08 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1237/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
04 квітня 2019 року Головне управління ДФС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 98718,42 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 98718,42 грн.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Повістка направлялась відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, та повернулася до суду з відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати вручення - відсутність".
За приписами статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Виходячи з приписів вказаної норми, суд вважає повістку такою, що вручена відповідачу належним чином.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 11.07.2016. Як платник податків відповідач взятий на облік в контролюючому органі 11.07.2016.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; - календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області:
- податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік від 10.02.2019, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 30000,00 грн;
- податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 3 квартали 2018 року від 09.11.2018, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 71949,11 грн.
Проте, у строки, встановлені нормами Податкового кодексу України, вказані суми самостійно задекларованих податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб в добровільному порядку сплачені не були.
Станом на момент розгляду справи за вказаними деклараціями рахується заборгованість у загальному розмірі 98718,42 грн (зменшено за рахунок переплати на суму 3230,69 грн).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, суму грошових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 98718,42 грн правомірно віднесено контролюючим органом до складу податкового боргу відповідача.
Згідно положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Встановлено, що на виконання приписів статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 22.12.2018 №8381-50, яку надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, та повернуто поштовим відділенням до відправника із зазначенням причини невручення - "за закінченням терміну зберігання".
В силу положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вимога вважається врученою відповідачу.
Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної вимоги.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу в матеріалах справи відсутні. Натомість, наявна у матеріалах справи облікова картка особового рахунку відповідача по єдиному податку з фізичних осіб свідчить про наявність у останнього податкового боргу з даного виду податку у загальному розмірі 98718,42 грн.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи зазначену норму, суд дійшов до висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення суми податкового боргу з платника податку - фізичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 39461639) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 98718,42 грн (дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімнадцять гривень сорок дві копійки) на розрахунковий рахунок: отримувач УК в м. Полтаві /м.Полтава/ 18050400, код отримувача (ЄДРПОУ) 38019510, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку 31412699016002, код класифікації доходів бюджету 18050400.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава