партію товару.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця про готовність поставити товар не пізніше 3 (трьох) календарних днів до погодженої сторонами дати поставки.
Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється таким чином: передплата у розмірі 50% від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати підписання специфікації; остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше п'яти календарних днів від дати поставки товару.
Датою оплати товару вважається дата списання коштів з рахунку покупця (п. 5.3. договору).
27.12.2017 сторонами було підписано специфікацію №2 (додаток №1 до договору) щодо поставки товару на загальну суму 25377,50 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 114), п. 2 якої зазначено такі умови оплати: передплата у розмірі 50 % від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання специфікації.
Пунктом 3 специфікації № 2 передбачено такі умови поставки: ТОВ "Нова пошта", склад № 1, м. Миколаїв, вул. Перша Слобідська, 62.
Пунктом 4 специфікації № 2 передбачено такі строки поставки: 10 (десять) робочих днів з моменту передплати, у розмірі 50 % від суми специфікації.
Сторони передбачили, що специфікація набирає сили з дати її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору (п. 6 специфікації № 2).
Позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-27/12 від 27.12.2017 (а. с. 115), 09.01.2018 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 12688,50 грн. в якості передплати за товар, визначений у специфікації № 2, про що свідчить платіжне доручення № 296 від 09.01.2018 (а. с. 116).
У зв'язку з тим, що товар не було поставлено, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 01.02.2018, вих. №373, від 18.10.2018, вих. № 3240 (а. с.118-121); заява від 11.12.2018, вих. № 3747 про відмову від прийняття та оплати товару, про розірвання договору та повернення коштів у розмірі 12688,50 грн. (а. с. 122-124); повідомлення від 18.10.2018, вих. № 3241 про відмову від прийняття виконання та розірвання договору (а. с. 125-127), які залишені без відповіді та належного реагування з боку відповідача.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів у розмірі 12688,50 грн., 2101,14 грн. пені, 1776,43 грн. штрафу.
2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення попередньої оплати у сумі 12688,50 грн.
Як встановлено судом, позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-27/12 від 27.12.2017 (а. с. 115), 09.01.2018 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 12688,50 грн. в якості передплати за товар, визначений у специфікації № 2, про що свідчить платіжне доручення № 296 від 09.01.2018 (а. с. 116).
Виходячи з дати перерахування коштів та вимог п. 4 специфікації № 2 від 27.12.2017, постачальник був зобов'язаний поставити товар до 22.01.2018, однак відповідачем своїх зобов'язань щодо цього не виконано.
Пунктом 7.3 договору сторонами погоджено, зокрема, що у випадку порушення строків поставки більш ніж на 20 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за послуги коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.
В матеріалах справи є повідомлення позивача про відмову від прийняття виконання та розірвання договору від 18.10.2018, вих. № 3241 (а. с. 27,28), відповідно до якого заявлено вимогу відповідачу про повернення сплачених 09.01.2018 грошових коштів в сумі 12688,50 грн. протягом трьох банківських днів з моменту одержання цього листа; з наданих позивачем документів вбачається, що зазначене повідомлення було отримано відповідачем 11.12.2018 (а. с. 29 - 32).
Крім того, позивачем на адреси відповідача ( 10014, м. Житомир, вул. Київська, 20 та 61178, м. Харків, Салтівське шосе, 256-А, кв. 67 ) повторно направлялись заяви про відмову від прийняття та оплати товару, про розірвання договору та з вимогою про повернення коштів від 11.12.2018, вих. № 3747 (а. с. 33,34), про що свідчать описи вкладення у цінний лист, поштові конверти, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальні чеки (а. с. 33 - 41).
Згідно з названими положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Станом на дату розгляду справи відповідач доказів повернення попередньої оплати позивачу не надав.
Зважаючи на викладені обставини, відповідач зобов'язаний сплатити (повернути) позивачу попередню плату у сумі 12688,50 грн.
4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 2101,14 грн. пені.
Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач нарахував пеню за період з 23.01.2018 до 22.07.2018 на загальну суму 2101,14 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування вимоги про стягнення пені посилається на п. 7.3 договору від 17.05.2017, відповідно до якого, зокрема, сторонами передбачено, що у випадку порушення погоджених строків та/або обсягів поставки, недопоставки товару, поставки некомплектного, неякісного товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виходячи зі змісту п. 7.3 договору, суд вважає, що сторонами погоджено відповідальність у вигляді сплати пені.
Отже, вимога позивача в частині стягнення пені у розмірі 2101,14 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1776,43 грн. штрафу.
Позивач в обгрунтування стягнення штрафу у розмірі 1776,43 грн. посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
За розрахунком, наведеним у позовній заяві, розмір штрафу становить 1776,43 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості.
Тому, для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Разом з тим, ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, у позивача не виникло право на нарахування штрафу у розмірі 1776,43 грн., оскільки сторонами не погоджено у договорі поставки №1705-2017 від 17.05.2017 такий вид відповідальності.
Отже, вимога позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 1776,43 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
Матеріали справи не містять заперечення відповідача проти позовних вимог; доказів сплати заборгованості та мирного врегулювання спору.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 14789,64 грн. боргу, з яких 12688,50 грн. основного боргу, 2101,14 грн. пені. В частині стягнення штрафу у сумі 1776,43 грн. слід відмовити.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватної виробничо - комерційної фірми "Ленс" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, код ЄДРПОУ 25184679) на користь Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (54055, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371):
- 12688,50 грн. основного боргу;
- 2101,14 грн. пені;
- 1921,00 грн. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1776,43 грн. штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.05.19
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам
4 - третій особі