1Справа № 335/4718/19 2-з/335/54/2019
06 травня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В, за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Комунального підприємства „Водоканал", Публічного акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Оптиміст-25", третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним відключення від послуг ЖКГ (енергопостачання, водопостачання).
Заявник просить суд, вжити заходи забезпечення позову шляхом: зобов'язання КП „Водоканал" відновити згідно договору № 7934 від 18.09.2007 року подачу питної води до нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання ПАТ „Запоріжжяобленерго" відновити згідно договору № 11331 від 17.08.2009 року електропостачання до нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; зупинення дії Протоколу засідання правління ОСББ „Оптиміст-25" № 6 від 26.01.2019 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вимогами статті 151 ЦПК України, передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, крім іншого, містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову між сторонами виник спір щодо правомірності відключення від послуг енергопостачання та водопостачання до нежитлового приміщення, яке належить заявнику ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Обраний заявником спосіб захисту його прав, на переконання суду, є необґрунтованим, оскільки, у заяві про забезпечення позову заявником фактично ставиться питання про відновлення правовідносин, які були припиненні внаслідок обставин, що підлягають встановленню в ході розгляду судом відповідного позову, та заява спрямована на відновлення порушених, на думку заявника, його прав, що не відповідає меті заходів забезпечення позову.
Заявником ставиться питання про зобов'язання вчинення дій та зупинення дії, які не можуть бути розцінені як такі, невжиття яких може ускладнити виконання майбутнього судового рішення по справі, виходячи з того, що вимоги заяви про забезпечення позову випереджають розгляд позову судом, в ході розгляду якого судом надається оцінка правомірності відповідних дій відповідачів.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.
У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії" Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого заявником заходу забезпечення позову, зокрема, з тих підстав, що заявником не наведено обгрунтованиих доводів про те, що такий спосіб забезпечення позову можна вважати ефективним, та втручання у права відповідачів -визначеним способом може бути обґрунтованим, виходячи з позовних вимог, з якими ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задовленню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти з дня її складення.
Суддя: В.В. Калюжна