02 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2646/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Курильця А.Р., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства «Покровське» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 460/2874/18 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Комшелюк Т.О., повний текст рішення складений 18.01.2019) за адміністративним позовом Житлово-комунального підприємства «Покровське» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов,
Житлово-комунальне підприємство «Покровське» 16.11.2018 звернулося в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 04.09.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № РВ 215/1338/000346/ІП-ФС та № РВ 215/1338/000347/ІП-ФС.
В обґрунтування позову зазначає, що при прийнятті рішень відповідачем порушені норми матеріального права, що виразилось у їх неправильному застосуванні та визначенні міри відповідальності, тому вважає, що такі рішення є протиправними та належать до скасування.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Житлово-комунальне підприємство «Покровське» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Апелянт вказує, що несвоєчасна виплата заробітної плати працівнику сталася не з вини підприємства, а з вини самого працівника, який не надавав банківських реквізитів для перерахування заробітної плати та після розірвання трудового договору для отримання заробітної плати не з'явився.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2018 відповідачем прийнято наказ №747 «Про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ЖКП «Покровське».
На підставі наказу, 10.08.2018 було видано направлення № 681-71/09-27.
14.08.2018, за наслідками інспекційного відвідування, відповідачем складено акт №РВ215/1338/АВ.
Із акту інспекційного відвідування слідує, що в ході проведення заходів контролю, відповідачем встановлені порушення позивачем ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: ЖКП «Покровським» в особі начальника Бездіжого О.І. незабезпечені: достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року - невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_2; достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці; порушення ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України: ЖКП «Покровським» для працівника ОСОБА_2 не проведено виплати всіх сум, що належить від підприємства в день звільнення та не проведений середній розрахунок заробітної плати за весь час затримки невиплачених сум по день фактичного розрахунку.
04.09.2018 відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу №РВ215/1338/000346/ІП-ФС, якою, за порушення позивачем вимог частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 КЗпП України, на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Житлово-Комунальне Підприємство «Покровське» накладено штраф у розмірі 11169 грн. та №РВ215/1338/000347/ІП-ФС, якою, за порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Житлово-Комунальне Підприємство «Покровське» накладено штраф у розмірі 3723 грн.
Не погоджуючись із винесеними постановами про накладення штрафу позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази підтверджують правомірність винесення оскаржуваних постанов.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п.7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).
Згідно п. 2 цього Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до п. 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Із акту інспекційного відвідування видно, що в ході проведення заходів контролю, відповідачем встановлені такі порушення:
-ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: ЖКП «Покровським» в особі начальника Бездіжого О.І. незабезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року, невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_2 та не забезпечено достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці;
- ч. 1 ст. 116 КЗпП України ЖКП «Покровським» для працівника ОСОБА_2 не проведено виплати всіх сум, що належить від підприємства в день звільнення
- ч. 1 ст. 117 КЗпП України ЖКП «Покровським» для працівника ОСОБА_2 не проведений середній розрахунок заробітної плати за весь час затримки невиплачених сум по день фактичного розрахунку.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпПУ).
Згідно ст. 97 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Як встановлено судом, в ході інспекційного відвідування відповідачем виявлено, що ЖКП «Покровське» не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року, невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_2, а також не забезпечено достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці.
Зокрема, стосовно кількості робочих днів, то в табелі за травень 2018 року по працівнику ОСОБА_2 відображено 9 робочих днів, а вказано 8 робочих днів, щодо відпрацьованих годин то фактично відображено 61 робоча година, а вказано 53 робочих години.
Згідно із приписами частини 1 статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до вимог частини 2 статті 265 КзПП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
-недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
-недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Суд першої інстанції вірно вказав, що порушення позивачем ч. 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» підпадає під ознаки абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, а саме: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, відповідальність за яке встановлена у розмірі мінімальної заробітної плати, а відтак доводи позивача про відсутність відповідальності за виявлене порушення та відсутність абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України є безпідставними.
Таким чином, постанова від 04.09.2018 про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 215/1338/000347/ІП-ФС за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» винесена правомірно.
Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ 215/1338/000346/ІП-ФС від 04.09.2018 про накладення на позивача штрафу за порушення вимог частини 1 статті 116 КЗпП України та частини 1 статті 117 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 статі 117 КЗпП України, встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середні заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З матеріалів справи видно, що згідно наказу № 25 К від 31.05.2018 ОСОБА_2, робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями звільнено з роботи за власним бажанням 31.05.2018 (а.с. 35).
Розрахунково - платіжна відомість № НЗП - 000007 за травень 2018 року підтверджує проведення обрахунку заробітної плати за 8 робочих днів (в табелі обліку робочого часу фактично зазначено 9 робочих днів).
В своїх поясненнях в.о. інспектора з кадрів ЖКП «Покровське» ОСОБА_3, яка зокрема вела облік робочого часу працівників вказала, що в п. 28 по ОСОБА_2 допущена механічна помилка, а саме в графі записано «8 днів» та «всього 53 год», замість правильного «9 днів» та «61 година».
Апелянт посилається на те, що несвоєчасна виплата заробітної плати працівнику сталася не з вини підприємства, а з вини самого працівника, який не надавав банківських реквізитів для перерахування заробітної плати та після розірвання трудового договору для отримання заробітної плати не з'явився.
Тобто, позивач не заперечує той факт, що ОСОБА_2 не виплачено розрахункові кошти при звільненні та не проведено їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, визначено, що порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці-у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правильно застосовано вищевказаний абзац 3 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення частин 1 статей 116, 117 КЗпП України, а розмір застосованого штрафу відповідає вказаній у нормі права санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства «Покровське» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 460/2874/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді А. Р. Курилець
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 08.05.2019