08 травня 2019 р.Справа №160/4054/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення, -
06.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Новопавлівсьу сільську раду Межівського району Дніпропетровської області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області;
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24.04.2019 року № 1189-46/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність громадянці ОСОБА_2".
Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити Новопавлівській сільській раді Межівського району Дніпропетровської області приймати будь-які рішення з розпорядження земельною ділянкою 1222685500:02:004:0468.
В обґрунтування заяви зазначено, що після отримання проекту відведення позивачу земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0468, відповідач зловживаючи своїми повноваженнями прийняв нове рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації для подальшої передачі у приватну власність третій особі. Позивач вказує на те, що існує ризик прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі третій особі у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0468, щодо якої позивач подав на затвердження проект відведення. В такому разі, навіть у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову, його буде неможливо виконати, оскільки інша особа вже набуде право власності на те, що мав набути позивач.
Відповідно до вимог частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає здійснити розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Судом на підставі матеріалів, які додано до позовної заяви, а саме: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 07.12.2018 року та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.05.2019 року встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1222685500:02:004:0468 станом на день подання позову перебуває у комунальній власності.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що вимоги позивача щодо забезпечення адміністративного позову не є співмірною позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, оскільки відповідачем не прийнято станом на день розгляду даної заяви рішення про передання земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства.
Суд зазначає, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування).
Фактично забезпечення позову, яке просить позивач суд прийняти, спрямовано на позбавлення власника земельної ділянки - територіальної громади, від імені якого діє відповідач, вчиняти дії передбачені чинним законодаством України, а саме: статтею 118 Земельного кодексу України, що на думку суду є недопустимим.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
З огляду на заяву про забезпечення позову, вона складається тільки з тверджень про можливе теоретичне нанесення шкоди інтересам позивача.
Крім того, суд вважає, що позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки встановлені статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч.1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3