02 квітня 2019 року Справа № 160/1077/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетроській області протиправною та зобов'язати з дня призначення пенсії в Україні здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахувавши при цьому в пільговому обчисленні за Списком № 1 період роботи з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року та з 03.03.1986 року по 31.12.1990 року як трудовий стаж, здобутий в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з урахуванням кратності районного коефіцієнту одного року роботи за один рік шість місяців, а трудовий стаж, здобутий в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року по 14.04.1996 року зарахувати в пільговому обчисленні за Списком № 1 за коефіцієнтом рік за рік.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивач є громадянином Російської Федерації, має посвідку на постійне місце проживання в Україні, з 01.04.2018 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 04.07.2018 року звернувся із заявою до пенсійного органу про проведення перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи в умовах Крайньої Півночі, але йому відмовлено з підстав відсутності укладених трудових договорів та з підстави відсутності штампа підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи. Позивач не погоджується із такою відмовою, та зазначає, що не має жодного законодавчого акту, який би регламентував вчиненння саме записів у трудовій книжці щодо наявності або відсутності у працівника строкових трудових договорів, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.03.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в копії трудової книжки, яка знаходиться в пенсійній справі позивача відсутній штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи, також в документах пенсійної справи факт ліквідації підприємств без визначення правонаступників не підтверджено. Крім того, позивачем не були надані трудові договори за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостям прирівняних до районів Крайньої Півночі, у яких зазначається про розповсюдження на працівника пільг по обчисленню стажу. При цьому, в архівних довідках, що надійшли на адресу управління від 07.06.2018 року № 5309-18/18 та № 5312-18/18, не зазначено терміни дії трудових договорів та пільги, які отримував працівник за роботу в районах Крайньої Півночі, а тому підстави для обчислення стажу позивача з урахуванням кратності відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, має посвідку на постійне місце проживання в Україні та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності з 01.04.2018 року.
Не погоджуючись з нарахуванням трудового стажу, 04.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового періоду роботи в умовах Крайньої Півночі.
Листом від 17.10.2018 року за вих. №152/03/-19/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в проведенні перерахунку пенсії, оскільки в копії трудової книжки, яка знаходиться в пенсійній справі, відсутній штамп підприємства про розповсюдження на позивача пільг по обчисленню стажу роботи, тому, на думку ПФУ, зарахувати ці періоди в кратному розмірі при визначенні права на пільгову пенсію не має можливості. Крім того, відсутні копії строкових трудових договорів, які укладались до 01.01.1991 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року, з 03.03.1986 року по 31.12.1990 року, як трудового стажу, здобутого в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, з урахуванням кратності районного коефіцієнту одного року роботи за один рік шість місяців, та періоду роботи з 01.01.1991 року по 14.04.1996 року в пільговому обчисленні за Списком № 1 за коефіцієнтом рік за рік.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, переведеним, направленим або запрошеним на роботу Крайньої Півночі або в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з другої місцевості країни при умові підписання ними трудових договорів про роботу в цих районах терміном на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки добавити їм наступні пільги, а саме зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі або в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців роботи при нарахуванні стажу, що дає право на отримання пенсії по віку або по інвалідності.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №32-V від 26 липня 2006 року та відповідно до п. 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі або в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Як вбачається з копії трудової книжки, наявної у матеріалах справи, у період з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року, позивач працював на Дочірньому акціонерному товаристві «Шахта Центральна» на посаді гірника по ремонту гірських виработок, у період з 03.03.1986 року по 14.04.1996 року на Державному підприємстві шахті «Юр-Шор» на посаді підземного гірника очисного забою.
Суд зазначає, що спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Проте, період з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року та з 03.03.1986 року по 14.04.1996 року пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача через не підтвердження відсутності правонаступників підприємств, а також через відсутність трудового договору за вказаний період роботи.
Однак, з урахуванням наведених норм законодавства, суд вважає такі доводи відповідача помилковими та такими, що спростовуються відповідними записами у трудовій книжці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право скористатись пільгами, які зазначені в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі або в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців роботи при нарахуванні стажу, що дає право на отримання пенсії по віку або по інвалідності, таким чином позовні вимоги позивача щодо визнання бездіяльності Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок трудового стажу, зарахувавши пільговий стаж трудової діяльності в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження безпідставного, всупереч чинному законодавству не зарахуванню відповідачем періоду роботи позивача в умовах Крайньої Півночі до пільгового стажу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення № 2241104905 від 30.01.2019 року.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року, з 03.03.1986 року по 31.12.1990 року, як трудового стажу, здобутого в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, з урахуванням кратності районного коефіцієнту одного року роботи за один рік шість місяців, та періоду роботи з 01.01.1991 року по 14.04.1996 року в пільговому обчисленні за Списком № 1 за коефіцієнтом рік за рік протиправною.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок трудового стажу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахувавши пільговий стаж в період з 16.02.1983 року по 23.09.1983 року та з 03.03.1986 року по 31.12.1990 року трудової діяльності в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з урахуванням кратності районного коефіцієнту одного року роботи за один рік шість місяців, а трудовий стаж, здобутий в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року по 14.04.1996 року зарахувати в пільговому обчисленні за Списком № 1 за коефіцієнтом рік за рік.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник