Справа № 128/3148/16-к
Провадження №11-кп/801/21/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 травня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу зі змінами прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , апеляційної скаргу зі змінами обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020100000194 від 18.02.2016 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця смт. Погребище, Погребищенського району, Вінницької області, з вищою освітою, розлученого, має неповнолітню дитину, 2010 р.н., непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора : ОСОБА_9
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_10
представника потерпілого-захисника ОСОБА_11
Прокурор Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу зі змінами на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року, просив вирок змінити та з мотивувальної частини вироку виключити прізвища та ініціали осіб, вказавши що ОСОБА_7 28.02.2015 року близько 22-00 год. знаходячись зі своїми товаришами, щодо яких виділено окреме провадження.
В решті вирок залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу зі змінами, просив змінити вирок Вінницького районного суду від 22.12.2017 року стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 10 112, 34 грн, в частині стягнення моральної шкоди стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 20 000,00.
В решті вирок залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просив скасувати вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, відмовити ОСОБА_7 в звільненні від відбування покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році», стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 600 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року на підставі ст. 2Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 28 112,34 грн. та моральну шкоду на суму 300 000,00 грн., а також витрати на послуги адвоката на суму 7200,00 грн.
Вирішено долю речових доказів.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
28.09.2015 року близько 22 год., ОСОБА_7 знаходячись зі своїми товаришами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на підставі раптово виниклих неприязних відносин під час розмови із ОСОБА_8 , нанесли останньому тілесні ушкодження. ОСОБА_7 кулаком правої руки наніс ОСОБА_8 удар в область грудної клітки, після чого знов кулаками обох рук наніс декілька ударів ОСОБА_8 в обличчя, внаслідок вказаних ударів останній не втримавшись на ногах, впав на землю та ОСОБА_7 правою та лівою ногою наніс йому декілька ударів в різні частини голови та тулубу. Після того, як ОСОБА_8 підвівся на ноги та намагався втекти, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, наздогнав ОСОБА_8 та збивши його з ніг, кинув на покриття з бетонної бруківки і продовжив ногами наносити численні удари по голові та тулубу. Окрім того, коли ОСОБА_8 прикривав свою голову руками, ОСОБА_7 продовжив наносити удари ногами по відкритих ділянках голови, зокрема, в потиличну ділянку та декілька разів стрибнув останньому обома ногами на голову, внаслідок чого, спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи черепа (основної кістки та гратчатої кістки зліва), які згідно висновку судово-медичного експерта №1524/15 від 18 січня 2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являються небезпечними для життя в момент заподіяння, що виникли від дії тупих твердих предметів та по давністю свого утворення відповідають строку вказаному у постанові про призначення судово медичної експертизи - 28 вересня 2015 року та не суперечать обставинам, вказаним у матеріалах кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги зі змінами прокурора мотивовано тим, що в мотивувальній частині вироку Вінницького районного суду зазначено прізвища та ініціали осіб, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 разом з якими ОСОБА_7 вчиняв злочин, хоча стосовно вказаних осіб провадження виділено в окреме провадження , яке перебуває на розгляді у іншому складі суду.
Судом допущено порушення вимог ст.17, 128,374 КПК України, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Вимоги апеляційної скарги зі змінами обвинуваченого ОСОБА_7 мотивовано тим, що моральна шкода потерпілого в розмірі 300 000 грн є завищеною, необгрунтованою та непідтвердженою доказами сумою, визнає моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Вказує, що має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка хворіє бронхіальною астмою, у зв'язку з чим потребує значних коштів на лікування, 20.02.2018 року укладено шлюб з ОСОБА_17 від шлюбу народився син ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим потрібно піклуватися про дітей та сім'ю, а стягнення у такому високому розмірі моральної шкоди спричинить тяжке фінансове становище його сім'ї.
Зазначив, що дійсно вчинив помилку, давши волю своїм емоціям та агресії у зв'язку з чим завдав шкоди здоров'ю потерпілого, винен у спричиненому, шкодує, розуміє свою провину, готовий відшкодувати шкоду потерпілому, але не у такому завищеному розмірі, його життєві позиції змінилися, оскільки перебував в зоні АТО, де зарекомендував себе з позитивної сторони, тому готовий надалі відшкодовувати шкоду потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_7 просить врахувати, що ним вже відшкодована частково матеріальна шкода у розмірі 18 000, 00 грн., тому вважає за доцільне стягнути з нього в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого 10 112, 34 грн.
Вимоги апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 мотивовано тим, що вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року є незаконним з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Суд, застосовуючи амністію щодо обвинуваченого ОСОБА_7 посилався на наявність в матеріалах справи посвідчення НОМЕР_1 про надання обвинуваченому статусу учасника бойових дій та довіку про його безпосередню участь у зоні АТО, проте допустив порушення закону під час дослідження вказаних доказів, не взяв до уваги тієї обставини, що обвинувачений не довів належним доказами наявності в нього статусу учасника бойових дій, що виключає можливість застосування звільнення від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України « Про амністію».
Потерпілий вважає, що визначена судом міра покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке є занадто м'яким та не є достатнім для виправлення обвинуваченого. Санкція статті за якою обвинуваченого визнано винуватим, передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, тому до ОСОБА_7 повинно бути застосоване максимальне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Розмір моральної шкоди визначений судом без врахування всіх обставин справи, ступеню вини обвинуваченого та глибини завданих фізичних та душевних страждань, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, цивільний позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди має бути задоволений повністю в розмірі 600 000, 00 грн.
Судом не надано належної оцінки діям обвинуваченого, оскільки тілесні ушкодження було завдано групою осіб, тому дії ОСОБА_7 фактично мають склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за яке передбачено більш суворе покарання та до якого не застосовується амністія.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_9 , який підтримав вимоги апеляційної скарги зі змінами прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 , які підтримали вимоги апеляційної скарги зі змінами обвинуваченого, не заперечували проти апеляційної скарги зі змінами прокурора, представника потерпілого-захисника ОСОБА_11 , який підтримав вимоги апеляційної скарги потерпілого, заперечував проти апеляційної скарги прокурора зі змінами, обвинуваченого зі змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами прокурора, апеляційної скарги зі змінами обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , суд вважає, що подана апеляційна скарга зі змінами прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга зі змінами обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Однак, суд першої інстанції в порушення ст. 62 Конституції України в мотивувальній частині вироку, вказав що ОСОБА_7 з товаришами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на підставі раптово виниклих неприязних відносин під час розмови із ОСОБА_8 , нанесли останньому тілесні ушкодження тим самим, наперед вирішивши питання про доведеність вини вказаних осіб.
Зазначене суперечить вимогам ч.1 ст. 17 КПК України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Стосовно осіб, які разом з ОСОБА_7 вчиняли злочин кримінальне провадження виділено в окреме провадження та перебуває на розгляді у іншому складі суду.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року фактично містить твердження, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 вчиняли кримінальне правопорушення разом із ОСОБА_7 , що є порушенням презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд у своєму рішенні не може використовувати формулювання, які б вказували на винуватість осіб, що не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.
Зазначене є підставою для зміни вироку суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 337 КПК України суд розглядає кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення .
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України досліджено всі обставини кримінального провадження, перевірено та оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, встановлено доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України
Доводи апеляційної скарги потерпілого, щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене групою осіб є безпідставними, належним чином необгрунтованими.
Висновки суду першої інстанції , щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 належним чином вмотивовано, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 розглянуто в межах пред'явленого обвинувачення.
Кваліфікаційною ознакою умисного тяжкого тілесного ушкодження вчинення його групою осіб є в тому випадку, коли вчиняється воно двома або більше особами, які діяли погоджено як виконавці, в тому числі й у випадку, коли до однієї особи приєдналася інша.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 та особи, провадження відносно яких виділено в окреме провадження нанесли потерпілому тілесні ушкодження. При цьому роль та участь ОСОБА_7 розмежовано від інших осіб.
Досліджені судом обставини кримінального провадження, сукупність доказів вказують на доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Покази ОСОБА_7 , який вину у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень за обставин, встановлених судом, визнав повністю, узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , які пояснювали, що ОСОБА_7 наносив ОСОБА_8 удари руками, ногами по різних частинам тулуба, по голові, а також декілька разів стрибнув останньому обома ногами на голову, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які підтвердили факт побиття потерпілого, іншими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 30.09.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_8 (т.2, а.к.п. 23-24) та фотокопіями (т. 2 а.к.п.25-27), згідно якого потерпілий показав за яких обставин ним було отримано тілесні ушкодження по події від 28.09.2015р.;висновком експерта № 1524/15 від 18.01.2016 року Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз (т. 2 а.к.п. 31-33), згідно якого у ОСОБА_8 були тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток основи черепа (основної кістки та гратчатої кістки зліва), які згідно висновку судово-медичного експерта №1524/15 від 18 січня 2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являються небезпечними для життя в момент заподіяння, що виникли від дії тупих твердих предметів та по давності свого утворення відповідають строку вказаному у постанові про призначення судово медичної експертизи - 28 вересня 2015 року; переломи кісток лицьового черепа (суглобових відростків нижньої щелепи з обох сторін з вивихом головки відростку зліва, передньої та літеральної стінок правої гайморової пазухи, верхньої стінки лівої гайморової пазухи), які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; струс головного мозку, перелом кісток носа, гематоми в ділянці лівого ока та правої вушної раковини, рана слизової оболонки нижньої губи, множинні гематоми та садна обличчя та голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я., протоколом проведення слідчого експерименту від 16.02.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_8 (т.2, а.к.п. 43-44), згідно якого було досліджено за участю потерпілого обставини події від 28.09.2015р.;протоколом проведення слідчого експерименту від 30.08.2016 року за участю ОСОБА_7 (т.2., а.к.п. 45-46) та два ДВД-диска (т.2, а.к.п. 47-48), згідно якого було досліджено за участю обвинуваченого обставини події від 28.09.2015р.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі потерпілий ставить питання, щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 600 000, 00 грн.
Обвинувачений у апеляційній скарзі зі змінами вказав, що не погоджується з визначеною судом сумою відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000, 00 грн, а також вважає,що відшкодуванню підлягає матеріальна шкода у розмірі 10 112,34 грн. , враховуючи те, що він відшкодував 18 000, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами викладеними потерпілим та обвинуваченим щодо цивільного позову.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Суд першої інстанції, розглянувши цивільний позов потерпілого в дотримання вимог ст. 128 КПК України, керуючись нормами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 57 - 60, 84, 88 ЦПК України, прийняв до уваги, що потерпілим підтверджено понесення матеріальних витрат, які складаються з вартості ліків придбаних на лікування на суму 23400 грн., що підтверджується чеками (т.1 а.к.п. 71-79); вартість пошкодженого мобільного телефону на суму 1 335,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 09.09.2016р. (т.1 а.к.п.81); вартість пошкоджених речей на суму 3 377,34 грн., що підтверджується рахунком Счт/02-0054693 від 20.09.2016р. (т.1 а.к.п.80), загальна сума матеріального збитку складає 28 112,34 грн., щодо моральної шкоди суд врахував тяжкість наслідків, що наступили для здоров'я потерпілого, перенесені ним фізичні та моральні страждання, тривалість лікування та відновлювального періоду, який триває і досі, з врахуванням матеріального стану, як обвинуваченого так і потерпілого, враховуючи частковість відшкодування шкоди на суму 18000 грн., дійшов висновку щодо доцільності задоволення позову на суму 300 000 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення в частині вирішення цивільного позову належним чином вмотивовано, відповідає вимогам чинного законодавства, тому апеляційні скарги обвинуваченого, потерпілого в цій частині не підлягають.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд в дотримання вимог ст. 65 КК України, керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України визначається як тяжке, особу обвинуваченого, який вину визнав, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, частково відшкодував шкоду нанесену потерпілому шляхом поштового переказу 18 000 грн. обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнав часткове добровільне відшкодування завданого збитку, обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не встановив, та визначив покарання, яке є достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
В матеріалах кримінального провадження наявна довідка , видана 25.07.2016 року № 4293 командиром військової частини -польова пошта НОМЕР_2 полковником ОСОБА_21 , згідно якої ОСОБА_7 є учасником антитерористичної операції в період з 08.05.2016 року по 24.06.2016 року на території Донецької та Луганської областей.
Даний факт підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.11.2016 року виданим т.в.о. начальника управління персоналу -заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно ст.2 Закону України « Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Враховуючи те, що ОСОБА_7 є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2016 році», звертався до суду з відповідним клопотанням про застосування амністії, суд першої інстанції вірно звільнив його від покарання.
Твердження у апеляційній скарзі потерпілого, щодо наявності підстав для призначення покарання у виді 8 років позбавлення волі та безпідставності звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі Закону України « Про амністію у 2016 році» не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Зазначені вимоги потерпілого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу прокурора зі змінами задоволити.
В задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 , апеляційної скарги зі змінами обвинуваченого ОСОБА_7 відмовити.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2017 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 121 КК України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку прізвища та ініціали осіб, вказавши, що ОСОБА_7 28.09.2015 року близько 22-00 год., знаходячись з особами, щодо яких матеріали виділено в окреме провадження.
В решті вирок залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення.
На підставі ч.4 ст. 532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
Згідно оригіналу: Суддя: