03 травня 2019 року
м. Харків
Справа № 635/5126/17
Провадження № 22-ц/818/300/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Сватенко Н.В.,
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Бауман Юрія Тіберійовича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Шинкарчук Я.А.,
08 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ) звернулося до суду із позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ML -702/1027/2008 від 15.07.2008 у загальному розмірі 1 381 704 грн. 36 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , належить відповідачу на праві власності шляхом надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь - якій особі - покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором № РML -702/1027/2008 від 15.07.2008 з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату та місцевого самоврядування, здійснення будь - яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату тощо, за ціною 426 844 грн.
Також просило передати предмет іпотеки в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціальними підприємствами; виселити та зняти з реєстрації мешканців, які проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством (ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (ПАТ) «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML -702/1027/2008, за яким позичальник отримала кредитні кошти у сумі 48 000 доларів США. У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю № б/н, згідно умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML -702/1027/2008 від 15.07.2008. Отже, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором № ML -702/1027/2008 від 15.07.2008.
ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку із чим у неї утворилася заборгованість. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № ML -702/1027/2008 від 15.07.2008 в розмірі 1 381 704 гривні 36 копійок та судовий збір в розмірі 20 725 гривень 57 копійок.
На час подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року не виконано.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надання іпотекодержателю права продажу з наданням всіх повноважень продавця предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами іпотечного договору є позасудовим способом захисту. Жодних доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених умовами договору для позасудового врегулювання спору (направлення Іпотекодавцю Іпотечного Повідомлення (цінним листом або листом з повідомлення про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою на загальну суму Боргових зобов'язань, граничний строк їх погашення та наслідки їх невиконання), а також вчинення дій, необхідних для реєстрації права власності на предмет іпотеки та подальшої його реалізації від свого імені, позивач не надав.
В апеляційній скарзі Бауман Ю.Т. , який діє в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна», просить скасувати заочне рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права продажу з наданням всіх повноважень продавця предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу є судовим способом захисту порушеного права, а не позасудовим. Суд також не навів мотивів, з яких відмовив позивачу у задоволенні інших позовних вимог, зокрема, передачі предмету іпотеки в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).
Згідно довідки адресно-довідкового бюро відділу ГУДМС УДМС України у Харківській області місце проживання ОСОБА_1 з 19 листопада 1999 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).
Відповідач неодноразово повідомлялася про час та місце судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, проте поштові відправлення поверталися неврученими (а.с. 33-34, 37-38, 43-44, 47-48, 56-57, 93-94, 121, 133, 138-139, 140-141, 143-144, 156-157).
02 квітня 2019 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшов не вручений ОСОБА_1 конверт з судовим повідомленням про наступне судове засідання, що мало відбутися 03 травня 2019 року о 10 годині 40 хвилин (а.с. 158а-159). Повідомлення направлялось за адресою: АДРЕСА_2 . І в поштову відділенні причиною невручення поштового відправлення було вказано «за письмовою відмовою одержувача».
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за відсутності відповідача ОСОБА_1 , оскільки вона вважається такою, що повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як встановлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 15 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-702/1027/2008, за яким позичальник отримала кредитні кошти у сумі 48 000 доларів США, які зобов'язалася повернути не пізніше 14 липня 2017 року зі сплатою відповідних процентів.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором 15 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8-13). ОСОБА_1 набула права власності на предмет іпотеки на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 липня 2008 року.
29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов останнього до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 14.07.2017 та договором іпотеки від 14.07.2017, укладеними з ОСОБА_1 (а.с. 67-77).
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми кредитної заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку суму боргу за кредитним договором у розмірі 1 381 704 грн. 36 коп. та 20 725 грн. 57 коп. судового збору (а.с. 6-7).
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 не виконано.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Отже, аналіз положень статей 33, 36-39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 6.4 укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договору іпотеки, що має назву «Позасудове врегулювання», сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання:
6.4.1. Іпотекодержателю належить право від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу Іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином:
а) початкова ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки;
б) при неможливості продажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків;
в) при неможливості прожажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпинку б) цього пункту, протягом двох місців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків.
6.4.2. При виникненні Іпотечного випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю Іпотечне Повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення Боргових Зобов'язань. У випадку непогашення Іпотекодавем Боргових Зобов'язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні, право власності на Предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових Зобов'язань, вказаному з Іпотечному Повідомленні. При цьому Іпотекодержатель зобов'язаний реалізувати Предмет Іпотеки протягом 1 (одного) року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення Боргових Зобов'язань та інших Фактичних Вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації Предмета Іпотеки , після погашення Боргових Зобов'язань, інших Фактичних Вимог та відшкодування всіх витрат Іпотекодержателя, повертається Іпотекодавцю відповідно, до чинного законодавства України.
Застереження: Сторони встановлюють, що положення пункту 6.4. з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між Сторонами про задоволення вимог Іпотекодержателя в якому Сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що іпотечним договором визначено, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі є одним із позасудових способів врегулювання і здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а не на підставі рішення суду. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених умовами договору для позасудового врегулювання спору, а також вчинення дій, необхідних для реєстрації права власності на предмет іпотеки та подальшої його реалізації від свого імені (п. 6.4), не надало.
При цьому судом не враховано, що обрання певного способу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист у порядку, передбаченому законом чи договором.
Вказане узгоджується із пунктом 6.3 укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» й ОСОБА_1 договору іпотеки, відповідно до якого жодне положення цього Договору не може тлумачитись як таке, що обмежує права Іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України, а також звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Також згідно частини другої статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» обрало судовий спосіб захисту порушених прав кредитора щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, та просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені банка. У суду першої інстанції не було підстав відмовляти у задоволенні вказаного позову за наявності заборгованості за кредитним договором у зв'язку із виключно позасудовим характером заявленого способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки вказаний спосіб захисту може бути реалізовано і в судовому порядку згідно вимог закону та положень договору іпотеки.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року № 14-11цс18.
Враховуючи викладене вище, наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», стягнутої за рішенням суду, відсутність даних про погашення вказаної заборгованості, колегія суддів вважає доведеним наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь - якій особі - покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором № РML -702/1027/2008 від 15.07.2008 з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату та місцевого самоврядування, здійснення будь - яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату тощо). Предмет іпотеки належить передати в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціальними підприємствами. При цьому, продаж предмету іпотеки має бути здійснений за початковою ціною, визначеною за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Щодо виселення та зняття з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , то відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку»).
Захисту в судовому порядку підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 або інші особи проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Місце проживання ОСОБА_1 з 19 листопада 1999 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20).
Тому у суду відсутні підстави для задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про виселення та зняття з реєстрації мешканців квартири, що передана ОСОБА_1 в іпотеку.
Отже, апеляційна скарга Бауман Ю.Т. , який діє в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна», є частково обґрунтованою, рішення суду належить скасувати, ухвалити у справі нову постанову, якою позов задовольнити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а у задоволенні позову в частині виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є частково обґрунтованою, з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 4000 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та апеляційної скарги (1600 (а.с. 1) + 2400 (а.с. 102)).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Бауман Юрія Тіберійовича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», задовольнити частково.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ML-702/1027/2008 від 15.07.2008 в розмірі 1 381 704 грн. 36 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 1 185 173 грн. 59 коп., 196 530 грн. 77 коп. заборгованість по нарахованим, але не сплаченим процентам, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь - якій особі - покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором № РML -702/1027/2008 від 15.07.2008, а саме квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість в органах нотаріату та місцевого самоврядування, здійснення будь - яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстраційної служби України, ВРЖЕУ, нотаріату тощо) за початковою ціною, визначеною за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Передати предмет іпотеки в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціальними підприємствами.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 4 000 (чотири тисячі) гривень судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 03 травня 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний