21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 липня 2007 р. Справа 11/197-07
за позовом спільного українсько-німецького підприємства «Буковест», м. Чернівці
до приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Літинського району
про стягнення 197 200 грн. 00 коп..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників:
від позивача - Н. Кучерява за довіреністю;
від відповідача - не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 197 200 грн..
В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що подав відповідну заяву від 03.07.2007р. в якій просить стягнути з відповідача борг в розмірі 197 200 грн. та пеню, згідно з п. 6.2 договору в розмірі 33388 грн., що загалом складає 230 588 грн..
Позов мотивовано тим, що відповідно до умов договору № НОМЕР_1. позивач продав відповідачу товар на суму 197 200 грн. 00 коп., а відповідач в порушення взятих зобов'язань не розрахувався за нього.
Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 14.05.2006р., 06.06.2007р. та 03.07.2007р. щодо надання відзиву на позов, доказів розрахунків за поставлений товар, свідоцтва про державну реєстрацію не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Пояснень причин невиконання вимог суду не надав.
Від відповідача надійшло клопотання від 09.07.2007р. про відкладення розгляду справи мотивоване зайнятістю представника в іншій справі. Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався з причин неявки представника відповідача, обмежений строк розгляду справи, беручи до уваги те, що відповідач доказів в підтвердження обставин викладених у клопотанні не надав, а саме нотаріально засвідченої довіреності на представника, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Окрім того, в судовому засіданні представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи посилаючись на те, що відповідач зловживає наданими йому правами та навмисно затягує розгляд справи. Виходячи з навденого, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 31.12.2004р. між спільним українсько-німецьким підприємством «Буковест» (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № НОМЕР_2 відповідно до умов якого позивач зобов'язувався продати відповідачу борошно пшеничне у кількості та по ціні згідно накладних, в свою чергу, відповідач зобов'язувався прийняти товар шляхом самовивозу та оплатити його вартість на протязі одного банківського дня після факту отримання товару.
На виконання умов договору позивач відповідно до накладних № ІНФОРМАЦІЯ_1. передав відповідачу товар на загальну суму 197 200 грн..
Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться покупцем відповідно до виставленого рахунку на протязі одного банківського дня після факту отримання товару.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, отже сума боргу складає 197 200 грн..
16.11.2005р. відповідачу була направлена претензія з вимогою провести оплату за отриманий товар до 27.11.2005р.. Вказана вимога отримана відповідачем 17.11.2005р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № НОМЕР_3.
21.03.2006р. позивачем отримано факс копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.19) в якому відповідач зобов'язується погасити заборгованість за договором до 20.05.2006р., проте станом на момент розгляду справи дане зобов'язання останнім не виконано.
Пунктом 6.2 договору встановлена відповідальність сторін за порушення умов цього договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Як вбачається з розрахунку пені, наведеного в заяві про збільшення позовних вимог, позивач приймав до уваги облікову ставку Національного банку України у розмірі 8,5%, в період з 26.06.2006р. по 31.05.2007р. та 8% в період з 01.06.2007р. по 26.06.2007р. в якій зазначив момент виникнення зобов'язання 20.05.2006р. (дата виконання зобов'язання зазначена відповідачем в факсі від 21.03.2006р.). З урахуванням положень ст. 258 ЦК України, із застосуванням спеціальної позовної давності в один рік, просить стягнути пеню за період з 26.06.2006р. по 26.06.2007р. в розмірі 33388 грн..
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
З урахуванням викладеного, позивачем не вірно визначено період нарахування пені та її розмір. Задоволенню підлягає пеня в розмірі 17 676 грн. 56 коп..
Таким чином в позовних вимогах в стягненні пені в розмірі 15711 грн. 44 коп. слід відмовити.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
Враховуючи, що відповідач заперечень та доказів в спростування позовних вимог суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 197200 грн. боргу та 17676 грн. 56 коп. пені є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Літинський район, Вінницька область, код НОМЕР_4) на користь спільного українсько-німецького підприємства «Буковест»(вул. Коломийська, 13 А, м. Чернівці, р/р. 26005001711001 в Чернівецькому філіалі АТ «Укрінбанк» , МФО 356204, код 25077759) 197 200 грн. боргу, 17676 грн. 56 коп. пені, 2148 грн. 77 коп. державного мита та 109 грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові в частині стягнення пені в розмірі 15711 грн. 44 коп. відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 12.06.2007р.
Суддя Матвійчук В.В.