Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 травня 2019 р. Справа№200/4539/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позов ОСОБА_1
до відповідача: Селидівського міського центру зайнятості
про: визнання протиправними дії Селидівського міського центру зайнятості щодо не зарахування страхового стажу та не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , зобов'язання Селидівський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж та зробити перерахунок допомоги по безробіттю з червня 2017 року.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дії Селидівського міського центру зайнятості щодо не зарахування страхового стажу та не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , зобов'язання Селидівський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж та зробити перерахунок допомоги по безробіттю з червня 2017 року.
03 травня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 27 квітня 2019 року, відповідно до якої вказував на те, що у позовній заяві некоректно зазначено пункт 2, а саме просив суд зобов'язувати Селидовський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж з червня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та зробити перерахунок по безробіттю з січня 2019 року.
Суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 7 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Ознайомившись з заявою ОСОБА_1 встановлено, що позивачем не надано до суду докази направлення копії зазначеної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
З огляду на вищевикладене, керуючись положеннями частини 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог та повертає її позивачу.
06 травня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог від 03 травня 2019 року, відповідно до якої позивач зазначав, що у позовній заяві некоректно зазначено пункт 2, а саме просив суд зобов'язувати Селидовський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж з грудня 2017 року по грудень 2018 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та зробити перерахунок по безробіттю з січня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства заява про уточнення позовних вимог повинна бути подана позивачем до суду у строк визначений чинним законодавством, а саме не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи на 06 травня 2019 року.
Заява про уточнення позовних вимог від 03.05.2019 року отримана судом 06 травня 2019 року, отже, суд зазначає, що позивачем порушені вимоги частини 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме заява про уточнення позовних вимог подана до суду з порушенням строку.
З огляду на вищевикладене, суд залишає заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 03 травня 2019 року без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він з 19.01.2019 року перебуває на обліку в Селидовському міському центрі зайнятості, яким розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно ч. 3 ст. 23, ч. 2, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно наказу 190122 від 22.01.2019 року. Позивач зазначає, що допомога по безробіттю йому була призначена у мінімальному розмірі та складає 610 грн., оскільки у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування в індивідуальних відомостях про особу з червня 2017 року відсутня інформація щодо сплати підприємством на якому він працював єдиного соціального внеску. Позивач вважає, що відповідачем не правомірно при призначенні допомоги по безробіттю не врахований період роботи з 29.12.2017 року по 29.12.2018 року на ВП «Шахті «України» ДП «Селидіввугілля», оскільки ним у визначений період була нарахована заробітна плата та підприємством здійснювалось нарахування ЄСВ на його заробітну плату. Також, позивача вказував на те, що несплата підприємством - роботодавцем сум єдиного соціального внеску не може ставити у залежність страховий стаж позивача, та відповідно позивач не може нести відповідальність через не внесення даних про сплату внеску до МДЗ України.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому законом порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначає, що позивач був зареєстрований у Селидовському міському центрі зайнятості та отримав статус безробітного 29.12.2018 року. Для призначення допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу в даному випадку розглядався період з 29.12.2017 року по 29.12.2018 року. Відповідач зазначає, що до моменту звернення до центру зайнятості позивач працював з 09.03.2016 року по 18.12.2018 року у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля». Відповідач посилається на те, що на момент призначення допомоги по безробіттю у Державному реєстрі були відсутні відомості про страховий стаж ОСОБА_1 за період з травня 2017 року по грудень 2018 року. Відповідач зазначає, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку обчислення страхового стажу, окрім як за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже на думку відповідача відсутність у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей щодо сплати єдиного внеску за період з 29.12.2017 року по 29.12.2018 року не давало йому змогу здійснити нарахування допомоги по безробіттю у більшому розмірі ніж у мінімальному, оскільки Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємством, визначено, що розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від страхового стражу, заробітної плати (доходу). Відповідач зазначає, що на даний момент у Державному реєстрі не має відомостей про сплату страхових внесків позивача за період з червня 2017 року по теперішній час. В зв'язку з чим, відповідач вказує про відсутність законних підстав для призначення позивачу допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу та її перерахунку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника центру.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмової думки з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 06 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач у судове засідання не з'явився, а представник відповідача просив суд розглядати справу без його участі, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29.12.2018 року звернувся до Селидівського міського центру зайнятості з заявами про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с. 37, 38).
Позивачем при зверненні до центру зайнятості заповнена персональна картка № 053518122900001 (а.с. 32).
Згідно витягу із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 ПК № 053518122900001 від 19.04.2019 року «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування» вбачається, що наказом від 29.12.2018 року № НТ181229 надано статус безробітного з 29.12.2018 року; наказом від 08.01.2019 року № НТ190108 призначено допомогу по безробіттю з 05.04.2019 року по 30.12.2019 року, наказом від 08.01.2019 року № НТ190108 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 05.01.2019 року по 18.01.2019 року; наказом від 22.01.2019 року № НТ190122 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 19.01.2019 року (а.с. 31).
Судом встановлено, що позивачу призначено допомогу по безробіттю у розмірі 610 грн. на місяць.
Позивач не погодившись з призначенням йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі звернувся до центру зайнятості з заявою від 14.03.2019 року, відповідно до якої просив роз'яснити підстави призначення допомоги у мінімальному розмірі (а.с. 48).
Листом від 19.03.2019 року № 04/635/01-5-2-19 Селидівський міський центр зайнятості повідомив позивачу про те, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок. Частина 2 вищезазначеної статті встановлює, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. На момент призначення допомоги по безробіттю у Державному реєстрі були відсутні відомості про страховий стаж ОСОБА_1 за період з червня 2017 року. Також згідно п. 12 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем). Центр зайнятості діє на підставі і у межах діючого законодавства. Діючим законодавством не встановлено іншого порядку для обчислення страхового стажу, окрім як за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому центр зайнятості не має право використовувати відомості, які не внесені до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613, якщо восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Тому розмір допомоги по безробіттю складає 610 грн. на місяць. На теперішній час в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування є дані щодо страхового стажу ОСОБА_1 по травень 2017 року включно. Згідно абз. 2 п. 9 розділу ІІ Порядку після надходження уточнюючих даних про застраховану особу з Державного реєстру, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою або за рішенням суду (а.с. 20).
Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу та не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд зобов'язати Селидівський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж та зроби перерахунок допомоги по безробіттю з моменту призначення.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-VI (далі по тексту - Закон № 1533), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закону № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VIII (далі по тексту - Закон № 2464), Наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» (далі по тексту - Порядок № 613).
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1533 страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 1533 визначено, що джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України"Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; благодійні внески підприємств, установ, організацій; інші надходження відповідно до законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 1533 Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону № 1533 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
При цьому пунктом 14 вказаної статті визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 2464-VI).
Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Аналогічний підхід законодавцем закріплено і у сфері податкових правовідносин, так, статтею 171.1 Податкового кодексу Українивизначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, у тому числі в письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VІ).
При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).
Таким чином, з аналізу норм наведеного законодавства вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) сформованих Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області відносно ОСОБА_1 вбачається, що Відокремлений підрозділ «Шахта «України» Державного підприємства «Селидіввугілля» за 2017, 2018 рік нараховувало позивачу заробітну плату, але підприємство єдиний внесок не сплачено (а.с. 16-17).
Відповідно до довідки ВП «Шахта «України» ДП «Селидіввугілля» № 1-699 від 18.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року по грудень 2018 року нараховувалась заробітна плата та щомісячно на зарплату нараховувався єдиний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%. Крім того, з наданої довідки встановлено, що ВП «Шахта «України» ДП «Селидіввугілля» до Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області перераховано єдиний внесок за період з 01 грудня по 31 липня 2018 року у повному обсязі, за серпень 2018 року - грудень 2018 року - частково.
Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613 (далі по тексту - Порядок № 613), визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядок № 613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
Приписами п. 2 розд. ІІ Порядку № 613 визначено, що якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.
Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) (п. 3 розділу ІІ Порядку № 613).
Так, судом встановлено, що відповідач призначаючи позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі посилався на те, що в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску позивачем за останні 12 місяців, які передували реєстрації особі як безробітної.
Як вже зазначалось приписами ч. 2 ст. 21 Закону № 1533 передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Суд зазначає, що Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі по тексту - Положення № 10-1) відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Згідно п. 3 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі по тексту - Положення № 10-1) визначено, що Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення № 10-1 до реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування: відомості про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які подаються роботодавцями - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсації відповідно до законодавства.
Отже, допомога по безробіттю обчислюються виходячи з даних про страховий стаж безробітного, який виникає в разі сплати страхових внесків. Факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним (виключним) джерелом інформацію про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески.
З огляду на те, що у Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (ва.с. 16-18) відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску за останні 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, суд вважає, що в діях відповідача відсутні ознаки не правомірності щодо не зарахування страхового стражу, оскільки при обчисленні розміру допомоги Селидовський міський центр зайнятості керується виключно інформацією, яка наявна у Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до позовної заяви позивач також просив суд визнати протиправними дії Селидовського міського центру зайнятості щодо не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю, суд зазначає, що позивач не звертався до центру зайнятості з заявою про перерахунок допомоги по безробіттю.
Стосовно посилання позивача на те, що відповідно до заяви від 14.03.2019 року (а.с. 48) позивач просив здійснити перерахунок пенсії, суд вказує на те, що зі змісту, відповідної заяви вбачається, що позивач просив лише повідомити підстави призначення допомоги в мінімальному розмірі та не зарахування до страхового стажу останніх місяців роботи.
Крім того, пунктом 9 Порядку № 613 визначено, якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що Селидовський міський центр зайнятості зможе здійснити перерахунок призначеної допомоги по безробіттю лише після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який формує та веде Пенсійний фонд України.
Таким чином, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Селидовський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж та зробити перерахунок допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селидівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дії Селидівського міського центру зайнятості щодо не зарахування страхового стажу та не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , зобов'язання Селидовський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж з червня 2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та зробити перерахунок по безробіттю з січня 2019 року.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селидівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дії Селидівського міського центру зайнятості щодо не зарахування страхового стажу та не здійснення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , зобов'язання Селидівський міський центр зайнятості зарахувати страховий стаж та зробити перерахунок допомоги по безробіттю з червня 2017 року - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. З
Суддя Олішевська В.В.