79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" квітня 2019 р. Справа №907/537/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.,
суддів: Мирутенка О.Л.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Процевич Р.,
явка учасників справи:
від позивача - Борсенко О.В.,
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від третьої особи на стороні відповідачів - Копистинський Т.М.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі - Малого підприємства «Надія» б/н від 26.12.2018 (вх.№01-05/1666/18),
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018, суддя: Ушак І.Г., (повний текст рішення складено - 17.12.2018),
за позовом Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», м. Будапешт, Угорщина,
до відповідача-1 Виконавчого комітету Тячівської міської ради, м. Тячів, Закарпатської обл.,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», м. Тячів, Закарпатської обл.,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Малого підприємства «Надія», м. Тячів, Закарпатської обл.,
про визнання протиправним рішення виконавчого комітету міської ради
та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
Короткий зміст позовних вимог.
07.09.2018 в Господарський суд Закарпатської області звернулось Торгове Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Угорщина) з позовом до Виконавчого комітету Тячівської міської ради, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Україна) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 04.12.2012 за № 364 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52» та скасування свідоцтва про право власності на це нерухоме майно серії САЕ №891410 від 28.12.2012.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням та виданим на підставі нього свідоцтвом Виконавчий комітет Тячівської міської ради наділив правом власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, іншу особу, яка не була замовником будівництва та в якої всупереч приписам ст.ст. 316-321, 876 ЦК України не виникло право вланості.
Крім того позивач повязує виникнення в нього права власності на завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, зі здійсненням реконструкці цього об'єкту.
Підставою звернення до суду стало виявлення новим директором філії позивача - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), недоліків у правовстановлюючих документах, які є предметом оскарження, оскільки такі порушують право власності позивача на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, так як помилково оформлені не за позивачем - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина), а за його філією - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна). Посилаючись на ці обставини позивач просить поновити строк позовної давності, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 у справі №907/537/18 вищезазначений позов задоволено, визнано протиправним рішення Виконавчого комітету Тячівської міської ради від 04.12.2012 за № 364 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м Тячів, вул. Лазівська, 52» та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 891410 від 28.12.2012.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 04.12.2012 за № 364 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м Тячів, вул. Лазівська, 52», прийняте всупереч статті 876 ЦК України, оскільки право власності на реконструйований об'єкт набув не замовник будівництва, а інша юридична особа, де позивач є одноосібним засновником. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення й похідної позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності, яке видане на підставі цього рішення виконавчого комітету міської ради.
При вирішенні питання щодо строку позовної давності, про застосування якого клопотала Тячівська міська рада, суд встановив, що вказаний строк розпочав свій перебіг з наступного дня після реєстрації права власності, тобто 06.09.2013. Поряд з цим, суд визнав поважними причини пропуску строку позовної давності з огляду на обґрунтування позивача, підтверджені ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), та письмові докази, про те, що позивач довідався про факт реєстрації права власності на спірний об'єкт в кінці січня 2018 року внаслідок зміни директора юридичної особи, де позивач є одноосібним засновником.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі, особа, яка не брала участі в справі - Мале підприємство «Надія» просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник вважає, що:
1)спір у даній справі стосується визнання недійсними правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а тому, позивачем, фактично заперечується право власності ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), яке бере участь в справі в якості третьої особи, а задоволення позову в цій справі потягне за собою втрату цією особою права власності на це майно. Ці обставини створюють перешкоди для реалізації ним права на справедливий судовий розгляд в інших справах, в межах яких майно ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) обтяжене на користь апелянта.
2)право позивача не порушене, а тому не підлягає захисту, оскільки під час реєстрації новоствореного майна позивач одночасно й розпорядився ним, зареєструвавши його на іншу юридичну особу, в якій він є засновником, що в свою чергу припинило його права на цей об'єкт у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України та ст. 347 ЦК України.
3)позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України, оскільки вчиняються позивачем з наміром завдати шкоди апелянту, а також зі зловживанням правом в інших формах.
4)суд першої інстанції, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, не встановив момент, з якого позивач міг дізнатись про порушення свого права, а тому безпідставно визнав поважними причини пропуску строку позовної давності про застосування наслідків спливу якого заявляла Тячівська міська рада.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі - Малого підприємства «Надія» б/н від 26.12.2018 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 у справі №907/537/18.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 змінено процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, на співвідповідача (відповідач-2). Залучено Мале підприємство «Надія» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Призначено справу №907/537/18 до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2019.
Узагальнені доводи та заперчення інших учасників справи.
Позивач - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) у відзиві на апеляційну скаргу погодужється з висновками місцевого господарського суду та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає, що:
1)доводи апелянта про розпорядження належного позивачу майна шляхом здійснення його державної реєстрації на користь третьої особи, не грунтується на нормах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
2)вказує на те, що доводи апелянта про те, що позов у даній справі має на меті зняти обтяження з майна третьої особи без відома скаржника, яке є обтягувачем цього майна - не відповідає встановленим обставинам по справі.
3)оскільки апелянт не є титульним власником спірного майна не заявляє окремих вимог щодо прав на таке майно, а тому спір пов'язаний з правильністю реєстрації прав на об'єкт не впливає на обсяг прав апелянта.
4)зазначає, що апелянт, який бере участь в справі в якості третьої особи, не наділений правом порушувати питання про застосування строку позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу, який поданий ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) залишається судом без розгляду, оскільки підписаний особою, яка представляє інтереси позивача в справі, інтереси якого суперечать інтересам довірителя. Вказані обставини підтверджуються ордером ЗР №68254 від 18.02.2019, який доданий до матеріалів справи для підтвердження права участі в судовому засіданні 19.02.2019 та узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 59 ГПК України.
У судове засідання 24.04.2019 з'явились представники позивача та третьої особи. Представники інших учасників справи в судове засідання не зявились, причин неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи. Враховуючи зазначені обставини апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з'явились.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, покликаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Окрім викладених в апеляційній скарзі, додатковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та відмови у задоволенні позову зазначив неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.
Представник позивача, який в судове засідання зявився, заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, що викладені у відзивах та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (1053, Угорщина, місто Будапешт, вулиця Сеп, будинок 2, ідентифікаційний код Cg.01-09-887260) одноосібно створило ТОВ «Шкала-Енерджі» (90500, Україна, Закарпатська обл., Тячівський район, місто Тячів, вулиця Лазівська, будинок 52, ідентифікаційний код 35611593) про що 19.02.2008 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
09.06.2010 зареєстровано офіційне представництво Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) за реєстраційним номером ПІ-4461, адреса представництва 90500, Україна, Закарпатська обл., Тячівський район, місто Тячів, вулиця Лазівська, будинок 17, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3905-06/19882-09 від 07.05.2018 (а.с.132).
Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 набуло право власності на незавершене будівництвом складське приміщення у м. Тячів, вул. Лазівська, 52.
Позивачем здійснювалась реконструкція зазначеного складського приміщення та прийняття його в експлуатацію (а.с.23-35).
03.12.2012 Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) звернулось до Виконавчого комітету Тячівської міської ради із заявою (а.с.81, т.1) в якій просило оформити право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) з відходів деревини за ТОВ «Шкала-Енерджі», що знаходиться за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52. Дана заява підписана директором Череньї П.
Рішенням Виконавчого комітету Тячівської міської ради №364 від 04.12.2012 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52» (а.с.17, т.1) вирішено:
1)Оформити право приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул), що знаходиться за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52 за ТОВ «Шкала-Енерджі» в 1/1 цілому.
2)Доручити Тячівському міському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права приватної власності.
На підставі цього рішення ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) видано свідоцтво серії САЕ №891410 від 28.12.2012 (а.с.18, т.1) про право власності на зазначене майно.
На підставі цього свідоцтва серії САЕ №891410 від 28.12.2012 (а.с.18, т.1) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.09.2013 внесено відповідний запис, згідно якого за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) зареєстровано право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52. Зазначені обставини підтверджуються витягом від 13.05.2014 за №21524581 (а.с.19-22, т.1).
Отже, 05.09.2013 ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) набуло право власності на новостворений об'єкт нерухомості - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52.
До цього цей об'єкт був незавершеним будівництвом (ч. 3 ст. 331 ЦК України) право власності на яке належало позивачу. Ці обставини підтверджуються Відомостями з реєстру прав власності за реєстраційним номером 29042244 (а.с.16, т.1).
Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52, накладено арешт згідно ухвал Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 у справі №907/172/18 та від 13.12.2018 у справі №907/720/18, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень. Обтягувачем згідно цих ухвал є апелянт - Мале підприємство «Надія».
Предметом спору в даній справі є вимоги про оскарження рішення Виконавчого комітету Тячівської міської ради №364 від 04.12.2012 про оформлення права власності та свідоцтва серії САЕ №891410 від 28.12.2012 про право власності, оскільки позивач - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина), вважає, що право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52, помилково оформлене не за ним, а за його філією - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Апеляційним господарським судом встановлено, що Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) та ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є окремими юридичними особами, які у визначеному законом порядку зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за різними кодами, що ідентифікують їх. Зокрема, Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) зареєстровано за реєстраційним номером Cg.01-09-887260, а ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) за реєстраційним номером 35611593. При цьому, Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) єдиний засновник ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Доказів про те, що ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є філією Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) позивачем не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною 6 статті 55 ГК України, встановлено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 58 ГК України, відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.
Як унормовано ч.4 ст.64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
За змістом ч. 2-4 ст. 95 ЦК України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
У зв'язку з вищезазначеним спростовуються твердження позивача про те, що ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є філією позивача. Таким чином, покликання апелянта на п. 1 ч. 2 та ч. 6 ст. 55, ч. 2 ст. 58, ч. 4 ст. 64 ГК України та ч. 2-4 ст. 95 ЦК України є обґрунтованими та спростовують висновки місцевого господарського суду в цій частині.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент розгляду апеляційної скарги) будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Тобто, на момент розгляду справи в суді першої інстанції державна реєстрація права власності дійсна, а оформлене право власності належить ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Водночас, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що позивачем - Торговим ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) оскаржується право власності іншої юридичної особи, яка бере участь в справі в якості третьої особи, внаслідок чого апеляційний господарський суд ухвалою від 25.01.2019 змінив процесуальний статус ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) з третьої особи на відповідача. Окрім того, цією ж ухвалою, апеляційний господарський суд під час здійснення підготовчих дій, встановив, що рішення в даній справі може вплинути на права або обов'язки апелянта стосовно однієї зі сторін в справі, а тому залучив апелянта в якості третьої особи, оскільки ним обтяжено майно, правовстановлюючі документи на яке є предметом оскарження в цій справі.
Для правильного вирішення даного спору суду необхідно встановити, чи порушується оскаржуваними актами право позивача за захистом якого останній звернувся до суду. При цьому підставою для скасування цих актів є встановлення невідповідності вимогам закону.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач має на меті захистити право на набуття права власності на об'єкт нерухомості, яке в нього не виникло у зв'язку з прийняттям оскаржуваних актів. Натомість виникнення в нього цього права позивач пов'язує зі здійсненням реконструкції спірного об'єкту.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №1692/5), яке було чинне на момент здійснення державної реєстрації спірного права власності, це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пп. 3 п. 1.5. Положення, державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, зокрема будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.
Також, п. 1.6. Положення, передбачено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, чинне на момент реєстрації спірного об'єкту законодавство пов'язувало виникнення права власності на новостворене нерухоме майно зі здійсненням державної реєстрації.
Пунктом 1.2. цього Положення визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже, з моменту державної реєстрації виникає право власності на нерухому річ. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до частини першої статті 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Отже, цією нормою визначено презумпцію набуття права власності за власником об'єкта будівництва, якщо інше не визначено договором.
Апеляційним господарським судом не встановлено, що таке право на набуття права власності відчужувалось, а тому до цих правовідносин застосовується презумпція передбачена статтею 876 ЦК України. З цих підстав доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. Положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе (-уть) заявник (заявники).
Відповідно до пп. «а» п. 8.1. Положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Таким чином, з вищезазначених норм вбачається, що саме власник несе ризик достовірних відомостей при написанні заяви.
За змістом заяви від 03.12.2012 (а.с.81, т.1), яка адресована Виконавчому комітету Тячівської міської ради вбачається, що позивач просить оформити право власності на нерухоме майно за ТОВ «Шкала-Енерджі», яке розташоване в м. Тячів, вул. Лазівська, 52, а не навпаки, об'єкту, розташованого за цією адресою, за ТОВ «Шкала-Енерджі».
Тобто, позивач у своїй заяві від 03.12.2012 (а.с.81, т.1) звернувся про реєстрацію права власності на спірний реконструйований об'єкт нерухомості не за собою, а за іншою юридичною особою, де він є одноосібним засновником.
Отже, здійснення реєстрації не за позивачем, а за відповідачем-2 є наслідком подання заяви з неточними відомостями, а не виною Виконавчого комітету Тячівської міської ради (відповідача-1).
Незважаючи на це право позивача є порушеним.
При розгляді справи в суді першої інстанції, відповідач-1 (Виконавчий комітет Тячівської міської ради) у своєму відзиві на позовну заяву просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності (а.с.79).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Позивач обгрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності тим, що порушення його права виявлено новою дирекцією ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) лише в січні 2018 року, в підтвердження чого посилається на рішення №1 від 01.01.2018 (а.с. 40), яким директором ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) призначено Бобрушко Світлану Іванівну.
Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки він дізнався про порушення своїх прав лише в січні 2018 року внаслідок зміни директора в товаристві, де позивач є єдиним засновником.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція про застосування норм матеріального права в такий спосіб викладено в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 06.06.2018 у справі № 915/1622/16.
Господарський суд першої інстанції зазначених вимог не врахував і не встановив момент, коли позивач міг довідатися про порушення свого права з урахуванням тих правовідносин, які склалися між сторонами.
Як встановлено вище апеляційним господарським судом, за наслідками розгляду заяви Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) про оформлення права власності, ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) видано свідоцтво про право власності. Тобто, позивачу не видавалось жодне свідоцтво або інший документ за наслідками розгляду його заяви про оформлення права власності.
Таким чином, позивач починаючи з 03.12.2012, а саме моменту звернення з заявою про оформлення права власності, не одержав документа про розгляд цієї заяви та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що він цікавився своїм майном або перебігом його реєстрації.
З цих підставі, апеляційний господарський суд, погоджується з доводами апелянта про те, що позивач з 05.09.2013 (моменту державної реєстрації), тобто протягом майже шести років визнавав такий стан речей та не оспорював право власності ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) на спірний об'єкт, що додатково підтверджує вищенаведені висновки.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач не міг дізнатись або йому не могло бути відомо про наявність у ТОВ «Шкала-Енерджі» права власності на спірний об'єкт, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Україна), з моменту оформлення та реєстрації права власності, відкрито та за корпоративним управлінням позивача, як єдиного засновника, користувалось всіма правомочностями власника.
Зокрема, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним засновником ТОВ «Шкала-Енерджі» є Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина), що є позивачем в цій справі, а тому останньому безумовно було відомо про існування спірного рішення з моменту його прийняття, та свідоцтва - з моменту його видачі.
Окрім того, з доданого до позовної заяви витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 21524581 від 13.05.2014 (а.с. 19-22) вбачається, що підставою надання ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) цього витягу є заява за реєстраційним номером 6568496 від 13.05.2014 уповноваженої особи - Бобрушко Світлани Іванівни, яка на даний момент є директором ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна). Тобто, нова дирекція ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) в особі Бобрушко Світлани Іванівни, яка за твердженням позивача у січні 2018 року виявила порушення його права, ще 13.05.2014 була уповноваженою особою цього ж ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), що додатково спростовує твердження позивача, що нібито про порушене право йому стало відомо тільки у січні 2018 року, внаслідок зміни дирекції в товаристві, де позивач є одноосібним засновником. Вказані обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Апеляційний господарський суд вважає, що викладені обставини свідчать про те, що позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, звернувшись до господарського суду з позовом у даній справі більш ніж через 6 років після прийняття актів, що оскаржуються, позивачем пропущено строк позовної давності, а наведені причини його пропуску є неповажними, а тому висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи.
У зв'язку з наведеним апеляційний господарський вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність у позивача права і можливості довідатися про оформлення права власності на нерухоме майно за товариством, в якому він є одноосібним засновником, ще з 05.09.2013 - моменту реєстрації за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) права власності на новостворений об'єкт нерухомості - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52, а вчинення дій з одержання інформації про діяльність товариства, в якому він є одноосібним засновником, як і про стан нерухомого майна, є його правом, а не обов'язком. Однак відсутність зазначеного обов'язку не свідчить про відсутність реальної можливості у позивача дізнатись про порушення своїх прав за умови виявлення звичайного інтересу до стану цих прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та здійснені на підставі них висновки, а тому апеляційна скарга Малого підприємства «Надія» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь апелянта 5 286,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Малого підприємства «Надія» - задоволити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 у справі №907/537/18 - скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» до Виконавчого комітету Тячівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі», за участю Малого підприємства «Надія» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 04.12.2012 за № 364 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52» та скасування свідоцтва про право власності на це нерухоме майно серії САЕ №891410 від 28.12.2012 - відмовити.
Стягнути з Торгового Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (м.Будапешт, Угорщина, реєстраційний № Cg.01-09-887260) на користь Малого підприємства «Надія» (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, місто Тячів, вулиця Залізнична, будинок 2, код ЄДРПОУ: 13583486) 5286,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати наказ у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: Т. Б. Бонк
Судді: О. Л. Мирутенко
Г. Г. Якімець
Повний текст постанови виготовлено 03.05.2019.