П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1939/16
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
Час і місце ухвалення: 03.11.2016р, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Осіпова Ю.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
05.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування наслідків нікчемності договору №010-14501-260115 від 26.01.2015р. банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2; зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 200000 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №010-14501-260115 від 26.01.2015 р. "Найкращий від Миколая" у доларах США.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 18.11.2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт наголошує на своєму порушеному праві, оскільки відповідач визнав договір банківського вкладу з позивачем нікчемним безпідставно та, як наслідок, не включив позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року та прийняття нового - про задоволення позовних вимог.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку про часткове її задоволення.
Колегія суддів з матеріалів справи вбачає та учасниками справи не заперечується, що 26.01.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" в доларах США , відповідно до умов якого Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3, на який залучає вклад в сумі 12 000 доларів США до 26.04.2015 року; процентна ставка становить 5,5 процентів річних.
Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 26.01.2015 року до договору №010-14501-260115, за якою сторони домовилися викласти п. 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору".
Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 44957255 від 26.01.2015 року ОСОБА_4 перерахував з рахунку НОМЕР_2 на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_3 кошти у розмірі 12000,00 доларів США.
Відповідно до умов п. 1.10 вище вказаного договору банківського вкладу (депозиту), вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку залучення вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача №26208703768184, який відкритий у ПАТ "Дельта Банк".
Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №195 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі відповідної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким 03.03.2015 року в ПАТ "Дельта Банк" запроваджують тимчасову адміністрацію. Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Перевірка здійснювалася на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" №408 від 29.05.2015 року та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №174/15 від 27.07.2015 року.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами-клієнтами банку після 16.01.2015 року включно.
Постановою Правління Національного Банку України від 02.10.2015 року №664 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".
05.10.2015 року згідно рішення виконавчої дирекції Фонду №181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" строком на 2 роки з 05.10.2015 року по 03.10.2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Дельта Банк" з 08.10.2015 року по 18.11.2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Дельта Банк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк".
За результатами звернення до вказаних банків позивач з'ясував, що ОСОБА_2 відсутній в списках на отримання гарантованої суми за договором банківського вкладу.
В подальшому, позивач отримав повідомлення від тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 23.09.2015 року №8821/1634 про нікчемність правочину, в якому повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №010-14501-260115 від 26.01.2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідач, в свою чергу, надав документи про те, що наказом уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015 року №813 були застосовані наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", до переліку увійшов і договір №010-14501-260115 від 26.01.2015 року між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5, та повернуті кошти на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо визнання нікчемним договору №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, та застосування до наслідків нікчемності правочину (договору), позивач оскаржив їх в судовому порядку, а також просив суд зобов'язати відповідача включити його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, виходив з того, що відповідачем доведено законність його рішення, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 року, про нікчемність договору №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 За висновками суду першої інстанції, дії Уповноваженої особи щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є правомірними, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача включити ОСОБА_2 до відповідного переліку.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб2 від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI).
Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню(далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
У п.6 розд. ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Таким чином, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч.2 ст.26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
Вкладником, згідно п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
З матеріалів справи вбачається, що позивач укладав з АТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту), а отже в розумінні закону є вкладником.
Також, відповідно до умов договору №010-14501-260115 від 26.01.2015 року на відповідному банківському рахунку розміщено 12 000 доларів США строком до 26.04.2015 року.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Частина 3 статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), у якій визначено, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Відповідач посилається на недотримання вимог п. 1.8. договору №006-21060-290115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 29.01.2015 року, яким не передбачено, що кошти на депозитний рахунок позивача можуть бути зараховані шляхом перерахунку з рахунку іншої особи.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи.
При цьому, положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі 821/3748/15-а.
Водночас, колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитися з обґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування наслідків нікчемності до договору №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст.38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів АТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, відтак, не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із задоволенням вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів у межах гарантованої суми за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Водночас, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача, щодо застосування наслідків нікчемності договору №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, слід скасувати та закрити провадження в цій частині.
Закриття провадження у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього), відповідає сталій судовій практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанови від 14 листопада 2018 року по справі № 820/382/16 та від 31 жовтня 2018 року по справі №802/351/16-а).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до квитанції №10079320 від 05.10.2016 року позивачем до суду першої інстанції сплачено 1 102,42 грн. судового збору та відповідно до квитанції №10525116 від 18.11.2016 року до суду апеляційної інстанції сплачено 1 378 грн., що загалом становить 2480,42 грн.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що стягненню на користь ОСОБА_2 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб'єкта владних повноважень) підлягає сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 240,21 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.3 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року скасувати.
Прийняте нове рішення, яким позові вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню по договору №010-14501-260115 від 26.01.2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, що має право на відшкодування коштів у межах гарантованої суми за вкладом за договором №010-14501-260115 від 26.01.2015 року, що укладений з ПАТ "Дельта Банк", для включення до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору №010-14501-260115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 26.01.2015р., що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2, закрити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м.Київ, 01014, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1240,21 (одна тисяча двісті сорок гривень 21 копійок) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: О.А. Шевчук