Справа № 560/3721/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
08 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (ухвалене у м. Хмельницькому 15 січня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд:
- скасувати рішення відповідача від 15.05.2018 №1140/В-8 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (Закон №1697-VII) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 04.04.2018 №18-29зн з додатком;
- скасувати рішення про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (Закон №1789-ХІІ) та припинити виплату цієї пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію відповідно до статті 86 Закону №1697-VII та довідки Генеральної прокуратури України від 04.04.2018 №18-29зн з додатком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити суму різниці між розмірами пенсій з дня звернення, з 27.04.2018.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2018 повернуто позовну заяву в частині позовної вимоги про скасування рішення про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та припинення виплати цієї пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що після призначення йому пенсії за вислугу років згідно Закону №1789-ХІІ, він продовжив працювати в органах прокуратури до 17.03.2017. Тому, позивач вважає, що набув право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII, адже на час його звільнення з органів прокуратури втратив чинність Закон №1789-ХІІ, а умови та підстави призначення пенсії працівникам прокуратури визначались Законом №1697-VII.
Також позивач звернув увагу на безпідставність посилань суду першої інстанції на Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) в частині підстав для припинення виплати пенсії, а також не необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо неможливості вибору позивачем більш вигідного для нього виду пенсійного забезпечення.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 21.05.2002 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі частини 1 статті 50-1 Закону №1798-ХІІ, в розмірі 90% суми грошового забезпечення.
Після призначення пенсії за вислугу років та до 17.03.2017 ОСОБА_2 працював в органах прокуратури.
27.04.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про зупинення дії рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому від 21.05.2002 про призначення йому пенсії відповідно до статті 50-1 Закону №1798-ХІІ та призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII.
Листом від 15.05.2018 №1140/В-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII у зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом №1798-ХІІ, вказавши, що чинним законодавством не передбачено припинення виплати пенсії за заявою пенсіонера.
Вважаючи протиправною відмову щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія за вислугу років призначається довічно, її виплата може бути припинена лише з підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV, які в даному випадку відсутні. Оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом №1789-ХІІ, то підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII відсутні. Суд зазначив, що прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, однак законодавством України не передбачений вибір закону, на підставі якого призначається пенсія одного виду - за вислугу років.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ч.1 ст.50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Разом з тим, з 15.07.2015 стаття 50-1 Закону №1789-XII втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності Закону №1697-VII, відповідно до статті 86 якого пенсія працівникам прокуратури призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Колегія суддів зазначає, що тимчасове припинення виплати пенсії позивачу згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII не свідчить про скасування пенсії призначеної позивачу відповідно до статті 50-1 Закону №1798-ХІІ або про перехід позивача на інший вид пенсії.
Отже, позивач після прийняття Закону №1697-VII позивач продовжив отримувати пенсію призначену відповідно до статті 50-1 Закону №1798-ХІІ.
Відповідно до ч.11 ст.50-1 Закону №1798-ХІІ (не втратила чинності у зв'язку із прийняттям прийняття Закону №1697-VII з огляду на п.3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII) прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.
Згідно ч.11 ст.86 Закону №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
В статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII) передбачено наступний перелік видів державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Стаття 6 Закону №1788-XII передбачає право вибору пенсії та закріплює, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Тобто, вказаними нормами Закону №1788-XII, Закону №1798-ХІІ та Закону №1697-VII закріплюється право особи на вибір пенсії із вказаних видів державних пенсій, водночас вказані норми передбачають виключно можливість вибору серед видів державних пенсій, а не довільний вибір особою норм законодавства за якими їй може призначатись пенсія у межах відповідного виду пенсії.
Згідно статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Як встановлено судом, позивач вже отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах Закону №1798-ХІІ, а тому відсутня можливість призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно до Закону №1697-VII. Оскільки позивачу вже призначено пенсію за вислугу років, факт його звільнення з роботи, яка дає право на цю пенсію, не є підставою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
Водночас, позивач, у разі наявності права на отримання пенсії за віком чи по інвалідності, має право на призначення таких видів пенсії, відповідно із припиненням виплати пенсії згідно Закону №1798-ХІІ.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.