Справа № 739/171/19
Номер провадження 2/739/173/19
09 квітня 2019 року м.Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Кочура О.О.,
за участі: секретаря - Худорба Р.Г.,
позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів - Костюченка В.К.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно ,- ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається згідно з технічним паспортом з коридору І - 6,1 м. кв, кімнати ІІ площею 19,1 м. кв., кухні ІІІ площею 24,2 м. кв., санвузла ІV площею 4,7 м. кв., кімнати V площею 6,9 м. кв., мансарди VІ площею 37,2 м.кв.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що вони протягом 2016-2018 року без дозволу на початок виконання будівельних робіт закінчили будівництво квартир АДРЕСА_1 , яка складається згідно з технічним паспортом з коридору І - 6,1 м. кв, кімнати ІІ площею 19,1 м. кв., кухні ІІІ площею 24,2 м. кв., санвузла ІV площею 4,7 м. кв., кімнати V площею 6,9 м. кв., мансарди VІ площею 37,2 м.кв. Зазначають, що будівництво здійснено на земельній ділянці, яка належить їм на праві власності.
Після закінчення будівництва подали відповідачеві декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, проте відповідач відмовився примати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна.
Заявляючи вимогу про визнання права власності, позивачі посилається на частину п'яту статті 376 ЦК України, згідно з якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На позовну заяву надійшов відзив, в якому відповідач просить закрити провадження в справі зважаючи на відсутність предмету спору між відповідачем та позивачем.
В судовому засіданні позивачі та їх представник, адвокат Костюченко В.К., позов підтримали з заявлених підстав та просили задовольнити. Зазначили про необґрунтованість клопотання відповідача про закриття провадження в справі.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що позивачами закінчене будівництво квартири №2 АДРЕСА_2 , що підтверджується виготовленим МБТІ технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 м. Новгород- АДРЕСА_2 , складеним за наслідком проведення технічної інвентаризації Новгород-Сіверським міжміським бюро технічної інвентаризації (а.с. 5-7), в якому міститься відмітка про проведене технічне обстеження квартири та можливість безпечної та надійної експлуатації.
Земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд під відповідною частиною будинку з кадастровим номером НОМЕР_1 приватизована, її власниками є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с. 10).
Згідно з технічним паспортом спірна квартира складається з: коридору І - 6,1 м. кв, кімнати ІІ площею 19,1 м. кв., кухні ІІІ площею 24,2 м. кв., санвузла ІV площею 4,7 м. кв., кімнати V площею 6,9 м. кв., мансарди VІ площею 37,2 м.кв. Згідно з відміткою про проведене технічне обстеження, що мається в технічному паспорті на квартиру, листом відділу містобудування та архітектури Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 25.10.2018 р. № 03-14/2341 (а.с.13) об'єкт збудований з дотриманням державних будівельних норм та у відповідності до чинного законодавства (ДБН Б.2.2.-12:2018 «Планування і забудова територій), відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації
Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, згідно з ст. 331 Цивільного кодексу України для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.
Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК України). За змістом статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Зазвичай особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 376 ЦК України визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Як свідчить пояснення позивачів та їх представника, лист Управляння державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернігівській області від 13.12.2018 року № ЧГ210183471489 (а.с.9) у позивача відсутній дозвіл на початок виконання будівельних робіт, отже об'єкт є самочинним будівництвом. Позивачам подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.8), відповідач відмовив в прийняття об'єкта до експлуатації прийняв (а.с.9).
Отже, суд доходить до висновку, що квартира квартири АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва через відсутність при будівництві необхідного дозволу на початок виконання будівельних робіт, набуття право власності на квартиру неможливе в порядку ст. 331 ЦК України и можливе лише за рішенням суду згідно з ст. 376 ЦК України.
Суд враховує, що позивачі є власниками земельної ділянки, на якій збудований спірний об'єкт нерухомості, цільове призначення земельної ділянки відповідає збудованому на ній об'єкту, об'єкт відповідає будівельним нормам та правилам, вимогам надійності та безпечної експлуатації, отже не порушує права інших осіб.
Суд вважає, що встановлені обставини є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України. Що стосується клопотання про закриття провадження в справі, заявленого відповідачем у відзиві на позов, суд виходить з наступного:
Підставою для закриття справи згідно з пунктом другим частини першої ст. 255 Цивільного процесуального кодексу є відсутність предмету спору.
У позовному провадженні розглядається і вирішується спір про право цивільне, тобто спір про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин. Звертаючись до суду з позовом, позивач просить ухвалити рішення, яким здійснити захист цивільних прав та інтересів способами, передбаченими законом, реалізуючи право на звернення до суду, яке є одним із важливих конституційних прав громадян. Оскільки вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України підлягають вирішенню в суді, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність у позивача права звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно.
Вирішуючи питання про те, чи є відповідач належним відповідачем за цим позовом, суд виходить з того, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Про неналежного відповідача можна вести мову тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» має повноваження в галузі будівництва: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до цього закону.
Згідно з ст. 38 цього закону відповідач також наділений повноваженням звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Схожі повноваження у галузі будівництва згідно з ст. 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» делеговані виконавчим органам сільських рад. Виходячи з зазначеного вище, суд вважає, що органи місцевого самоврядування та Державна архітектурно-будівельна інспекція мають схожі повноваження у сфері будівництва, отже позивач вправі обирати в якості відповідача один з зазначених органів - або державну архітектурно-будівельну інспекцію, або орган місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 Порядку Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 саме на Державну архітектурно-будівельну інспекцію покладені обов'язки прийняття в експлуатацію об'єкта самочинного будівництва в разі визнання судом права власності на нього, отже саме відповідач є особою, яка вправі, за наявності відповідних підстав, опонувати позивачеві за позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Таким чином, суд вважає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є належним відповідачем за позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд вважає, що спір виник внаслідок неправомірних дій самих позивачів - здійснення будівництва без отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, отже судові витрати слід покласти на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається згідно з технічним паспортом з коридору І - 6,1 м. кв, кімнати ІІ площею 19,1 м. кв., кухні ІІІ площею 24,2 м. кв., санвузла ІV площею 4,7 м. кв., кімнати V площею 6,9 м. кв., мансарди VІ площею 37,2 м.кв. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.О.Кочура