Провадження №6-а/748/28/19
Єдиний унікальний № 2-а-15055/11
08 травня 2019 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді Майбороди С.М.
при секретарі Оніщенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігові заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -
04 лютого 2019 року, представник заявника ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив в порядку виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2011 року по справі № 2-а-15055/11 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі, Чернігівської області про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду та заподіяну здоров'ю та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні добровільного гарантованого відселення, стягувача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 замінити на її правонаступника ОСОБА_4 , мотивуючи свою вимогу тим, що вона, як спадкоємець за заповітом в порядку виконання постанови суду, має право на отримання виплат, що були нараховані за життя ОСОБА_3 , однак останній не виплачені.
Представник заявника надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши про підтримання вимог, викладених в заяві.
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, будучи повідомленими належним чином, не забезпечили явку свого представника в судове засідання, просили розгляд проводити за його відсутності. Надали відзив на подану заяву, вказавши, що остання не підлягає задоволенню, оскільки виконавче провадження не відкрито, спірні кошти виплачуються в порядку погашення заборгованості за рішенням суду.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, будучи повідомленими належним чином, не забезпечили явку свого представника в судове засідання, справу просили розглянути без участі їх представника.
Головне управління державної казначейської служби України у Чернігівській області , будучи повідомленими належним чином, не забезпечили явку свого представника в судове засідання, справу просили розглянути без участі їх представника.
Відповідно ч. 2 ст. 379 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Дослідивши матеріали справи, надані заперечення, судом встановлено наступне.
Постановою Чернігівського районного суду від 30 грудня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано незаконними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не здійснення ОСОБА_3 перерахунку пенсії та доплати до пенсії відповідно до ст.ст.39,50, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 1 категорії, інваліду 2 групи, з розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.ст.50, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 15 червня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично виплачених сум, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, у відповідності до ст.ст.39, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 15 червня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Частиною 1 ст. 264 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується із ч. 1 ст. 379 КАС (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ст.1219 Цивільного кодексу не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
При цьому, статтею 1227 Цивільного кодексу визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, право на отримання заборгованості з пенсії правонаступник має у випадку, якщо пенсія була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, однак не отримана померлим.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року у справі №673/1097/16.
Як вбачається з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області від 20.02.2019, постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області по справі № 2-а-15055/11 до Головного управління не надходила та на виконанні не перебуває. Згідно листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 19.03.2019 року рішення, стягувачем за якими є ОСОБА_3 станом на 19.03.2019 на обліку не перебуває та до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не передавалось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що Виконкомом Пакульської сільської ради Чернігівського районного суду Чернігівської області 04 квітня 2016 року складено актовий запис № 08 (а.с. 14).
Спадкоємицею після померлої ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину за законом, що підтверджується довідкою Чернігівської районної державної нотаріальної контори від 17.06.2017 року.
Таким чином, неодержана за рішенням суду пенсія, що належала ОСОБА_3 і залишилися нею не одержаною в зв'язку із її смертю, повинна бути виплачена її правонаступнику - дочці ОСОБА_1 .
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, посилання відповідача на те, що замінити сторону виконавчого провадження можливо лише за обов'язкової умови відкриття виконавчого провадження, є безпідставними.
Аналогічна правова позиція наведена постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 686/15913/17, від 24 травня 2018 року у справі №2а-7560/11.
Враховуючи наведене, слід замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_3 на її правонаступника: ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 243, 379 КАС України, ст. 1,15 Закону України «Про виконавче провадження»,-
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2011 року по справі № 2-а-15055/11, ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя С.М. Майборода