08 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3583/19
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника позивача Рибака Н.Я.,
представника відповідача Батюк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (прийняте у м. Львові суддею Москалем Р.М.) в адміністративній справі № 1.380.2019.000031 за позовом Львівської митниці ДФС до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У січні 2019 року Львівська митниця ДФС звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом та просила визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 56937560 від 18.12.2018 про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.В.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ще до відкриття виконавчого провадження № 56937560 (08.08.2018) Львівська митниця ДФС вчинила всі необхідні дії для виконання рішення суду (провела розрахунок, підготувала висновок про призначення одноразової грошової допомоги, пакет документів скерувала до ДФС України). Оскільки позивач (божник у виконавчому провадженні) вжив усіх заходів щодо добровільного виконання рішення суду, а затримка у виплаті коштів відбулась не з його вини, то виконавчий збір з Львівської митниці ДФС стягненню не підлягає.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила Львівська митниця ДФС, яка вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж аргументами і обставинами, що й вимоги позовної заяви.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, Львівський окружний адміністративний суд 11.12.2017 прийняв постанову у справі № 813/1575/17 та серед іншого зобов'язав ДФС України та Львівську митницю ДФС здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб. Це рішення набрало законної сили.
На виконання цього рішення у справі № 813/1575/17 Львівський окружний адміністративний суд 17.07.2018 видав виконавчий лист № 813/1575/17, відповідно до якого боржником є Львівська митниця ДФС, а стягувачем - ОСОБА_4; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб з урахуванням ступеня втрати працездатності (а.с. 64).
Державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ на підставі заяви стягувача від 06.08.2018 (а.с.63) про примусове виконання цього виконавчого листа прийняв постанову ВП № 56937560 про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2018 (а.с. 67), в якій вказано про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 14892 грн. (чотири розміри мінімальної заробітної плати).
Львівська митниця ДФС фактично виконала рішення суду 13.12.2018, оскільки цього дня виплатила ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в сумі 103350 грн., про що повідомила державного виконавця (а.с. 83).
18.12.2018 державний виконавець прийняв постанову ВП № 56937560 про стягнення виконавчого збору, відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника (Львівської митниці ДФС) виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 14892 грн (а.с. 81).
Вважаючи цю постанову протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги виконавчого листа № 813/1575/17 Львівська митниця ДФС виконала в повному обсязі 13.12.2018, а виконавчий збір в сумі 14892 грн (відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2018) станом на цю дату не був сплачений, державний виконавець мав визначені законом підстави 18.12.2018 оформити питання про виконавчий збір окремим процесуальним документом, який надалі виділити (вже як виконавчий документ) в окреме виконавче провадження.
З огляду на викладене суд вважав, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 56937560 від 18.12.2018 є такою, що відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції станом на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) (у редакції станом на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За правилами статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Судом встановлено, що у постанові ВП № 56937560 про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2018 (а.с. 67) державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 14892 грн, що відповідає вищезазначеним нормам законодавства.
Згідно частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом дев'ятим частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із частиною другою статті 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З наведеного видно, що законодавець пов'язує фактичне закінчення виконавчого провадження із прийняттям відповідної постанови. Враховуючи, що про стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначив в постанові про відкриття виконавчого провадження, то постанову про стягнення цього виконавчого збору, у разі його несплати, державний виконавець міг винести тільки після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
З матеріалів справи видно, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята 25.02.2019, а постанова про стягнення виконавчого збору 18.12.2019, тобто передчасно.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що постанова від 18.12.2019 прийнята у зв'язку із наявним зобов'язанням по сплаті виконавчого збору, тобто прийнята на законній підставі.
Колегія суддів зазначає, що на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору 18.12.2019 діяла редакція частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, яка передбачала, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Отже на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору законодавець уже не пов'язував її винесення із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Враховуючи наведене та те, що у позивача є зобов'язання зі сплати виконавчого збору, який йому законно нараховано і яке позивачу необхідно виконати, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що прийняття постанови про стягнення виконавчого збору поза межами часових рамок, визначених законом не є підставою для скасування такої постанови, проте є підставою для понесення державним виконавцем відповідальності в порядку, встановленому законом.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року в адміністративній справі № 1.380.2019.000031 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Л. Я. Гудим