07 травня 2019 року№ 857/3496/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, постановлену суддею Валюх В.М., м. Луцьк, про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
30.11.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.01.2018 №35-ос «Про внесення змін» в частині продовження контракту про проходження військової служби на період до оголошення рішення про демобілізацію або до завершення особливого періоду з 06.09.2016 з підстав невідповідності його вимогам законодавства.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 29 січня 2018 року № 35-ос «Про внесення змін» відмовлено. Клопотання Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Адміністративний позов залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу від 29.01.2018 № 35-ос (тобто, про порушення своїх прав) не пізніше 19.03.2018 (дати проголошення вступної та резолютивної частини у справі за його участю), та мав об'єктивну можливість у місячний строк звернутися до суду з позовом про його оскарження, чого не зробив. На думку суду першої інстанції, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, пропущений строк за своєю тривалістю є значним, при цьому, не навів поважних причин пропуску такого строку та не надав їх документального підтвердження, тому суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, необхідно визнати неповажними та позов залишити без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, постановленою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що видаючи наказ №35-ос від 29.01.2018 року начальник Луцького прикордонного загону вніс зміни до наказу від 06.07.2016 року №148-ос, яким відповідно до вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1769-VIII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» не продовжив у односторонньому порядку зі мною контракт про проходження військової служби, а лише змінив вимогу укласти з ОСОБА_1 новий контракт про проходження військової служби на період до оголошення рішення про демобілізацію або до завершення особливого періоду з 06 вересня 2016 року, який фактично залишився не реалізованим.
Апелянт стверджує, що під час проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні наказ №35-ос від 29.01.2018 року йому не оголошувався.
Крім того, вказує на те, що виданий начальником Луцького прикордонного загону наказ від 29 січня 2018 року №35-ос «Про внесення змін» у даний час є чинним, а відповідно до ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Тобто, у даному випадку ним оскаржується відповідність чинного нормативно-правового акту - наказу начальника Луцького прикордонного загону від 29 січня 2018 року №35-ос «Про внесення змін» вимогам Конституції України та чинному законодавству України, а не законність проходження ним військової служби.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, пропущений строк за своєю тривалістю є значним, при цьому, не навів поважних причин пропуску такого строку та не надав їх документального підтвердження.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Згідно позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.01.2018 №35-ос «Про внесення змін» в частині продовження контракту про проходження військової служби на період до оголошення рішення про демобілізацію або до завершення особливого періоду з 06.09.2016.
В силу ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцького прикордонного загону про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії (справа № 803/230/18). 05.03.2018 за вх. № 3043/18 у межах вказаної справи було подано відзив Луцького прикордонного загону на позовну заяву, до якого було долучено, зокрема, копію наказу начальника Луцького прикордонного загону від 29.01.2018 № 35-ос «Про внесення змін» та поштову квитанцію як доказ направлення відзиву з додатками на адресу позивача (а.с. 79-86).
Вступну та резолютивну частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі № 803/230/18 суд проголосив у відкритому судовому засіданні за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, що також підтверджується протоколом судового засідання від 19.03.2018 (а. с. 89-90).
Із тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 від 16.04.2018 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі № 803/230/18 вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про наказ від 29.01.2018 № 35-ос, який він вважав незаконним (а.с. 92-94).
Відтак, під час розгляду справи № 803/230/18 в суді першої інстанції (Волинському окружному адміністративному суді) позивач ознайомився із вказаним наказом від 29.01.2018 № 35-ос, отримав його копію разом з відзивом на позовну заяву та міг безперешкодно оскаржити його в судовому порядку, незалежно від результатів розгляду справи №803/230/18.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивача ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини згідно із наказами начальника Луцького прикордонного загону від 15.02.2018 № 54-ос, від 27.02.2018 № 69-ос (а.с. 87-88), тобто, з моменту звільнення зі служби і до моменту звернення до суду з цим позовом пройшов значний проміжок часу, а позивач не вказав причин, які об'єктивно перешкоджали йому після звільнення зі служби у лютому 2018 року своєчасно оскаржити в судовому порядку наказ від 29.01.2018 № 35-ос.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач дізнався про наявність вказаного наказу (тобто, про порушення своїх прав) у березні 2018 року, проте, звернувся до суду з цим позовом лише 30.11.2018, тобто із значним пропуском місячного строку звернення до суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що главою 10 (Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби військовослужбовцями (накази по особовому складу (з кадрових питань) Державної прикордонної служби України) розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 № 1011/30879, не передбачено доведення наказів по особовому складу безпосередньо під підпис військовослужбовцю.
Отже, з матеріалів справи № 803/230/18 вбачається, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу від 29.01.2018 № 35-ос (тобто, про порушення своїх прав) не пізніше 19.03.2019 (дати проголошення вступної та резолютивної частини у справі за його участю), та мав об'єктивну можливість у місячний строк звернутися до суду з позовом про його оскарження.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскаржуваний наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.01.2018 №35-ос «Про внесення змін» є індивідуальним актом.
Відтак, безпідставним є покликання апелянта на те, що нормативно-правовий акт - наказ начальника Луцького прикордонного загону від 29 січня 2018 року №35-ос «Про внесення змін» у даний час є чинним, а відповідно до ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно вимог частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пунку 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, пропущений строк за своєю тривалістю є значним, при цьому, не навів поважних причин пропуску такого строку та не надав їх документального підтвердження, у зв'язку з чим відповідно до ст. 123 КАС України адміністративний позов правомірно залишено без розгляду.
Відтак доводи апелянта на правомірність прийнятої ухвали постанови не впливають та висновків суду не спростовують
За таких обставин суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм процесуального права, в зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.
Згідно ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року про залишення позову без розгляду у справі №140/2486/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Л. П. Іщук
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.05.2019.