Справа № 127/7446/19
Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
07 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлення пропущеного строу на звернення до суду,
У квітні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області від 31.10.2017 року №315, №316, №317, №318 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2018 року скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, на підставі ч.4 ст.123 КАС України.
14.03.2019 р. ОСОБА_2 знову звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності № 315 від 31.10.2017 р., № 316 від 31.10.2017 р., № 317 від 31.10.2017 р., № 318 від 31.10.2017 р.
У позовній заяві позивач ОСОБА_2 просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки він вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом подання скарг до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2019 р. адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без руху, а позивачу надано строк 10 днів з дня вручення копії ухвали суду для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2019 р. зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом визнано не поважними та позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 14 березня 2019 року ОСОБА_2 було подано адміністративний позов до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області від 31.10.2017 року №315, №316, №317, №318 про притягнення до адміністративної відповідальності.
У позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що причиною пропуску даного строку є те, що позивач попередньо звертався зі скаргами до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області з метою досудового врегулювання спору і тільки після неотримання будь-яких рішень щодо поданих скарг, позивач вирішив скористатися правом на звернення до суду.
Суд першої інстанції причини пропуску строку вказані позивачем визнав не поважними та ухвалою від 28.03.2019 року позовну заяву повернув позивачу.
Позивач не погоджуючись із зазначеною ухвалою оскаржив її в апеляційному порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ч.1-4 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено
Відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 210/3915/17 та у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 473/653/17.
За перевіркою матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов'язує поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме подання скарги до вищестоящого органу та неотримання будь-якого рішення щодо поданих скарг, після чого було подано позов до суду в квітні 2018 року. У зв'язку з чим, позиваючись до суду позивач враховуючи положення ч.4 ст.122 КАС України вважав, що ним не пропущено строк звернення до суду. Такого ж висновку дійшов Вінницький міський суд Вінницької області у рішенні по аналогічній справі №127/9010/18, однак постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року позов залишено без розгляду, оскільки позивачем при поданні позову не було подано заяву про поновлення строку на звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що поза увагою суду першої інстанції лишилося те, що при повторному зверненні до суду позивач заявив про поновлення строку оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, врахувавши висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду в постанові від 10 січня 2019 року.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Петриченко проти України» (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: «…цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції» (п.13).
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (…)».
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».
З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, належним чином не врахував доводи Позивача, не з'ясував, не дослідив та не дав правову оцінку вказаним обставинам, що призвело до порушення права Позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (в аспекті доступу до суду).
З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав залишення позову без розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлення пропущеного строу на звернення до суду скасувати.
Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 травня 2019 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.