06.05.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5874/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,
представники сторін:
від прокуратури Дніпропетровської області: Бурлаченко О.Л., посвідчення №052333 від 07.03.2019 р., прокурор відділу;
відповідач: ФОП Патинка В.С. , паспорт серії НОМЕР_1 від 12.04.1997 р., ;
представник Державної служби України з безпеки на транспорті у судове засідання не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської від 04.03.2019 ( повний текст складено 11.03.2019 року, суддя Петрова В.І.) у справі № 904/5874/18
за позовом Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Патинки Віктора Сергійовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Тернопільська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Патинки Віктора Сергійовича про стягнення заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 562,14 євро, що еквівалентно 16 100,65 грн.
В обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на ненадходження до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне і повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції і проведення ремонту автомобільних доріг. Отже визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави. У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Державна служба України з безпеки на транспорті, яка не зверталась до суду з відповідним позовом. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про неналежний захист цим органом інтересів держави.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 року у справі № 904/5874/18 позов Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без розгляду.
Ухвалу мотивовано тим, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі № 904/5874/18, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся заступник прокурора Дніпропетровської області, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі №904/5874/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 у даній справі позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, це свідчить про те, що судом підтверджена наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, визнано їх такими, що відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 53, 162 ГПК України, та не виявлено перешкод для такого представництва.
Скаржник зазначає, що аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №820/10582/15.
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції порушує принцип правової визначеності, оскільки провадження у справі було відкрито, недоліків позовної заяви встановлено не було, а тому прокурор, як учасник справи, обґрунтовано розраховував на реалізацію своїх повноважень в даному судовому процесі.
Також, апелянт посилається на те, що встановлюючи підстави для представництва інтересів держави, судом першої інстанції залишено поза увагою висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
Також, апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені при розгляді інших справ за участю прокурора (постанови від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, №924/1256/17, ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16).
Скаржник посилається на практику Верховного Суду про те, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Таким чином, скаржник вважає, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів державі у даній справі обґрунтована порушенням економічних інтересів держави внаслідок несплати відповідачем у встановлений законодавством строк, визначеної контролюючим органом плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами та неналежним здійсненням уповноваженим органом - Державною службою України з безпеки на транспорті своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Апелянт вважає, що Державна служба України з безпеки на транспорті, будучи обізнаною про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, що набрали чинності 03.05.2018), протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно - правового характеру щодо стягнення з відповідача виниклої заборгованості з плати за проїзд.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Укртрансбезпекою після направлення вищевказаного листа на адресу відповідача проводилася претензійно-позовна робота з перевізником, апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів невиконання або неналежного виконання позивачем своїх функції щодо захисту інтересів держави є необґрунтованим.
Апелянт вважає, що встановлення будь-яких причин нездійснення органами Укртрансбезпеки своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.
Також, апелянт посилається на те, що ЄСПЛ визнає, що є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Учасники справи не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
4.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Коваль Л.А. Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської від 04.03.2019 у справі № 904/5874/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.05.2019 року.
06.05.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В судовому засіданні прокурор та відповідач надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Представник скаржника Державної служби України з безпеки на транспорті у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі №904/5874/18 слід залишити без змін з наступних підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Тернопільська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Патинки Віктора Сергійовича про стягнення заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 562,14 євро, що еквівалентно 16 100,65 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 року у справі № 904/5874/18 позов залишено без розгляду.
6.Доводи, за якими апеляційний суд погодився погодився з висновками суду першої інстанції.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Випадки, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:
1 - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2 - у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який, всупереч вимог закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
У матеріалах справи відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Викладена позиція узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №927/246/18, від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Довід скаржника про те, що оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2019 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, то це підтверджує судом наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, визнає їх такими, що відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 53, 162 ГПК України, та не виявляє перешкод для такого представництва відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Оскільки на момент винесення ухвали від 03.01.2019 року по даній справі у суду першої інстанції не було підстав залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд правомірно відкрив провадження у справі, проте в процесі розгляду справи судом було з'ясовано, що у прокурора законні підстави для представництва інтересів і суд скористався процесуальним правом, встановленим ст. 226 ГПК України і обґрунтовано залишив позов без розгляду.
Довід скаржника про те, що рішення суду першої інстанції порушує принцип правової визначеності, оскільки провадження у справі було відкрито, недоліків позовної заяви встановлено не було, а тому прокурор, як учасник справи, обґрунтовано розраховував на реалізацію своїх повноважень в даному судовому процесі відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.
Колегія суддів вважає, що захищати інтереси держави повинні відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Таким чином враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даній справі у позивача були відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду.
Довід скаржника про те, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів державі у даній справі обґрунтована порушенням економічних інтересів держави внаслідок несплати відповідачем у встановлений законодавством строк, визначеної контролюючим органом плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами та неналежним здійсненням уповноваженим органом - Державною службою України з безпеки на транспорті своїх повноважень щодо захисту інтересів держави відхиляється колегією, оскільки у даній справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання захисту інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті, як органом державної влади з повним обсягом процесуальної дієздатності. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Тим більше, Державною службою України з безпеки на транспорті вжито заходів щодо досудового врегулювання спору.
Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 06.02.2019 по справі № 927/246/18.
Довід скаржника про те, що встановлення будь-яких причин нездійснення органами Укртрансбезпеки своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист відхиляється колегією суддів з огляду на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Надана прокурором судова практика Верховного Суду стосується інших фактичних обставин, відмінно від тих, які зазначені у цій справі.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Оскільки прокурором порушені засади представництва інтересів держави, то його позов має бути залишений без розгляду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 року у справі № 904/5874/18 винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 року у справі № 904/5874/18 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 року у справі № 904/5874/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 10.05.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді А.Є. Чередко
Л.А. Коваль