07 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2108/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, головуючий суддя - Рейті С.І., ухвалене о 11:01 год. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
В листопаді 2018 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0181291311 про збільшення суми грошового зобов»язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 30 000,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач дійшов хибного висновку, що отримані позивачем у 2016 році кошти від ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» в сумі 240 000,00 грн. за надані ним проектні послуги згідно договору від 05.07.2012 року № 25 слід оподатковувати за ставкою 15 відсотків як дохід, отриманий від здійснення діяльності, яка не передбачена для другої групи платників єдиного податку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15 серпня 2018 року № 0181291311 про збільшення суми грошового зобов»язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 30 000,00 грн. (за податковими зобов»язаннями - 24 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 000,00 грн.).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС України у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки позивачем не подавалась уточнююча декларація за 2012 рік, то його дохід, отриманий в 2016 році, за виконані роботи повинен оподатковуватись відповідно до підп. 5 п. 293.4 ст. 293 ПК України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та виконання валютного законодавства, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на ІІ групі платника єдиного податку у 2016 році отримав від ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» дохід в сумі 240 000,00 грн. за надані послуги з розробки проектної документації згідно договору від 05.07.2012 року № 25.
Платник податків ОСОБА_1 звертався за отриманням індивідуальної податкової консультації до ГУ ДФС у Закарпатській області щодо оподаткування доходу платника єдиного податку. Згідно отриманої індивідуальної консультації № 1793 від 04.09.2017 року зазначено, що дохід, фізичної особи-платника єдиного податку, першої або другої групи, отриманий за виконані роботи (надані послуги) суб»єкту господарювання - юридичній особі, яка не є платником єдиного податку, оподатковується за ставкою 15 відсотків.
Перевіркою правильності визначення податкових зобов»язань по єдиному податку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сплачував до бюджету з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року 4% єдиного податку від суми доходу та з 01.07.2015 року по 31.12.2017 року - 20% до розміру мінімальної заробітної плати єдиного податку. Розрахунок єдиного податку за 2016 рік на суму доходу, отриманого від ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»: самостійно задекларована сума єдиного податку 240000,00 грн.*5% = 12000,00 грн. За даними перевірки сума податку, яка повинна бути перерахована до бюджету складає 240000,00 * 15 % = 36 000,00 грн. Загальна сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету - 24000,00 грн. (36 000,00 грн. - 12 000,00 грн. = 24 000,00 грн.). Документальною перевіркою встановлено порушення підп. 5 п. 293.4 ст. 293 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати 24000,00 грн. єдиного податку за 2016 рік.
За наслідками перевірки та встановлених порушень, ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0181291311 про збільшення суми грошового зобов»язання по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 30 000,00 грн. (в т.ч., за основним платежем - 24 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 000,00 грн.).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правильно тлумачить норми ПК України, але не правильно їх застосовує в даній справі.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов»язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).
Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб»єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень;
3) третя група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб»єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення податковий орган посилався на ст. 293 ПК України, зазначаючи, що дохід позивача за попередній період, який отриманий у 2016 році, слід оподатковувати за ставкою 15%.
ГУ ДФС України надано роз»яснення за темою з Бази знань у «ЗІР», категорії 104.09 та 107.08 (адреса розміщення ресурсу: http://zir.sfs.gov.ua), відповідно до якого: «У разі переходу фізичної особи - підприємця з однієї на іншу групу платника єдиного податку, фізична особа - підприємець може включити в декларацію за попередній звітній період суму коштів, зароблену, але не отриману в звітному податковому періоді. У разі якщо платник єдиного податку 3 групи перейшов на 1 або 2 групу, при цьому кошти за товари (послуги), надані у період перебування на 3 групі, надійшли у звітному періоді перебування на 1 або 2 групі та не були включені в податкову декларацію платника 3, то фізична особа - підприємець, яка отримала такий дохід, зобов»язана подати уточнену податкову декларацію за відповідний попередній звітний період та включити зазначені кошти до складу доходу, який оподатковується за ставками 3 групи. У разі якщо платник єдиного податку 1 або 2 групи перейшов на 3 групу, при цьому кошти за товари (послуги), надані у період перебування на 1 або 2 групі, надійшли у звітному періоді перебування на 3 групі та не були включені в податкову декларацію платника 1 або 2 групи, то такі кошти включаються до декларації за звітний період платника 3 групи та оподатковуються за ставками цієї групи, оскільки види діяльності, дозволені для 1 або 2 груп платника єдиного податку не суперечать умовам перебування на 3 групі».
Перевіркою встановлено, що позивачем не подавалась уточнююча декларація за 2012 рік - період в якому фактично було надано послуги ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» - з виготовлення проектно-кошторисної документації. Водночас встановлено, що позивач подав уточнюючу декларацію тільки за 2016 рік, в якому таких подій, а саме надання послуг з розробки проектно - кошторисної документації не відбувалось.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що дохід позивача - платника єдиного податку другої групи, отриманий в 2016 році за виконані роботи (надані послуги) ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця», яка не є платником єдиного податку, повинен оподатковуватись відповідно до підп. 293.4.5 п. 293.4 ст. 293 ПК України за ставкою 15 відсотків, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №260/1210/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді М. А. Пліш
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 08.05.2019 року.