ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.05.2019Справа № 910/2290/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного-1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про стягнення 23 568, 03 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" (далі-відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 23 568, 03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №327 від 03.09.2001, в частині повернення об'єкту оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
25.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов відзив на позовну заяву, в якому третя особа викладає хронологію обставин та просить суд прийняти законне та обгрунтоване рішення за наявними у матеріалах справи доказами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74-Б, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.03.2019 з відміткою «не повна адреса».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
03.09.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" (далі - орендар) укладено договір оренди № 327 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 45, 0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі Південно-Західної Залізниці, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 01.08.2001 - 363 600, 00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе без права продажу товарів підакцизної групи.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю або балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - липень 2011 - 3 030, 00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2001 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень та вересень місяці 2001.
Пунктом 3.3. договору визначено, що перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, слідуючого за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70 % орендної плати - 2 121, 00 грн. перераховується орендарем до державного бюджету. 30 % орендної плати - 909, 00 грн. перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 03.09.2001 до 03.09.2004 включно (п. 10.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2001 Південно-Західною Залізницею Державної адміністрації залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, відповідно до якого балансоутримувач, згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.09.2001 № 327 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, Залізничний район.
17.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" (далі - орендар) укладено додатковий договір № 327/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 327 від 03.09.2001, відповідно до якого, сторони вирішили викласти умови договору в наступній редакції, а саме:
Пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 45, 0 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу Вокзал станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2015 і становить 1 044 484, 00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе з правом продажу товарів підакцизної групи.
Пункт 3.1 договору викладено в такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2015: 13 056, 05 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пункт 10 договору викладено в наступній редакції: Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 03.05.2015 до 02.08.2018 включно.
30.09.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, 01032, площа Вокзальна, 1, відповідно до якого орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.09.2001 № 327 повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1.
Так, 23.02.2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України за № 4442-VІ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2015 року постановлено утворити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (Укрзалізниця), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до якого входить Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033).
Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися, шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
Відповідно до статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України)
21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Про деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Також вищевказаною постановою статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" викладено у новій редакції та зазначено нове найменування товариства українською мовою: повне - акціонерне товариство "Українська залізниця", скорочене - АТ "Українська залізниця".
Згідно розміщеної на веб-сайті http://usr.msnjust.gov.ua інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) підтверджується, що дана юридична особа є правонаступником Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033), зокрема, відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) є філія "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21 А, ідентифікаційний код 41022900).
При цьому, відповідно до Положення про Філію "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 27.01.2017, № 054 (в редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 27.12.2018 № 792), філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства.
Таким чином, Акціонерне товариство «Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором оренди щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, а саме термін дії договору закінчився 02.08.2018, проте відповідач повернув майно 30.09.2018 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 23 568, 03 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 02.08.2018 по 30.09.2018.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 2167 від 03.10.2018, в якій просив відповідача сплатити неустойку у розмірі 23 568, 03 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана ТОВ "Смачного-1" - 03.10.2018 згідно підпису представника відповідача на претензії.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 327 від 03.09.2001, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунальна майна», істотними умовами договору оренди є, зокрема об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.
Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).
Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди нерухомого майна № 327 від 03.09.2001, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, Залізничний район, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.09.2001 в оренду нежитлового приміщення, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, без зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю або балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майна вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Судом встановлено, що орендоване майно повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву 30.09.2018 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, відповідно до якого орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.09.2001 № 327 повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно - загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1.
Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до п. 10 договору, в редакції додаткового договору № 327/05 від 17.11.2015, договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з 03.05.2015 до 02.08.2018 включно.
Згідно частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Таким чином, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов'язок повернути наймодавцеві майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого наймач втратив право на користування об'єктом оренди.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір припинив свою дію 02.08.2018, а нерухоме майно - загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1 повернуто відповідачем 30.09.2018 за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором оренди щодо повернення об'єкту оренди, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 23 568, 03 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 02.08.2018 по 30.09.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, дії відповідача з несвоєчасного повернення нерухомого майна - загальною площею 45, 0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, є порушенням його обов'язку, встановленого чинним законодавством та договором № 327 від 03.09.2001, що є підставою для захисту прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 785 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок неустойки в сумі 23 568, 03 грн. за період з 02.08.2018 по 30.09.2018 наданий позивачем, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 02.08.2018 по 30.09.2018.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення 23 568, 03 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 02.08.2018 по 30.09.2018 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Тож, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного-1" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74-Б, ідентифікаційний код - 31302768) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21 А, ідентифікаційний код - 41022900) 23 568 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. - неустойки та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя С. О. Щербаков