07.05.2019
Справа № 720/932/19
Провадження № 3/720/328/19
07 травня 2019 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 16 квітня 2019 року о 11 годині 50 хвилин в с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області керував мототранспортом марки «Зірка» з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу працівників поліції від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 16 квітня 2019 року керував мотоблоком в тверезому стані, оскільки того дня алкогольні напої не вживав, а вжив лише 100 грам горілки напередодні 15 квітня 2019 року. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, оскільки алкогольні напої не вживав, просив провадження у справі закрити.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт керування особою транспортним засобом, так і перебування її в стані алкогольного сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 126788 від 16 квітня 2019 року відносно ОСОБА_1 був складений у зв'язку із тим, що він керував мототранспортом з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу працівників поліції від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
Однак, вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не можна вважати достатніми та допустимими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховний Суд України у п.27 своєї постанови Пленуму № 14 від 23 грудня 2005 року з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб під керуванням водія почав рухатись.
Згідно із ч. 8 ст. 121 КпАП України, під транспортними засобами у статтях 121-126,127-1- 128-1,частинах першій і другій статті 129,частинах першій-четвертій статті 130,статтях 132-1,133-1,133-2,139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Як випливає з п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Водночас, у наказі Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні», яким затверджено перелік транспортних засобів, мотоблок до них не відноситься.
Відповідно до Інструкції по експлуатації мотоблок не підлягає реєстрації в органах ДАІ, для керування ним водійське посвідчення не потрібне, призначений він виключно для сільськогосподарських робіт, а не для перевезення людей і (або) вантажу, як цього вимагає Правила. Самовільне встановлення на ньому будь-якого навісного обладнання або причепу не змінює його цільового призначення, а відтак мотоблок не може бути транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП.
Крім цього, за змістом ст. 266 КУпАП та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі Інструкція), огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими цією інструкцією; перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський повинен проінформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. №1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що висловив незгоду з результатами проведеного щодо нього огляду на стан сп'яніння, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а відповідно до п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У даній справі після відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, він не був направлений працівниками поліції для проведення медичного огляду в заклад охорони здоров'я, що є порушенням засвідчення його відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відповідно до вказаного Порядку.
Приймаючи до уваги, що мотоблок яким керував ОСОБА_1 не відноситься до транспортних засобів в розумінні ст. 130 КУпАП із урахуванням порушення порядку оформлення його відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю, що викладені у протоколі обставини не знайшли свого підтвердження, а тому в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 9, 130 ч.1, 247 п.1, 266, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: Ляху Г.О.