ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2019Справа № 910/728/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМС БУД»
до1. Міністерства оборони України 2. Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління оборони України
за участюВійськової прокуратури центрального регіону України
провизнання акта обстеження неправомірним
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
позивача:Пономарьова І.В .;
відповідача 1:Богдан М.С.;
відповідача 2:Богдан М.С.;
прокурор:Толстореброва О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМС БУД» (надалі - ТОВ «БМС БУД») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України та Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління оборони України про визнання акта обстеження неправомірним.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання акта обстеження та перевірки фактичного виконання будівельних робіт по об'єкту «Будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25», складеним 15.08.2018 Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням оборони України, неправомірним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019, відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
04.03.2019 через канцелярію суду від Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління оборони України надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав того, що оскаржуваний акт був прийнятий у відповідності до норм діючого законодавства.
05.03.2019 через канцелярію суду від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшла заява, якою заступник військового прокурора Центрального регіону України повідомив суд про вступ у справу.
Підготовче судове засідання 11.03.2019 було відкладено на 08.04.2019.
20.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ТОВ «БМС БУД» не погоджується з обставинами викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву та вказує на їх необґрунтованість, позов підтримує та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
08.04.2019 через канцелярію суду від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшли письмові пояснення, в яких заявник заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2019.
Присутня в судовому засіданні представник позивача надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачів в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Присутня в судовому засіданні прокурор надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила.
У судовому засіданні 22.04.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.05.2018 між Міністерством оборони України в особі Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (замовник) та ТОВ «БМС БУД» (підрядник) був укладений договір підряду №198 на виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25 (шифр 2018-09) (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25, (шифр 2018-09) за адресою: м. Конотоп, вул. Деповська, 101, що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 2.2 Договору з метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник (відповідні посадові особи, які визначені наказом замовника) забезпечує (забезпечують) здійснення технічного нагляду за будівництвом у порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягу виконаних робіт відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому договором.
Умовами п. 2.4 Договору визначено, що авторський та технічний нагляд під час виконання робіт по об'єкту здійснюється в порядку, який визначено Законом України «Про архітектурну діяльність» та постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2007 №903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури». Для забезпечення авторського та технічного нагляду і контролю за виконанням робіт по об'єкту підрядник зобов'язаний на вимогу замовника чи осіб, які відповідно до укладених ними із замовником договорів здійснюють авторський та технічний нагляд, надавати необхідні інформацію і документи.
Актом обстеження та перевірки фактично виконаних будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво будівлі казарма поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25» від 15.08.2018 відповідачем зафіксовано ряд недоліків у виконаній позивачем на підставі Договору роботі.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає акт обстеження та перевірки фактично виконаних будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво будівлі казарма поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25» від 15.08.2018 неправомірним та таким, що порушує його права та інтереси.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Користуючись закріпленим ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на перевірку ходу і якості роботи, Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням оборони України було здійснено перевірку виконаної на підставі Договору роботи, в ході якої виявлено ряд недоліки, про що складено акт обстеження та перевірки фактично виконаних будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво будівлі казарма поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25» від 15.08.2018.
Позивач зазначає про неправомірність вказаного акту з огляду на те, що він складений без повідомлення та участі представника підрядника, окрім того, в акті зазначено, що обстеження об'єкту було в частині відповідності фактично виконаних об'ємів робіт з об'ємами по формі КБ-2в та дефектним актом, проте підрядник не надсилав на адресу замовника акти по формі КБ-2в та дефектний акт, а також не отримував їх від замовника.
В той же час, ані умовами Договору, ані вимогами чинного законодавства, не визначено способу повідомлення підрядника про здійснення перевірки ходу і якості роботи, при тому, що із змісту акту обстеження та перевірки фактично виконаних будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво будівлі казарма поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25» від 15.08.2018 вбачається, що представник ТОВ «БМС БУД» від підпису акту відмовився, тобто був присутній при його складанні.
Також, твердження позивача про зазначення в акті про те, що обстеження об'єкту було в частині відповідності фактично виконаних об'ємів робіт з об'ємами по формі КБ-2в та дефектним актом оцінюється судом критично, з огляду на те, що в спірному акті, в графі «Дані згідно акту КБ-2в», таких посилань та даних не міститься.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на п.п. 5.2.2, 5.2.3 Договору, відповідно до яких якщо при здійсненні будівництва об'єкту, при введені його в експлуатацію чи передачі замовнику виникнуть зауваження до стану (якості) робіт по об'єкту, сторони зобов'язані скласти акт виявлених недоліків з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків (недоробок і порушень) та строків щодо їх усунення. Якщо генпідрядник відмовиться взяти участь у складанні чи підписанні вказаного акту, замовник має право скласти цей акт за участю інженера з технічного нагляду, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат. Визначені в цьому акті зауваження щодо недоліків, недоробок або порушень (якщо такі будуть виявлені) та терміни їх усунення (виправлення) є обов'язковими до виконання генпідрядником, а також є підставою застосування до генпідрядника передбачених договором штрафних санкцій та відшкодування завданих замовнику внаслідок порушення умов договору збитків.
Статтею 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником. У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника і орган державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Тобто, в даному випадку спірний акт, в якому відображено виявлені комісією з технічного нагляду недоліки в роботі, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії, а є документом, яким, зокрема, комісія з технічного нагляду має повідомити замовника і орган державного архітектурно-будівельного контролю про виявлені недоліки у будівництві.
Разом з тим, позивачем не зазначено яким чином спірний акт порушує його права та інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що позов про визнання протиправним акта подається з метою поновлення порушених чи оспорюваним прав позивача, коли таке право порушене іншою особою.
Водночас, позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає порушення його права і яке саме право було порушене відповідачем складанням спірного акту.
При цьому, суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
Отже, можна зробити висновок, що порушені, невизнані або оспорювані права можуть бути захищені і у спосіб, не визначений законом або договором, однак такий спосіб захисту має бути у будь-якому випадку ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушеного права.
Окрім того, щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «БМС БУД» належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України факту порушення або невизнання відповідачем його прав або охоронюваних законом інтересів не доведено, вимога позивача про визнання акта обстеження та перевірки фактично виконаних будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво будівлі казарма поліпшеного планування (житлового комплексу) №3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко №25» від 15.08.2018 неправомірним є безпідставним та задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС БУД» до Міністерства оборони України та Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління оборони України про визнання акта обстеження неправомірним.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БМС БУД» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.05.2019.
Суддя В.П. Босий