Справа №348/272/19
06 травня 2019 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
секретаря судового засідання: Нагорняк Г.М.
з участю представника позивача-адвоката: Гафткович А.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат , -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2019 р. по даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем по справі, 25.04.2015 року зареєстровано шлюб. Від спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2017 року шлюб між ними розірвано, малолітнього сина залишено проживати з нею.
16 лютого 2018 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ відповідно до якого з ОСОБА_2 на її користь для утримання малолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття.
Вона з неповнолітньою дитиною проживають за різними адресами і в різних населених пунктах з відповідачем. Відповідач не цікавиться долею дитини. Вона сама забезпечує дитину предметами першої необхідності, засобами гігієни, медичними препаратами.
Крім того, син ОСОБА_5 часто хворіє, має запалення внутрішнього вуха, схильний до вірусних та кишкових інфекцій. В липні 2018 року їх сина ОСОБА_3 терміново госпіталізували на стаціонарне лікування в Івано-Франківську міську дитячу лікарню, де вони перебували з 17.07 по 25.07.2018 року. На лікування сина вона затратила значні кошти, а саме 5237 грн. 21 коп.. При цьому вона розраховувалася як готівкою так і банківською карткою. Також частину лікарств на її прохання купляли родичі, знайомі, працівники медичного закладу, які чеки не зберігали.
Крім того, їх син ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській міській дитячій лікарні з 28 грудня 2018 року по 11 січня 2019 року з діагнозом:Ускладнена гостра респіраторна інфекція Двобічне гостре запалення внутрішнього вуха. На лікування сина нею додатково витрачено кошти в сумі 3 244 грн. 16 коп., що підтверджується чеками з аптек по вул. Чорновола. Крім того, добровільні внески лікарні в сумі 200 грн. та оплата палати 2600 грн. ( 200 х 13 днів ), покращене харчування до 1000 грн.. 11 січня 2019 року сина виписали з стаціонарного лікування з покращенням стану здоров'я, а не з видужанням, через те, що перебувати у відділеннях лікарні грозило заразитись на кір. Вони продовжили амбулаторно лікуватися вдома. Нею відповідно до рекомендації дільничного дитячого лікаря та з метою встановлення фактичного стану здоров'я дитини 22 січня 2019 року в лабораторії «Медлюкс» замовлено загальний аналіз сечі з мікроскопією та клінічний аналіз крові (розгорнутий) вартість яких склала 115 грн. 00 коп.. За результатами медичного обстеження, результатами аналізів та призначенням лікаря вона для сина придбала ліки та медичні препарати, оплата палати, аналізи, покращене харчування та добровільні внески що становить 8777 грн. 50 коп.
Під час лікування сина в період з 17.07.2018 р.-25.07.2018 р. та з 28.12.2018 р-25.01.2019 р. нею було придбано ліків та витрачено на лікування кошти в сумі 14 014 грн. 71 коп. (5 237 грн. 21 коп. + 8777 грн. 50 коп.), що підтверджується чеками та накладними, долученими до матеріалів позову. Витрати на лікування сина є додатковими витратами за дитину, які повинні сплачуватись батьками по половині. Однак відповідач не здійснював оплату за лікування сина, вказану суму вона оплатила сама. Половина вартості лікування сина, яку повинен був сплатити відповідач, складає 8000,00 грн. Тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача в її користь.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, просив суд постановити рішення, яким стягувати з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування сина в сумі 8000,00 грн., а також просив стягнути з відповідача в користь позивача понесені судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з"явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. На адресу надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначив, що з часу народження сина і по даний час він постійно бере участь в його вихованні та допомагає матеріально., зокрема одяг, іграшки та надає грошові кошти в тому числі і кошти на додаткові потреби дитини. Протягом 2018 року та по даний час він не працює, його дохід є нерегулярним, підприємницькою діяльністю він не займається. Також вказав, що ОСОБА_1 разом з сином проживають квартирі в АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 яка належить йому. Зазначив, що ОСОБА_1 офіційно працює на посаді медсестри і отримує заробітну плату, крім того отримує пенсію. Вважає, що твердження позивачки про те, що син росте хворобливим, схильний до вірусних та кишкових інфекцій є надуманими. Як видно з фотокарток син веде активний спосіб життя, а хворіє він тільки через неналежний догляд мамою з якою він проживає. Просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини, дійшов до такого висновку.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р., суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-III, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається вказаною статтею. До таких особливих обставин закон відносить, насамперед, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з хворобою.
Наявність таких додаткових витрат з урахуванням положень ст. 81 ЦПК України має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
В судовому засіданні встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 р. За час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).
16 лютого 2018 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття (а.с. 8 ).
Неповнолітіній ОСОБА_3 хворіє,що підтверджується медичними документами, долученими позивачем,а саме випискою стаціонарного хворого за № 2518 від 17.07.2018 року з діагнозом гострий гастрит (а.с. 9), випискою стаціонарного хворого за № 4552 від 28.12.2018 року з діагнозом гостра респіраторна інфекція ускладнена токсичним синдромом, двобічний гострий сальпіотит (а.с.11). Через поганий стан здоров'я був направлений на стаціонарне лікування. Під час лікування сина в період з 17.07.2018 р. по 25.07.2018 року позивачем придбано ліків та витрачено на лікування кошти в сумі 5237 грн.21 коп.. Також неповнолітній ОСОБА_3 проходив лікування на стаціонарі в лікарні м.Івано-Франківська, в період з 28.12.2018 р. по 11.01.2019 року , де позивачем придбано ліків та витрачено на лікування кошти в сумі 8777 грн.50 коп., що підтверджується відповідними чеками та накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.9-13, 51-58). Дані витрати понесені позивачем самостійно.
Відповідач зазначає у відзиві , що він протягом 2018 рокупот даний час не працює в зв'язку з відсутністю роботи і його дохід є нерегулярним, підприємницькою діяльністю не займається.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.
У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.
Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.
Суд не бере до уваги посилання відповідача, про те, що саме неналежний догляд дитини матір'ю приводят до тимчасових захворювань , а також що твердження позивача про хворобу дитини є надуманими , оскільки вони є безпідставними , та спростовуються дослідженими в судовому засіданні медичними документами.
Також не заслуговують на увагу посилання відповідача про те, що він власником квартири, де проживають позивач та їх син, оскільки згідно договору купівлі продажу квартири від 12.01.2017року квартира є спільною власністю обох сторін.( а.с.59-60).
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що відповідач є працездатним , має нерегулярний дохід , як зазначив у відзиві та має матеріальну можливість компенсувати половину додаткових витрат на дитину.
Аргументів щодо заперечення встановленого судом розміру додаткових витрат на дитину відзив відповідача не містить.
У даній справі суд вважає, що наявні особливі обставини, які потягли додаткові витрати на дитину у вигляді оплати за лікування дитини. Крім того, весь тягар оплати за лікування покладено було на матір дитини, яка мала віднайти кошти на ці цілі. За такого суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених нею додаткових витрат на лікування неповнолітньої дитини.Половина вартості лікування сина, яку повинен сплатити відповідач, складає 8000,00 грн. Тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача, зокрема: 1500 грн.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в користь позивача згідно квитанцій серія АА№ 307328 від 29.01.2019 року, серія АА № 307334 від 28.02.2019 р., серія АА № 307329 від 05.05.2019 р. та768 грн. 40 коп. судового збору, а всього 2268,40 грн. в користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 8000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 - 2268 грн. 40 коп. понесених судових витрат по справі.
Стягнення розпочати з дати набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_5
Суддя О.Я. Міськевич
Повний текст рішення
виготовлено 08.05.2019 року