ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2019Справа № 910/5791/19
За позовом Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантье Плюс»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Сівакова В.В.
Без виклику сторін
03.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантье Плюс» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє Плюс» (код ЄДРПОУ 3829018) вчинити всі необхідні дії для поновлення прав іпотекодержателя, Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) юридичної особи, належним чином створеної та зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр (реєстраційний номер юридичної особи: НЕ 273330, місцезнаходження: Іппократоус, ЗА, Акрополі, 2006, м. Нікосія, Кіпр), щодо наступного нерухомого майна:
- будівлю торговельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000);
- земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер: 8000000000:91:176:0017 , що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 , цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем 13.07.2012 був укладений договір позики, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу з метою поповнення обігових коштів позику загальною сумою, що не перевищує 8.500.000,00 доларів США, із сплатою за користування позикою у розмірі 11% річних. 23.07.2012 між сторонами укладено додатковий договір б/н та додатковий договір № 2 якими до договору позики внесені зміни в частині банківських реквізитів сторін. Кінцевий строк погашення позики визначено 13.07.2022.
Станом на дату подання позовної заяви зобов'язання за договором позики відповідачем у повному обсязі не виконано та заборгованість складає 9.242.241,04 грн.
20.12.2012 з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між сторонами укладено договір іпотеки, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О.О. за реєстровим № 1793. Відповідно до договору іпотеки відповідачем як іпотекодавцем передано зазначені вище належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомого майна.
Іпотека на будівлю торговельно-офісного комплексу була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1155287. Іпотека на земельну ділянку була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1158742.
Також, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.08.2012 були зареєстровані обтяження у вигляді заборони на відчуження будівлі торговельно-офісного комплексу (літ. Д) (номер запису про обтяження - 1155609) та земельної ділянки (номер запису про обтяження - 1158498.)
Таким чином, позивач є іпотекодержателем щодо будівлі торговельно-офісного комплексу за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 6 , та відповідної земельної ділянки, на якій він розташований.
30.04.2019 позивачем отримано Інформацію з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6 (номер інформаційної довідки 165208788). З даної інформаційної довідки встановлено, що відомості щодо позивача як іпотекодержателя вказаного нерухомого майна, а також реєстраційні записи про іпотеку 1155287 та 1158742 видалені із Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач звертає увагу, що позивач, як іпотекодержатель, не вчиняв жодних реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6 , не подавав жодних заяв та не уповноважував будь-яких третіх осіб для вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача за роз'ясненням вказаної ситуації, втім за інформацією отриманою від відповідача останньому не відмові обставини, що передували вилученню відомостей щодо позивача як іпотекодержателя з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно:
- будівлю торгівельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000);
- земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер 8000000000:91:176:0017 , що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 , цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
Заява обґрунтована тим, що вказане майно передано відповідачем як іпотекодавцем позивачу як іпотекодержателю на підставі договору іпотеки від 20.08.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О.О., за реєстровим № 1793.
Іпотека на будівлю торговельно-офісного комплексу була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1155287. Іпотека на земельну ділянку була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2012, номер запису про іпотеку - 1158742.
Також, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.08.2012 були зареєстровані обтяження у вигляді заборони на відчуження будівлі торговельно-офісного комплексу (літ. Д) (номер запису про обтяження - 1155609) та земельної ділянки (номер запису про обтяження - 1158498.)
Таким чином, позивач є іпотекодержателем щодо будівлі торговельно-офісного комплексу за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 6 , та відповідної земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля.
Втім, 30.04.2019 позивачем отримано Інформацію з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6 (номер інформаційної довідки 165208788). З даної інформаційної довідки було встановлено, що відомості щодо позивача як іпотекодержателя вказаного нерухомого майна, а також реєстраційні записи про іпотеку 1155287 та 1158742 видалені із Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявник повторно звертає увагу, що позивач, як іпотекодержатель, не вчиняв жодних реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6 , не подавав жодних заяв та не уповноважував будь-яких третіх осіб для вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Позивачем обґрунтовано, що виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Втім, з огляду на норми чинного законодавства реалізація вказаного права іпотекодержателя безпосередньо пов'язана із його реєстрацією (ч.ч. 1, 2, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відсутність даних про реєстрацію позбавляє позивача можливості реалізувати своє право, у зв'язку із чим він і звернувся із позовом у даній справі.
Враховуючи ту обставину, що відомості щодо позивача як іпотекодержателя вказаного майна зникли з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за невідомих позивачу обставин та без його безпосередньої участі, у позивача існують підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді накладення арешту на майно може мати місце незаконне заволодіння вказаним майном, що зробить неможливим як виконання рішення у даній справі, так і захист прав позивача у майбутньому.
Розглянувши заяву Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) про забезпечення позову суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Судом встановлено, що Компанією ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) належними доказами обґрунтувало причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно та земельну ділянку співвідноситься з предметом позову. Суд вважає, що існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом заходу до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.
При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -
1. Заяву Компанії ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на наступне майно:
- будівлю торгівельно-офісного комплексу (літ. Д) площею 5367,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73471480000);
- земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер 8000000000:91:176:0017 , що розташована за адресою: м. Київ, пров. Рильський, буд. 6 , цільове призначення: експлуатація та обслуговування торгівельно-офісного комплексу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 73691680000).
3. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Компанія ПРЕСАН ЛТД (PRESAN LTD) (Іппократоус, 3А, Акрополі, 2006, м. Нікосія, Кіпр, реєстраційний номер юридичної особи НЕ 273330).
4. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рантье Плюс» (01001, м. Київ, пров. Рильський, 6, код ЄДРПОУ 38290817).
5. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.
6. Дана ухвала набирає законної сили з 08.05.2019 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
7. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 08.05.2022.
8. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
СуддяВікторія Вікторівна Сівакова