м. Вінниця
07 травня 2019 р. Справа № 120/472/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Позивач свої вимоги мотивує тим, що Головним управлінням державної фіскальної служби у Вінницькій області винесено вимогу від 07.11.2018 за №Ф-143719-54 та нараховано борг (недоїмку) в розмірі 15 819,54 грн.
Позивач зазначає, що вимогу видано за результатами проведеної документальної перевірки, про яку її повідомлено не було. Крім того, позивач посилається на те, що підприємницька діяльність нею була зупинена ще у 2009 році. Протягом 2017-2018 років вона також не здійснювала підприємницьку діяльність. На момент припинення зайняття підприємницькою діяльністю вимоги про необхідність здійснення реєстрації припинення діяльності були відсутні.
Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства її не було попереджено про проведення перевірки та не зазначено правові підстави для проведення останньої, тому вважає, що її права були порушені.
З огляду на викладене, позивач вважає дії Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області протиправними, тому просить суд скасувати як незаконну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-143719-54.
Ухвалою 14.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, ухвалою суду встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання заперечення; встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив подання заперечення.
02.04.2019 до адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована 16.03.2009 Могилів-Подільською ОДПІ як фізична особа-підприємець. Як платник ЄСВ зареєстрована з 20.03.2009.
Відповідно реєстраційних даних, рішення про припинення підприємницької діяльності прийняте 05.12.2018. Окрім цього, відповідач повідомив, що за даними інформаційної системи органів Державної фіскальної служби станом на 31.10.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15 819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваного рішення діяло на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
В подальшому від позивача та представника відповідача на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
За наведеного вище, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, що передбачено статтею 194 КАС України, в силу якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована 16.03.2009 Могилів-Подільською районною державною адміністрацією як фізична-особа підприємець, з 18.03.2009 перебуває на обліку у Могилів- Подільській ДПІ.
У зв'язку з невиконанням суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за 2017 рік та за І, ІІ, ІІІ квартал 2018 року Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-143719-54 про сплату заборгованості з єдиного внеску станом на 31.10.2018 в розмірі 15819,54 грн.
Згідно із матеріалами справи, 05.12.2018 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 . Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 проведена 05.12.2018, номер запису: 21780060003002770.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується наступним.
Так, встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-V1 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).
Згідно з пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VIІ Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Щодо доводів позивача, наведених у позовній заяві, щодо неповідомлення про проведення документальної перевірки, за результатами якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-143719-54 сформована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону №2464-V1, яка була чинна на момент прийняття рішення). Тому посилання позивача на те, що вимогу про сплату боргу було сформовано за результатами проведеної перевірки, про яку її не було повідомлено, не відповідає дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами, відтак відхиляється судом при ухваленні рішення по справі.
Посилання позивача на те, що у 2009 році вона зупинила підприємницьку діяльність та протягом 2017-2018 років нею не здійснювалася підприємницька діяльність спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: даними інформаційної системи "Податковий блок", з яких вбачається, що рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем прийнято 05.12.2018; дата проведення державної реєстрації припинення 05.12.2018.
При цьому, посилання позивача на те, що вона протягом 2017-2018 років не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала прибуток є безпідставними, оскільки, в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-143719-54.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки СПД ОСОБА_1 не виконала обов'язок зі слати єдиного податку, відтак, Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області правомірно сформувало на надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 за №Ф-143719-54.
Суд, в якості самостійної підстави також відхиляє аргументи позивача про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, викладені в позовній заяві як такі, що не відповідають положенням чинного законодавства.
Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до вимог пункту 13 розділу VІІ Інструкції № 449, cтрок давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши письмові та інші докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.
Відповідно ч. 4 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)
Повний текст рішення суду складено 07.05.2019
Суддя Томчук Андрій Валерійович