номер провадження справи 27/197/18
06.05.2019 Справа № 908/2783/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 20495280)
відповідача 2: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код. ЄДРПОУ 38025409)
про стягнення 465 950 грн. 00 коп.
за участю
представника позивача: ОСОБА_4, договір б/н від 21.01.2019 р.
представник відповідача-1: Тарасенко В.Ю., дов. № 001/23 від 09.04.2019 р.
представник відповідача-2: не з'явився
26.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Постулат" про стягнення з державного бюджету України 465 950 грн. 00 коп. боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 р., справу № 908/2783/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 27.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2783/18, присвоєно справі номер провадження 27/197/18 та призначено підготовче судове засідання на 24.01.2019 р.
Справа № 908/2783/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача у підготовчому засіданні 24.01.2019 р. заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості надати відповідь на відзиви відповідачів -1 та -2.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області у підготовче засідання 24.01.2019 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. 15.01.2019 р. надіслав на адресу господарського суду письмовий відзив № 10-22-00223 від 14.01.2019 р. (вх. № 08-08/659/19), відповідно до якого вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, просить відмовити у їх задоволенні та зазначив, що ні в рішенні суду ні в Договорі купівлі-продажу обов'язку щодо повернення покупцю сплачених коштів за об'єкти приватизації не встановлено, також зазначено, що Фондом державного майна України не розроблено процедури, механізму та відсутній нормативний документ, який би регулював питання повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації. Кошти за Договорами купівлі-продажу були сплачені ТОВ «Постулат» до розірвання договорів, при цьому повернення коштів внаслідок розірвання договорів не передбачено.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області в підготовчому засіданні 24.01.2019 р. проти позову заперечив у повному обсязі на підставах викладених у письмовому відзиві № 13-12/188-398 від 14.01.2019 р. (вх. № 08-08/926/19). Вважає себе неналежним відповідачем у справі. Крім того, вважає, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету боргу в розмірі 465 950 грн. 00 коп. належним чином не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 24.01.2019 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 19.02.2019 р.
06.02.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1 (вх. № 08-08/2605/19) та відповідь на відзив відповідача-2 (вх. № 08-08/2606/19), відповідно до яких зазначено, що відмова Фонду державного майна від повернення коштів з формальних підстав суперечить справедливому розподілу витрат понесених у зв'язку з виконанням договорів купівлі-продажу, чинним законодавством України встановлено приписи, які дають право позивачу на отримання (повернення) раніше сплачених грошових коштів. Оскільки повторний продаж спірного майна відбувся згідно з договорами купівлі-продажу №№ 1238,1239 від 13.02.2014 р. у позивача наявні всі підстави для задоволення позову.
Представник позивача у підготовчому засіданні 19.02.2019 р. підтримав клопотання б/н від 12.02.2019 р. (вх 08-08/3232/19 від 14.02.2019 р.) в порядку ст. ст. 46, 48 ГПК України.
Просить суд замінити первісного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя на належного відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Постулат" зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з припиненням юридичної особи та відсутністю правонаступників. Крім того, просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи уточнену позовну заяву. Просить стягнути 465 950 грн. 00 коп. боргу з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя.
Ухвалою суду від 19.02.2019 р. судом задоволено клопотання позивача, замінено неналежного відповідача у справі № 908/2783/18 - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя на належного відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код. ЄДРПОУ 38025409). Товариство з обмеженою відповідальністю "Постулат" виключено зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з припиненням юридичної особи.
Відповідно до ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 18.03.2019 р.
В подальшому до суду в порядку ст. 46 ГПК України від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 465950 грн. боргу.
Від Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області 13.03.2019 р. за вх. № 08-08/5087/19 надійшов відзив на позовну заяву № 06-12/217-564 від 07.03.2019 р. просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог до відповідача-2, оскільки обов'язок повернути покупцю кошти сплачені за об'єкти приватизації визначено за регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, та виключити Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області зі складу часників процесу у якості відповідача-2 та залучити його до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
18.03.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 08-08/5348/19), відповідно до якої зазначено, що позиція відповідача 1 щодо втрату чинності порядку повернення покупцям коштів, а нового порядку не затверджено є необґрунтованими, доводи відповідача 1 з посиланням на відсутність процедури щодо повернення з бюджету грошових коштів первісному покупцю, за наявності правових підстав для такого повернення відповідно до спеціальних норм законодавства, які були чинними на момент укладення приватизаційної угоди є необґрунтованими, порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності. Отже, відсутність процедури повернення коштів покупцям, за об'єкти приватизації в разі розірвання договорів купівлі-продажу не можуть бути підставою для звільнення Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від виконання зобов'язань з повернення позивачу грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації.
29.03.2019 р. від відповідача 1 надійшов відзив № 10-22-01327 від 21.03.2019 р. (вх. № 08-08/6496/19), відповідно до якого зазначено, що згідно Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, регіональне відділення утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи те, що кошти за договорами купівлі-продажу № 991, № 992 надійшли в 2005 році, статтею 22 Закону України "Про Державний до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік" встановлено, що до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать, в тому числі, 99 відсотків коштів, одержаних від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, з урахуванням пунктів 2-4 статті 23 цього Закону. Одержані від приватизації державного майна грошові кошти, надійшли до Державного бюджету України в розмірі 99 відсотків, що підтверджується наданими платіжними виписками УДК у Запорізькій області.
У підготовчому засіданні 18.03.2019 р., на підставі ст. 183 ГПК України було оголошено перерву до 09.04.2019 р., про що винесено відповідну ухвалу.
09.04.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 08-08/7289/19), відповідно до якої зазначено, що позиція відповідача 1 щодо втрату чинності порядку повернення покупцям коштів, а нового порядку не затверджено є необґрунтованими, доводи відповідача 1 з посиланням на відсутність процедури щодо повернення з бюджету грошових коштів первісному покупцю, за наявності правових підстав для такого повернення відповідно до спеціальних норм законодавства, які були чинними на момент укладення приватизаційної угоди є необґрунтованими, порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності. Отже, обов'язок повернути майно внаслідок розірвання Договору передбачає також повернення грошових коштів, що були за нього сплачені.
09.04.2019 р. представником позивача подано клопотання б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 08-08/7291/19) про виключення відповідача-2 зі складу відповідачів та залучення його до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В підготовчому засіданні 09.04.2019 р. представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою б/н від 09.04.2019 р. (вх. № 08-08/7306/19), якою просить заяву б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 08-08/7291/19) про виключення відповідача-2 зі складу відповідачів та залучення його до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не розглядати.
Ухвалою суду від 09.04.2019 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.04.2019 р.
В судовому засіданні 19.04.2019 р. оголошено перерву на підставі ст. 216 ГПК України до 06.05.2019 р.
У судовому засіданні 06.05.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2019 р. підтримав заявлені позовні вимоги на підставах викладених у позові та уточненій позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Надав суду заяву (вх. № 08-08/9066/19), відповідно до якої зазначено про залишення судового збору за позивачем (міститься в матеріалах справи).
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 06.05.2019 р. проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача 2 в судове засідання 06.05.2019 р. не з'явився, електронною поштою надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 06.05.2019 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників позивача та відповідача 1, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, оцінивши надані докази, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» (Покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Продавець) були укладені Договори купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, шляхом продажу на аукціоні № 1022 від 15.02.2006 р., № 991 від 15.08.2005 р. № 992 від 15.08.2005 р.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 992 встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно - об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,4 га, який належить Державі України на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2004 р., справа № 20/11д та акту приймання-передачі об'єкта приватизації від 11.03.2005 р., а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.
Пунктом 1.1 Договору № 991 встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно - об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,36 га, який належить Державі України на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.2004 р., справа № 17/392д та акту приймання-передачі об'єкта приватизації від 11.03.2005 р., а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.
Згідно з п. 1.1 Договору № 1022 встановлено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю державне майно - об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,54 га, який належить Державі України на підставі рішення Виконкому Мелітопольської міської ради від 25.02.1993 р. № 59/4, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.
На виконання зазначених договорів ТОВ Постулат» сплатило грошові кошти в загальній сумі 465950,00 грн., що підтверджується Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 11.02.2019 р. № 13-22-00694 з посиланням на відповідні платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: виписка по рахунках від 22.02.2006 р. на суму 66588 грн. 20 коп., платіжне доручення № 84 від 17.01.2006 р., платіжне доручення № 1260 від 25.05.2005 р. на суму 7456 грн. 92 коп., виписка по рахунку від 05.09.2005 р. на суму 36042 грн. 17 коп., виписка по рахунку від 03.11.2005 р. на суму 172753 грн. 91 коп.; платіжне доручення № 1262 від 25.07.2005 р. на суму 7057 грн. 92 коп., виписка по рахунку від 03.11.2005 р. на суму 139983 грн. 75 коп.
Позивач посилався на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2010 р. у справі № 8/8д/10, що залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 18.11.2010 року, розірвано Договір купівлі-продажу державного майна № 1022 від 15.02.2006 р. об'єкт незвершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , повернуто у державну власність за актом приймання - передачі об'єкта приватизації від 03.04.2012 р. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. у справі № 17/4д/10, що залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 12.10.2010 р. розірвано Договір купівлі-продажу державного майна № 991 від 15.08.2005 р., повернуто у державну власність за актом приймання-передачі об'єкта приватизації від 03.04.2012 р. об'єкт незвершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 р. у справі № 12/4/10, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 р. розірвано Договір купівлі-продажу державного майна № 992 від 15.08.2005 р., повернуто у державну власність за актом приймання-передачі об'єкта приватизації від 03.04.2012 р. об'єкт незвершеного будівництва - житловий будинок НОМЕР_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу № 106091 про проведення аукціону від 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 , став переможцем електронних торгів по лоту №106091.
06 серпня 2014 року між ТОВ «Постулат» та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута, а саме дебіторської заборгованості Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Постулат» в сумі 465 950,00 грн., який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С . та зареєстрований в реєстрі за № 2071.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вищезазначеним Договором купівлі-продажу права вимоги, а саме п. 1.2, до позивача перейшли у повному обсязі права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Постулат» до боржника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області у сумі 465950,00 грн., яка складається з: вартості об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку НОМЕР_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,54 га, що був придбаний за 73247,00 грн. ТОВ «Постулат» у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області за Договором № 1022 купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, шляхом продажу на аукціоні, укладеним 15 лютого 2006 р. та посвідченим 15 лютого 2006 року Грибановою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 103, та який було повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у зв'язку з розірванням вищезазначеного Договору на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2010 р. по справі № 8/8д/10 (залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2010 у справі № 8/8д/10 та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 18.11.2010 року у справі № 8/8д/10) за актом приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається за рішенням суду у державну власність від 03.04.2012 року; вартість об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку НОМЕР_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,36 га, що був придбаний за 216 253,00 грн. ТОВ «Постулат» у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області за Договором № 991 купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, шляхом продажу на аукціоні, укладеним 15.08.2005 р. та посвідченим 25 серпня 2005 року Бєдновим О.А. приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, за реєстровим № 4193, та який було повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у зв'язку з розірванням вищезазначеного Договору на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2010 р. по справі № 17/4д/10 (залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. у справі № 17/4д/10 та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 12.10.2010 р. у справі 17/4д/10) за актом приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається за рішенням суду у державну власність від 03.04.2012 р.; вартості об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку НОМЕР_2 , який розташований за адресою. АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,4 га, що був придбаний за 176 450,00 гривень ТОВ «Постулат» у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області за Договором № 992 купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні, укладеним 15.08.2005 р. та посвідченим 25 серпня 2005 р. Бєдновим О.А., приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, за реєстровим № 4190, та який було повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, у зв'язку з розірванням вищезазначеного Договору на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2010 р. по справі № 12/4/10 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі № 12/4/10 та постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 26.01.2011 р. у справі № 12/4/10) за актом приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається за рішенням суду у державну власність від 03.04.2012 року.
Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута встановлено, що передача права вимоги Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості права вимоги та оформлюється актом приймання-передачі документів, на підставі яких виникло право вимоги, що підписується сторонами.
На виконання умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу права вимоги підприємства-банкрута, між ОСОБА_1 та ТОВ «Постулат» був підписаний акт приймання - передачі документів від 12.11.2014 р., згідно до якого ОСОБА_1 передані документи, на підставі яких виникла дебіторська заборгованість Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області проведено повторний продаж об'єктів незавершеного будівництва - житлових будинків НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 31.01.2019 р. №13-22-00525. згідно якого після повернення об'єктів незавершеного будівництва - житлових будинків №№ 1, 2, 3 разом із земельними ділянками (АДРЕСА_2) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області була здійснена їх повторна приватизація згідно з Договорами купівлі-продажу від 13.02.2014 р. № 1238, від 13.02.2014 р. № 1239, від 08.11.2016 р. № 1260.
Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 31.01.2019 р. №13-22-00525 також підтверджено, що в результаті повторної приватизації повернутих об'єктів за придбані об'єкти приватизації, покупцями здійснено оплату згідно наступних документів: виписка по рахунках від 15.11.2016 р. на суму 2 610 396 грн., від 27.10.2016 р. на суму 290 043,96 грн. (за житловий будинок НОМЕР_4); платіжне доручення від 20.01.2014 р. на суму 81 902,40 грн., виписка по рахунку від 07.03.2014 р. на суму 720 741,12 грн., виписка по рахунку від 18.02.2014 р. на суму 16 380,48 грн. (за житловий будинок НОМЕР_3); виписка від 20.01.2014 р. на суму 81 880,08 грн., виписка по рахунку від 18.02.2014 р. на суму 16 376,02 грн., виписка по рахунку від 07.03.2014 р. на суму 720 544,70 грн. (за житловий будинок НОМЕР_2).
Відтак, позивач вважає, що сплачені ТОВ «Постулат» грошові кошти підлягають поверненню ОСОБА_1 . Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області та Управлінням Державної казначейської служби України у місті м. Запоріжжі Запорізької області в розмірі 465950 грн.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
За приписами частин 1 та 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.
Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Повторний продаж такого об'єкта проводиться протягом одного року після повернення його у державну власність.
Відносини, пов'язані з поверненням у державну власність об'єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним регулює Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №32 (Порядок).
Згідно з п. 1 вказаного Порядку об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.
Оскільки органом приватизації, що проводив відчуження спірного об'єкту є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, то відповідно до приписів п. 1 Порядку саме відповідач 1 має здійснювати управління цим об'єктом до моменту відчуження його в результаті повторного продажу. Наведеним спростовуються доводи відповідача-1 про відсутність у нього повноважень на повторний продаж спірного об'єкта приватизації.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством.
В абзацах 1, 2 пункту 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації», передбачено, що у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог пункту 2 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу, джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.
Як встановлено вище, Договори купівлі-продажу спірних об'єктів були розірвані, а майно повернуто, що не заперечується сторонами та підтверджується рішеннями суду, що встановлені вище.
Згідно положень ч. 4 ст. 653 Цивільною кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договори купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, шляхом продажу на аукціоні № 1022 від 15.02.2006 р., № 991 від 15.08.2005 р., № 992 від 15.08.2005 р. були укладені у рамках дії та на виконання Закону України «Про державну програму приватизації» від 18.05.2000р. №1723-111, яким було затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка була чинною до затвердження Законом України від 13.01.2012р. №4335-УІ Державної програми приватизації на 2012-2014 роки.
Державна програма приватизації на 2000-2002 роки визначала основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми (пункт 1 Загальних положень Програми).
Згідно пункту 133 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації», відповідно до якого у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.
Отже, на момент укладення Договорів об'єктів незавершеного будівництва, шляхом продажу на аукціоні № 1022 від 15.02.2006 р., № 991 від 15.08.2005 р., № 992 від 15.08.2005 р., у позивача виникли певні права у випадку розірвання такого договору в силу спеціальних норм приватизаційного законодавства.
Відтак, у випадку розірвання приватизаційного договору позивач вправі, згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України, вимагати повернення коштів, внесених ним за об'єкт приватизації після здійснення його перепродажу та отримання коштів за нього, оскільки спеціальні норми законодавства про приватизацію, чинні на момент укладення договору, передбачали такі права для покупців приватизованого об'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, повторна приватизація повернутих об'єктів незавершеного будівництва відбулася, що підтверджується Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 31.01.2019 р. №13-22-00525. згідно якого після повернення об'єктів незавершеного будівництва - житлових будинків №№ 1, 2, 3 разом із земельними ділянками (АДРЕСА_2) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області була здійснена їх повторна приватизація згідно з Договорами купівлі-продажу від 13.02.2014 р. № 1238, від 13.02.2014 р. № 1239, від 08.11.2016 р. № 1260.
Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 31.01.2019 р. №13-22-00525 також підтверджено, що в результаті повторної приватизації повернутих об'єктів за придбані об'єкти приватизації, покупцями здійснено оплату державі згідно наступних документів: виписка по рахунках від 15.11.2016 р. на суму 2 610 396 грн., від 27.10.2016 р. на суму 290 043,96 грн. (за житловий будинок НОМЕР_4); платіжне доручення від 20.01.2014 р. на суму 81 902,40 грн., виписка по рахунку від 07.03.2014 р. на суму 720 741,12 грн., виписка по рахунку від 18.02.2014 р. на суму 16 380,48 грн. (за житловий будинок НОМЕР_3); виписка від 20.01.2014 р. на суму 81 880,08 грн., виписка по рахунку від 18.02.2014 р. на суму 16 376,02 грн., виписка по рахунку від 07.03.2014 р. на суму 720 544,70 грн. (за житловий будинок НОМЕР_2).
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» передбачено, що кошти від продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти, спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 465950 грн. після повторної приватизації спірних об'єктів майна мали бути повернуті державою позивачу. Натомість, як вбачається з матеріалів даної справи, державою два рази отримано прибуток від подвійної приватизації одного й того самого спірного майна в тому числі за рахунок коштів позивача.
Неповернення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області на користь позивача грошових коштів, які є предметом спору в межах- даної справи, є порушенням прав, оскільки бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів на затвердження процедури повернення з бюджету коштів.
За таких обставин, судом встановлено, що бездіяльність держоргану щодо встановлення чіткого порядку повернення покупцям коштів, сплачених ними за об'єкти приватизації, у разі повернення цих об'єктів у державну власність не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном, а отже, відсутність законодавчо визначеної процедури повернення покупцям коштів не може бути підставою для звільнення Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від виконання договірного зобов'язання з повернення позивачеві грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 р. зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (справа «Броньовський проти Польщі», заява №31443/96, п. 143).
У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справи «Новоселецький проти України», «Совтрансавто проти України», «Суханов та Ільченко проти України»).
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Позицією Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Рисовський проти України» встановлено, що якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, а принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватіі" (Lelas v. Croatia), заява No55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румуніі?" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'ілдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італіі" (Beyeler v. Italy), п. 119). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 912/4254/16.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що за наведених вище обставин право позивача на повернення грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації, повинно бути реалізованим, вимога позивача щодо повернення після розірвання договору купівлі-продажу грошових коштів, сплачених за об'єкт приватизації, є законною та обґрунтованою.
Вищевикладене спростовує також позицію відповідача 1 щодо тверджень про відсутність певної процедури у національному законодавстві щодо повернення з бюджету грошових коштів первісному покупцю та про втрату чинності Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
За приписами ч. 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 №3614-VI (набрав чинності 07.08.2011) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення операцій з бюджетними коштами.
Пунктом 3 абз. 2 ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України закріплено, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюють контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.
За таких обставин, стягнення грошових коштів з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, має здійснюватись з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі, як суб'єкту уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, при розподілі судового збору, суд враховує заяву позивача про залишення за ним судового збору, отже, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Запоріжжя до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області задовольнити.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 20495280) через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код. ЄДРПОУ 38025409) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 22.03.1979 р.н.) 465950 (чотириста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 10.05.2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова