79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" травня 2019 р. Справа №914/210/18
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання Лагутін В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за №2302-вих.4014 від 13.06.2018р. (вх.№01-05/398/18 від 18.10.2018р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. (суддя З.В. Горецька; повний текст рішення складено 05.06.2018р.)
у справі № 914/210/18
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до відповідача: Приватного підприємства «Міська оренда» (надалі ПП «Міська оренда»)
про внесення змін в договір оренди нерухомого майна,
за участю:
від позивача: Тістик М.В . - представник (довіреність № 2302-вих-660 від 08.02.2019р.);
від відповідача: Жук А. О. - адвокат (договір про надання правової допомоги від 20.07.2018р.),
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
05.02.2018р. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Міська оренда» про внесення змін до договору оренди № 4276 нежитлових приміщень від 15.10.1997р., укладеного між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ВАТ «Львівський Хлібокомбінат», правонаступником якого є ПП «Міська оренда», в редакції викладеній позивачем.
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. у справі №914/210/18 (суддя З.В. Горецька) відмовлено повністю у задоволенні позову ( а.с. 102-112).
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав підтверджень того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати та не надсилав відповідачу пропозицій щодо внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р., тому між сторонами не виник спір щодо таких змін. Суд може розглядати і вирішувати лише спір, що виник між сторонами у ході погодження змін до договору, а тому наявний факт передчасного заявлення даного позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. у справі №914/210/18, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи із неправильним застосуванням норм права. Покликається на те, що статтею 21 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", чинного на момент укладення договору № 4276 від 15.10.1997р., передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Скаржник вважає, що при укладенні договору сторони погодили можливість зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, він має "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності, в тому числі на внесення змін до договору № 4276 від 15.10.1997р. щодо розміру орендної плати. Вказує, що ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. затверджено нову Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова та нові орендні ставки, на підставі якої здійснено перерахунок розміру орендної плати за договором оренди № 4276 від 15.10.1997р. Скаржник вважає, що діюча редакція спірного договору позбавляє його можливості ефективно здійснювати від імені територіальної громади м. Львова право власності орендованих приміщень, а місцевий бюджет недоотримує значну суму коштів від сплати орендної плати за даним договором, що є важливим для функціонування міста.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ПП «Міська оренда» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що позивач не має права вимагати внесення змін у договір в односторонньому порядку і сплати орендної плати у розмірі більшому, ніж визначено умовами договору. Вказує, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт наявності правових підстав для внесення спірних змін до діючого договору оренди нежитлового приміщення, не підтвердив того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, чи наявності інших випадків, визначених законодавчими актами України, за яких розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін. Звертає увагу на те, що умовами договору не передбачено можливості його зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Покликається на те, що сторони не погоджували права позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору. Вказує, що зміна умов договору в односторонньому порядку, а також зміна за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення матиме наслідком погіршення становища орендаря, що відповідно до чинного законодавства є недопустимим. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. у справі №914/210/18, апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
15.10.1997р. між Управлінням комунального майна (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) ( Орендодавець ) та ВАТ "Львівський хлібокомбінат" (правонаступником якого у частині, що стосується договору є Приватне підприємство «Міська оренда») (Орендар), укладено договір на оренду нежитлових приміщень №4276, відповідно до якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в користування до 20.06.2022р. об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 1 , фірмовий хлібний магазин №5 для торгівлі хлібобулочними виробами (а.с. 17-18).
Згідно із п.3 даного договору орендна плата за місяць складає 159,57 грн. + ПДВ.
Відповідно до п. 4 договору за здане в оренду приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати Орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок ЖЕК №401. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п. 5 договору).
Пунктом 6 договору сторони погодили, що несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу Орендодавця. При цьому в Орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.
Пунктом 12 договору передбачено, що відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", "Про власність", "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.
Відповідно до договору № 4276 (Д-10) від 22.10.2010р. про внесення змін до договору на оренду нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р. за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 1 внесено зміни до договору, а саме: «В преамбулі договору та реквізитах сторін замість слів Відкрите акціонерне товариство "Львівський хлібокомбінат", слід читати Приватне підприємство «Міська оренда»» (а.с.19).
Договір на оренду нежитлових приміщень за №4276 від 15.10.1997р. та договір про внесення змін до нього № 4276 (Д-10) від 22.10.2010р. підписані і скріплені печатками сторін.
У заявлених вимогах Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить внести зміни в договір оренди № 4276 нежитлових приміщень від 15.10.1997 р., укладений між Управлінням комунального майна (правонаступником якого є Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та ВАТ «Львівський хлібокомбінат» (правонаступником якого є ПП «Міська оренда»), а саме: абзац 1 розділу 1.1 договору викласти в такій редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30.06.2017 р. становить 3062 900,00 грн. без ПДВ». - Пункт 1.1 договору викласти в такій редакції: «Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. (зі змінами та доповненнями) і складає 20439,71 грн. без ПДВ за серпень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством». Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього договору, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 р. (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 245032,00 грн. без ПДВ. - Пункт 4 договору викласти в такій редакції: «Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди». У разі прострочення по сплаті орендних платежів, Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Підставою заявлених вимог слугувало те, що згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова (затвердженою Ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р.), визначено новий розмір орендної плати за користування об'єктом оренди, а саме: річний розмір - 3062900,00 грн., за серпень місяць 2017 року - 20439,71 грн. (без ПДВ).
Відповідно до Висновку про вартість майна, складеного ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта Я ., 1 станом на 30 червня 2017 року становить 3675480,00 грн. (разом з ПДВ) та 3062900,00 грн. (без ПДВ). Термін чинності звіту 6 місяців (а.с. 23).
Відповідач у заяві за № 28-03-05 від 28.03.2018р. просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог і відмовити в задоволенні позову (а.с.61-62).
Норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ході розгляду справи суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на оренду нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р. (з наступними змінами та доповненнями).
Орендні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами, а відносини щодо оренди державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України)
Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (ч.ч. 1, 2 ст. 284 ГК України).
Згідно із ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Приписами частин 1, 3 статті 19 названого Закону унормовано, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За змістом статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», однією з істотних умов договору оренди є, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Згідно з приписами статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час укладання договору) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше п'яти відсотків від вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у чинній редакції).
Частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України унормовано, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Водночас згідно із ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
З матеріалів справи №914/210/18 вбачається, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності істотних змін стану об'єкта оренди, як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати. Позивач також не навів і інших підстав, з якими чинне законодавство пов'язувало б зміну розміру орендної плати.
Умови, погоджені сторонами у договорі, - це завжди умови, щодо яких досягнуто згоди за взаємною домовленістю сторін, і які знайшли своє відображення у вигляді їх закріплення сторонами у договорі. Такі умови зберігають свою чинність протягом усього строку (терміну) дії договору, якщо тільки не будуть змінені за взаємною згодою сторін (однією стороною - у випадках, передбачених самим договором або чинним законодавством) або ж не стануть такими, що суперечать чинному законодавству (оскільки у такому випадку погоджені сторонами умови не будуть підлягати до застосування).
Аналізуючи умови спірного договору на оренду нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р., колегія суддів зазначає, що у договорі відсутня (не прописана) умова, згідно з якою Орендодавець має право змінювати розмір орендної плати (або будь-які інші умови договору, зміни яких позивач вимагає у позовній заяві) в односторонньому порядку.
Натомість, у вигляді окремої умови договору сторонами погоджено порядок розрахунку розміру орендної плати та закріплено розмір орендної плати, а підстави для його зміни в односторонньому порядку позивачем (або за рішенням суду на вимогу позивача) відсутні.
Крім того, у заявлених вимогах позивачем наведено лише обгрунтування підстав для зміни розміру орендної плати. При цьому, жодним чином не наведено обгрунтування вимоги позовної заяви щодо внесення змін у п. 4 договору, яким встановлено строк сплати орендних платежів: щомісяця, до 10 числа. Позивач, без жодних обгрунтувань, заявив вимогу про викладення пункту 4 у новій редакції. При цьому, позивач змінює строк оплати: до 20 числа місяця, а також об'єднує дану умову з іншими умовами щодо: дострокового розірвання договору (у випадку несплати коштів упродовж 3-х місяців) та стягнення пені за прострочення сплати. Позивачем не зазначено ні підстав для зміни умов п. 4 договору щодо строку оплати, ні підстав включення у вказаний пункт ще й інших умов, які у існуючій редакції договору врегульовані пунктами 5 та 6, а тому, - не потребують дублювання ще й у пункті 4.
Колегія суддів зазначає, що зміна в односторонньому порядку, а також зміна за рішенням суду на вимогу позивача умов спірного договору на оренду нежитлових приміщень щодо розміру орендної плати та порядку його визначення матиме наслідком погіршення становища орендаря, що відповідно до чинного законодавства, є недопустимим.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Так, як договір є виконаним за усі попередні місяці (що передували поточному місяцю), протягом яких здійснюється користування об'єктом оренди, звітні періоди закриті, що сторонами не заперечується, зазначене додатково свідчить про невідповідність вимоги позивача про внесення змін щодо розміру орендної плати та порядку його визначення чинному законодавству України. Підстави для зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо порядку здійснення сплати орендної плати і відповідальності за його порушення також відсутні.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт наявності правових підстав для внесення спірних змін до діючого договору оренди нежитлового приміщення, не підтвердив того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, чи наявності інших випадків, визначених законодавчими актами України, за яких розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін.
Також суд апеляційної інстанції враховує те, що умовами договору не передбачено можливості його зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Сторони не погоджували права позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору.
Разом з тим, сторони договору на оренду нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р. не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.
Таким чином відсутні підстави для внесення змін до спірного договору на оренду нежитлових приміщень з підстав, наведених у позовній заяві.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі № 914/2649/17
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).
Як зазначалось вище, договір на оренду нежитлових приміщень № 4276 від 15.10.1997р. укладено на термін до 20.06.2022р. (п. 1 договору). Отже право позивача на внесення змін до договору може бути реалізоване протягом усього строку дії договору, а саме до 20.06.2022р.
З врахуванням вищеописаних норм права та обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позовних вимог про внесення змін до договору оренди № 4276 нежитлових приміщень від 15.10.1997р., укладеного між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ВАТ «Львівський Хлібокомбінат», правонаступником якого є ПП «Міська оренда», в редакції викладеній позивачем.
Доводи скаржника не спростовують обставин, встановлених судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України унормовано: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Європейський суд з прав людини зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за №2302-вих.4014 від 13.06.2018р. (вх.№01-05/398/18 від 18.10.2018р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2018р. у справі № 914/210/18 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Зварич О.В.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.