24 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2267/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича та апеляційну скаргу Сокальської районної ради Львівської області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (суддя - Гулкевич І.З., час ухвалення - 14:03, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 04.02.2019 року),
в адміністративній справі №813/1195/18 за позовом ОСОБА_3 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича,
про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У березні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М.М., в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Сокальської районної ради Львівської області №444 від 22.12.2017 року «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради»; 2) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської районної ради Львівської області №126 від 27.12.2017 року «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису»; 3) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської районної ради Львівської області № 12-к від 27.02.2018 р. «Про звільнення ОСОБА_3.»; 4) поновити позивача на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області з 01 березня 2018 р.; 5) стягнути з Сокальської районної ради Львівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідачі Сокальська районна рада Львівської області та голова Сокальської районної ради Львівської області Пасько М.М. позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції подали відзиви на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Сокальської районної ради Львівської області «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» від 22.12.2017 року №444 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису» від 27.12.2017 року №126 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради «Про звільнення ОСОБА_3.» від 27.02.2018 р. № 12-к. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01 березня 2018 р.. Стягнено з Сокальської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38131,52 грн.. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4074,60 грн. допущено до негайного виконання.
З цим рішенням суду першої інстанції від 23.01.2019 р. не погодився відповідач голова Сокальської районної ради Львівської області Пасько М.М. та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт голова Сокальської районної ради Львівської області Пасько М.М. зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов подано з пропущенням встановленого п.5 ст.122 КАС України строку звернення до суду, без клопотання про поновлення пропущеного строку. Так, зазначає апелянт, що позивач була звільнена з публічної служби згідно розпорядження голови Сокальської районної ради «Про звільнення ОСОБА_3.» від 27.02.2018 р. № 12-к, з яким вона була ознайомлена того ж дня, про що свідчить підпис позивача на розпорядженні. Враховуючи вимоги ч.1, ч.3 ст. 120 КАС України, початком перебігу процесуального строку для звернення до суду ОСОБА_3 з позовом є 28.02.2018 року, а закінчується цей строк - 28.03.2018 року. Однак, згідно штампа вхідної кореспонденції суду першої інстанції, позовна заява подана ОСОБА_3 29.03.2019 року (вх.№8448), тобто по закінченні встановленого п.5 ст.122 КАС України строку. Вказує апелянт на те, що вищевказаних обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскарженого рішення суду та залишення позову без розгляду.
За результатами апеляційного розгляду апелянт голова Сокальської районної ради Львівської області Пасько М.М. просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.01.2019 р. і залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач ОСОБА_3 подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М.М., в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 23.01.2019 року - без змін.
Також, з рішенням суду першої інстанції від 23.01.2019 р. не погодився відповідач Сокальська районна рада Львівської області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт Сокальська районна рада Львівської області зазначає, що позивач заявив п'ять позовних вимог до двох різних відповідачів, однак всупереч вимогам п.4 ч.5 ст.160 КАС України, не вказав зміст цих позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Також, зазначає апелянт, що суд першої інстанції не врахував, що оскаржене рішення Сокальської районної ради Львівської області «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» від 22.12.2017 року №444 є локальним нормативно-правовим актом, адресованим невизначеному колу суб'єктів, а тому «неврахування переважного права ОСОБА_3 щодо залишення на роботі» не може бути підставою для визнання протиправним та скасування цього рішення. При цьому, питання врахування переважного права залишення на роботі вирішувалось при прийнятті індивідуального правового акта, а саме розпорядження голови Сокальської районної ради «Про звільнення ОСОБА_3.» від 27.02.2018 р. № 12-к. Так, позивач ОСОБА_3, перебуваючи на посаді радника з юридичних питань, неналежним чином виконувала свої посадові обов'язки щодо кадрової роботи, а також інші обов'язки та доручення керівництва районної ради, мала нижчу кваліфікацію ніж інші працівники відділу, що підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Вважає апелянт, що статус позивачки (одинока матір, відсутність інших осіб з самостійним заробітком, тощо) підлягав врахуванню лише при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації з іншими працівниками відділу, тому в даному випадку ці додаткові (факультативні) обставини не підлягали врахуванню при прийнятті рішення про надання переважного права залишення на роботі. Однак, наведених обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого припустився неправильного застосування ст.42 КЗпП України до спірних правовідносин.
За результатами апеляційного розгляду апелянт Сокальська районна рада Львівської області просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.01.2019 р. і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Позивач ОСОБА_3 подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Сокальської районної ради Львівської області, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 23.01.2019 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М.М. та Сокальської районної ради Львівської області слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 з 14.05.2002 року по 01.03.2017 року працювала в Сокальській районній раді Львівської області на посаді радника з юридичних питань, а з 01.03.2017 року переведена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради.
Рішенням ХХV сесії VII скликання Сокальської районної ради Львівської області №444 від 22.12.2017 р. «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» затверджено з 01 березня 2018 року структуру виконавчого апарату Сокальської районної ради Львівської області (згідно додатку). Пунктом 3 цього рішення встановлено, що з 01 березня 2018 року вважається таким, що втратило чинність рішення Сокальської районної ради №297 від 11.04.2017 року «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» (а.с. 44 Т.1).
Із змісту додатку до вказаного рішення Сокальської районної ради №444 від 22.12.2017 р. видно, що у структуру виконавчого апарату Сокальської районної ради внесено зміни, зокрема, у організаційно-юридичному відділі не передбачено посади головного спеціаліста-юрисконсульта, яка існувала у структурі виконавчого апарату Сокальської районної ради, що була затверджена рішенням Сокальської районної ради №297 від 11.04.2017 року (а.с. 44, 125 Т.1).
Розпорядженням голови Сокальської районної ради Львівської області №126 від 27.12.2017 р. «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису» внесено з 01 березня 2018 року до штатного розпису виконавчого апарату Сокальської районної ради Львівської області зміни: 1.1. виведено зі штатного розпису (скорочено) посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради; 1.2. введено до штатного розпису посаду водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради. Пунктом 2 цього розпорядження затверджено штатний розпис виконавчого апарату Сокальської районної ради (згідно додатку), який ввести в дію з 01.03.2018 року (а.с. 15, 48-49 Т.1).
У подальшому, 28.12.2017 року позивача ОСОБА_3 повідомлено про звільнення з посади із 01.03.2018 року у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП та запропоновано переведення посаду водія автотранспортних засобів. Зазначено, що у разі згоди позивачеві необхідно подати заяву та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам посадової інструкції (а.с. 16, 50 Т.1).
Із змісту письмової інформативної заяви позивача ОСОБА_3 від 26.02.2018 року адресованої голові Сокальської районної ради видно, що позивач відмовилась від переведення на посаду водія автотранспортних засобів з 01.03.2018 року (а.с. 17, 51 Т.1).
Розпорядженням голови Сокальської районної ради № 12-к від 27.02.2018 р. звільнено ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради з 01.03.2018 р. у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с. 18, 52 Т.1).
Відносно апеляційної скарги голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М.М., який просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.01.2019 р. і залишити позовну заяву без розгляду, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із даним адміністративним позовом 29.03.2018 року.
Таким чином, з врахуванням того, в який день позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, являються обґрунтованими доводи позивача про те, що нею не пропущено встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду із вимогами щодо оскарження рішення Сокальської районної ради Львівської області №444 від 22.12.2017 року та розпоряджень голови Сокальської районної ради Львівської області №126 від 27.12.2017 року і №12-к від 27.02.2018 р..
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог голови Сокальської районної ради Львівської області.
Відносно апеляційної скарги Сокальська районна рада Львівської області, яка просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.01.2019 р. і ухвалити нове рішення про відмову в позові, то суд апеляційної інстанції вважає таку апеляційну скаргу безпідставною, і відповідно погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів враховує, що підстави виникнення, проходження і припинення публічної служби визначені спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч.6 ст.7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Під час вирішення наведеного спору колегія суддів зазначає, що розглядуваний спір стосується звільнення позивача ОСОБА_3 зі служби в органі місцевого самоврядування.
При цьому, оспорені позивачем рішення рішення Сокальської районної ради №444 від 22.12.2017 року «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» та розпорядження голови Сокальської районної ради №126 від 27.12.2017 року «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису» стосуються структури (штату працівників) виконавчого апарату районної ради саме в частині посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради, на якій працювала позивач ОСОБА_3.
Розглядувані відносини регулюються спеціальним законодавством - Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також нормами Кодексу законів про працю України.
Так, статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено питання, які відносяться до виключної компетенція районних рад. Зокрема, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради та його чисельності (пункт 4 ч.1 ст.43 Закону).
Повноваження голови районної ради передбачені частиною 6 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, голова районної ради, зокрема: вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату (пункт 3 ч.6 ст.55 Закону); призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради (пункт 9 ч.6 ст.55 Закону).
Відповідно до статті 58 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий апарат районної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчий апарат ради утворюється відповідною радою. Його структура і чисельність встановлюються радою за поданням її голови.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування припиняється на наявності загальних підстав передбачених Кодексом законів про працю України, та на підставі і в порядку визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.
Відповідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору, серед яких, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Відповідно до статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1).
При цьому, КЗпП України передбачає передумови та порядок розірвання трудового договору в зв'язку із скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу не те, що наведеними вище нормами законодавства передбачено, що виконавчий апарат районної ради утворюється відповідною радою. Структуру і чисельність виконавчого апарату районної ради визначає районна рада, а обов'язковою передумовою для цього повинно бути подання голови ради. Питання затвердження структури виконавчого апарату ради та його чисельності вирішується виключно на пленарних засіданнях районної ради.
Водночас, районна рада, як і голова районної ради, будучи суб'єктами владних повноважень, зобов'язані діяти не тільки в межах повноважень, а й у законодавчо визначений спосіб.
Тобто, при вирішенні питання щодо встановлення структури і чисельності виконавчого апарату районної ради, а також щодо звільнення особи позивача з посади у зв'язку із скороченням штату працівників, слід враховувати визначений законодавством спосіб (процедуру).
Так, із змісту спірного рішення Сокальської районної ради №444 від 22.12.2017 року «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» видно, що таке рішення було прийнято з врахуванням рекомендації постійної комісії районної ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестицій.
Однак, у цьому рішенні Сокальської районної ради №444 від 22.12.2017 року не вказано, що таке рішення прийнято за результатами розгляду подання (пропозиції) голови районної ради.
Матеріалами справи також підтверджується, що спірними рішенням Сокальської районної ради №444 від 22.12.2017 р. та розпорядженням голови Сокальської районної ради №126 від 27.12.2017 р., зміна структури апарату Сокальської районної ради, відмінну від тієї структури, яка була затверджена рішенням Сокальської районної ради №297 від 11.04.2017 року, а саме виключення у організаційно-юридичному відділі посади головного спеціаліста-юрисконсульта, була зумовлена саме необхідністю звільнення позивача ОСОБА_3, яка працювала на цій посаді, а не у зв'язку із виробничою (службовою) необхідністю.
Крім цього, колегія суддів враховує, що між керівництвом Сокальської районної ради Львівської області та трудовим колективом виконавчого апарату Сокальської районної ради Львівської області було укладено 05.07.2017 року та зареєстровано 19.07.2017 року за № 275 Колективний договір на 2017-2020 роки.
Згідно пункту 4.1 цього Колективного договору, положення договору поширюються на всіх працівників ради незалежно від членства в профспілці.
Отже, передбачені в цьому Колективному договорі приписи (положення) поширювалися станом на час розглядуваних правовідносин і на позивача ОСОБА_3.
Цим Колективним договором було передбачено, зокрема: - адміністрація ради зобов'язується не звільняти працівників з ініціативи адміністрації без достатніх підстав і попереднього погодження з профспілковим комітетом (п.2 розділу III); - адміністрація ради зобов'язується приймати рішення про скорочення чисельності або штату працівників лише після попереднього проведення переговорів (консультацій) з профкомом не пізніше, як за 3 (три) місяці до здійснення таких заходів (п. розділу IV).
Відповідно до ст.10 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про колективні договори та угоди», колективний договір здійснює регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів на основі чинного законодавства та прийнятих сторонами зобов'язань.
Згідно ст.18 КЗпП України та ст.9 Закону України «Про колективні договори та угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Отже, у відповідності до вимог ст.ст. 10, 13, 18 КЗпП, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» та п.4.1 Колективного договору, між керівництвом Сокальської районної ради Львівської області та трудовим колективом виконавчого апарату Сокальської районної ради на 2017-2020 роки були встановлені цим Колективним договором додаткові в порівнянні із законодавством гарантії трудових прав, які поширювались на всіх працівників виконавчого апарату районної ради незалежно від їх членства в профспілці і були обов'язковими для дотримання адміністрацією.
Таким чином, являються обґрунтованими доводи позивача про те, що скорочення посади головного спеціаліста-юрисконсульта із 01.03.2018 року у структурі виконавчого апарату Сокальської районної ради та звільнення позивача з цієї посади, було здійснено без достатніх підстав та належного попереднього погодження з профспілковим комітетом.
Доводи апеляційної скарги Сокальської районної ради Львівської області не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідно до п.30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п.1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційні скарги голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича та Сокальської районної ради Львівської області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року в адміністративній справі №813/1195/18 за позовом ОСОБА_3 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 06.05.2019 року