07 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/4476/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 березня 2019 року в справі №601/2436/18 (суддя Білосевич Г.С., м. Кременець, повний текст рішення складено 29.03.2019) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, поліцейський СРПП Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
04 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, поліцейський СРПП Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, в якому просив: а) скасувати постанову серії ДПО18 №920499 від 20.11.2018, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн;
б) закрити справу про адміністративне правопорушення з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішенням від 19 березня 2019 року Кременецький районний суд Тернопільської області адміністративний позов задовольнив повністю.
Скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 920499 від 20 листопада 2018 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 510 гривень штрафу, що передбачено ст. 132-1 КУпАП, та закрив провадження у справі.
Поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з підстав поважності причин їх пропуску, покликаючись на обставини, зазначені позивачем, а саме - оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу та очікування відповіді.
Проте, матеріалами справи підтверджується, що позивач спочатку звернувся до суду, при цьому пропустивши встановлений законодавством строк, а через три дні - до відповідного підрозділу Національної поліції.
Інші обставини, які б вказували на поважність причин попуску строку звернення до суду, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та залишити адміністративний позов без розгляду.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою серії ДПО18 № 920499 від 20.11.2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 920499 від 20.11.2018 року як такої, що винесена інспектором поліції із порушенням вимог чинного законодавства, без наведення належних та допустимих доказів вини позивача.
Крім того, в оскаржуваному рішенні суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду врегульовані, зокрема, ст. 122 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду із даним позовом, слугувала незгода позивача із діями відповідача - поліцейського СРПП Кременецького відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_2, які виразились у складанні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
З матеріалів справи встановлено, що про порушення свого права позивач фактично дізнався 20 листопада 2018 року після оголошення йому інспектором поліції оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, копію якої він отримав, про що свідчить підпис позивача на оскаржуваній постанові.
Отже, зазначені обставини вказують про наявність у позивача можливості для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення раніше, ніж 04 грудня 2018 року (дата на реєстраційному штампі вхідної кореспонденції Кременецького районного суду Тернопільської області).
Суд першої інстанції, надаючи оцінку питанню дотримання позивачем строків звернення до суду, вирішуючи клопотання відповідача по залишення позову без розгляду з підстав пропущення таких, в кінцевому рішенні зазначив, що оскільки позивач оскаржив спірну постанову до вищестоящого органу, звернення до суду до отримання відповіді було неможливим.
А тому вказану обставину суд першої інстанції визнав такою, що вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем, що є підставою для задоволення клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 04.12.2018 року, а з відповідним зверненням до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ДПО 18 №920499 від 20.11.2018 07.12.2018 року, тобто після звернення до суду. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного вище звернення з відбитком штампу вхідної кореспонденції, на якому зазначено саме 07.12.2018.
Твердження позивача про те, що вказане звернення було повторним, не підтверджується жодними доказами.
Відтак, оскарження позивачем постанови у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (посадової особи) не може розглядатися як обставина, яка вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки відбулася пізніше подання позовної заяви.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, а також протоколи судових засідань не містять інформації про те, що таке клопотання заявлялося в усній формі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
При цьому, у даній справі легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки він не звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку та не навів поважних підстав, які б створювали реально непереборні обставини для вчасного звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 754/9100/14-ц.
Відповідно до ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 березня 2019 року в справі №601/2436/18 скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 08.05.2019.