08 травня 2019 р. Справа № 520/10406/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2019, головуючий суддя 1 інстанції Старосєльцева О.В., повний текст рішення складено 06.02.2019, майдан Свободи 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/10406/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про 1) визнання незаконним рішення службової особи ГУ ДМС України у Харківський області Сінегуб Антоніни Володимирівни про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення (обмін) паспорта громадянина України для виїзду закордон, 2) визнання неправомірними дій службової особи ГУ ДМС України в Харківський області Сінегуб Антоніни Володимирівни, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України в Харківській обл.), в якому просила суд визнати незаконним рішення ГУ ДМС України в Харківській обл. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення (обмін) паспорта громадянина України для виїзду закордон.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 залишено без задоволення адміністративний позов.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції взяв до уваги доказ, наданий відповідачем, а саме витяг з «ЦП Аркан» щодо перетину державного кордону України по паспотрту громадянина Сполучених Штатів Америки (далі - США) за № НОМЕР_1, копії якого, в порушення ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не були надіслані позивачу, а тому такий доказ не може бути взятий судом до уваги. На підставі цього доказу суд, зокрема, дійшов хибного висновку про відсутність обставин у позивача для звернення з приводу оформлення паспорта. Суд, обгрунтовуючи необхідність звернення позивача з приводу оформлення закордонного паспорту до закордонної дипломатичної установи (далі - ЗДУ) ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), проте остання не має жодного стосунку до предмету спору, оскільки не регулює правовідносини стосовно того, який саме орган оформлює (видає) паспотри: орган ДМС або ЗДУ. Також позивач зазначив, що не прагне підтвердження належності до громадянства України, оскільки він є громадянином України від самого народження, ніколи не виходив з громадянства України, незважаючи на те, що постійно проживає в США з 1995 року і є громадянином США, позивач має той самий об'єм прав і свобод, які мають інші громадяни України, що постійно проживають на території України. Отже, позивач має право звертатися з заявами до будя-яких органів державної влади України, в тому числі до ДМС України, і отримувати адміністративні послуги, в тому числі з оформлення (обміну) закордонного паспорту. Крім того, Конституція України і Закон України «Про громадянство» не містить жодних заборон громадянам України мати громадянства інших країн. Суд першої інстанції, при прийнятті рішення, проігнорував конституційні принципи, що призвело до порушення низки основоположних прав і свобод громадянина, які гарантовані Конституцією і діючим законодавством України, зокрема свободи пересування і вільного вибору місця проживання, право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 призначено до розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження та ухвалою суду від 08.04.2019 задоволено вищезазначене клопотання, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поновлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 520/10406/18.
22 квітня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що оскільки позивач постійно проживає в США, підстави для звернення до ГУ ДМС України в Харківській обл. у зв'язку з обміном паспорта для виїзду закордон, відсутні.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 справу призначено розглядом в порядку письмового провадження.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
17 травня 2018 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській обл. із заявою з приводу оформлення (обміну) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у зв'язку з тим що строк раніше виданого паспорта сплинув у 2000 році.
Відмовою, оформленою листом від 19.06.2018, відповідач повідомив заявника про те, що він є особою, яка постійно проживає за кордоном, а тому для обміну паспорта для виїзду за кордон повинен звертатися до ЗДУ України у державі постійного знаходження. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон № 5492).
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 5492 паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 вищезазначеного закону оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ. <…>.
Розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 5492).
Згідно ч. 16 ст. 22 Закону № 5492 оформлення і видача замість втраченого або викраденого та обмін паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру (у разі проживання заявника в Україні) чи ЗДУ (у разі постійного проживання або тимчасового перебування заявника за кордоном).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 5492 кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання приписів ст.ст. 15, 22 Закону № 5492 ст. 22 Закону № 5492, постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014р. №152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення (далі - Порядок № 152). Згідно п. 20, 21 Порядку № 152 у разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон подаються до закордонної дипломатичної установи.
Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон особам, які проживають в Україні, здійснюються територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, а особам, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, - закордонною дипломатичною установою.
Документи для обміну паспорта для виїзду за кордон можуть бути подані до закінчення строку його дії. У такому випадку паспорт для виїзду за кордон після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нового паспорта для виїзду за кордон.
У разі подання документів для оформлення паспорта у зв'язку з його обміном до закордонної дипломатичної установи паспорт, що підлягає обміну, повертається та здається особою під час отримання нового паспорта. (ч. 2, 3 п. 22 Порядку № 152)
З письмових доказів у справі слідує, що разом із заявою щодо оформлення (обміну) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позивач надав до ГУ ДМС у Харківській області паспорт на бланку Союзу РСР серії 42 № 3679742 від 11.07.1995 року; термін дії до 11.07.2000 року; орган, що видав, УВС 930; в якому проставлений штамп "Прийнятий на облік в Генеральному консульстві України в Нью - Йорку (США 13.12.1995)".
Як вбачається з копії довіреності ННВ 903134 від 21.05.2018, долученої до позовної заяви, ОСОБА_1 - громадянка Сполучених Штатів Америки (паспорт тир Р, код держави USA НОМЕР_1, виданий Державним департаментом США, дата видачі - 28.10.2011, дата закінчення строку дії 27.10.2021).
Вищезазначені обставини не оспорені та визнаються позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі.
З урахуванням вищенаведеного, а також приписів ч. 16 ст. 22 Закону № 5492, п. 21 Порядку № 152, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час знаходження ОСОБА_1 на території України, обставини з якими чинне законодавство України пов'язує підстави звернення заявника до регіонального відділення органу ДМС України для видачі нового паспорта громадянина України відсутні.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог КАС України щодо надсилання копій поданих до суду доказів іншим учасникам справи, було прийнято до уваги надані відповідачем докази перетину ОСОБА_1 державного кордону України 05.10.2017, 16.11.2017, 06.04.2018, 22.05.2018 по паспорту громадянина США за № НОМЕР_1, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ч. 9 ст. 79 КАС України не містить такої вимоги відносно доказів, які є у відповідного учасника справи, тобто паспорту громадянина США за № НОМЕР_1 з відповідними відмітками про перетин державного кордону України.
Доводи апелянта про безпідставність посилання суду першої інстанції на ст. 8 Конвенції, оскільки остання не має жодного стосунку до предмету спору, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції.
Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування в іншій частині.відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року по справі № 520/10406/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 08.05.2019