м. Вінниця
23 квітня 2019 р. Справа № 120/360/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу
31.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-144416-54 від 07.11.2018 року з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. Позивач вважає дану вимогу протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Позивач зазначає, що вимогу видано за результатами проведеної документальної перевірки, про яку його повідомлено не було. Крім того, позивач посилається на те, що підприємницька діяльність ним була зупинена ще у 2003 році. Протягом 2017-2018 років він не здійснював підприємницьку діяльність. На момент припинення зайняття підприємницькою діяльністю вимоги про необхідність здійснення реєстрації припинення діяльності були відсутні.
Відтак, позивач зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства його не було попереджено про проведення перевірки та не зазначено правові підстави для проведення останньої, тому вважає, що його права були порушені.
З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-144416-54 від 07.11.2018 року
Ухвалою суду від 28.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20.03.2019 року. Також, ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
19.03.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на адміністративний позов (вх. №15069), в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказав, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року становить 15819,54 грн. Згідно реєстраційних даних АІС «Податковий Блок» на дату формування оскаржуваної вимоги, позивач не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності, рішення про припинення підприємницької діяльності прийнято лише 27.11.2018 року.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що Головне управління ДФС у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваної вимоги, діяло на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 20.03.2019 року відкладено судове засідання на 23.04.2019 року.
07 березня 2019 року позивачем до суду подано клопотання про звернення з поданням в порядку статті 290 КАС України. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що на розгляді Вінницького окружного адміністративного суду перебуває більше 50 аналогічних позовів, що на думку позивача, є підставою для розгляду таких справ Верховним Судом як зразкових.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд вищезазначеної справи як зразкової - відмовлено.
В судове засідання 23.04.2019 року позивач не зявився, подавши заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 22318 від 22.04.2019 року).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 22410 від 23.04.2019 року).
На підставі викладеного суд вирішив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, що передбачено статтею 194 КАС України, в силу якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини. ОСОБА_1 16.10.2003 року зареєстрований Могилів- Подільською районною державною адміністрацією, як фізична-особа підприємець, номер державної реєстрації 21780050002004895.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головне управління ДФС у Вінницькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-144416-54 від 07.11.2018 про сплату заборгованості з єдиного внеску станом на 31.10.2018 рік в розмірі 15819,54 грн.
Згідно відомостей із облікової картки платника податків позивача, 27.11.2018 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 проведена 27 листопада 2018 року.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-V1 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон №2464-VІ).
Згідно з пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 0.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VIІ Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Щодо доводів позивача, наведених у позовній заяві, щодо неповідомлення про проведення документальної перевірки, за результатами якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-144416-54 від 07.11.2018 сформована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону №2464-V1, яка була чинна на момент прийняття рішення). Тому посилання позивача на те, що вимогу про сплату боргу було сформовано за результатами проведеної перевірки, про яку його не було повідомлено, не відповідають дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами.
Посилання позивача на те, що у 2003 році він зупинив підприємницьку діяльність та протягом 2017-2018 років ним не здійснювалася підприємницька діяльність спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: даними інформаційної системи "Податковий блок", з яких вбачається, що рішення про припинення зайняття підприємницькою діяльність прийнято 27.11.2018 року; номер прийняття рішення про припинення 21780060003004895; дата проведення державної реєстрації припинення 27.11.2018 року.
При цьому, посилання позивача на те, що він протягом 2017-2018 років не займався підприємницькою діяльністю та не отримував прибуток є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-144416-54.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не виконав обов'язок зі слати єдиного податку, відтак Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області правомірно сформувало на надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-144416-54 від 07.11.2018.
Суд також відхиляє аргументи позивача про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, викладені в позовній заяві як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до вимог пункту 13 розділу VІІ Інструкції № 449, cтрок давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165).
Повний текст судового рішення виготовлено 23.04.2019 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович