Справа № 464/495/19
пр.№ 1-кп/464/307/19
03 травня 2019 року Сихівський районний суд м.Львова у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018140000000003 від 03.01.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
з участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
17 квітня 2019 року в провадження Сихівського районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000003 від 03.01.2018 р., про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Даний обвинувальний акт складено 12.04.2019 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_11 та затверджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_8 .
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити кримінальне провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, підстав для повернення обвинувального акта немає і кримінальне провадження може бути призначене до судового розгляду. Разом з тим вважає за необхідне направити даний обвинувальнпий акт з додатками Львівському апеляційному суду для визначення підсудності, оскільки останнім місцем вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 306 КК України (санкція якого є суворішою), вважає м. Миколаїв Львівської області.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема прокурором не були усунуті недоліки обвинувального акта, які стали підставою для його попереднього повернення. Так, при формулюванні обвинувачення кожному з обвинувачених слідчим не чітко та не повністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення.
Захисник обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності такого вимогам КПК України. Вказує, що прокурором не були усунуті недоліки обвинувального акта, які стали підставою для його попереднього повернення, зокрема стороною обвинувачення не було конкретизоване обвинувачення ОСОБА_5 в частині інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 306 КК України та вважає, що такі недоліки призведуть до порушення прав учасників судового провадження, зокрема позбавить суд можливості роз'яснити суть обвинувачення та може призвести до порушення правил підсудності. Окрім цього, вважає, що висунуте ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для останніх.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання захисників.
Провівши підготовчі дії, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення на підставі обвинувального акта судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд прийшов до такого висновку.
Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення прокурору обвинувального акта у разі невідповідності останнього вимогам КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2019 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був повернутий прокурору з мотивів того, що в такому взагалі не викладено фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 306 КК України, які сторона обвинувачення вважає встановленими, не наведено конкретне формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.306 КК України, із зазначенням характеру об'єктивних дій, кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, не зазначено, які саме дії сторона обвинувачення вважає такими, що утворюють склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.306 КК України. Також в обвинувальному акті не було зазначено, коли саме, якою особою та яким чином була сформована організована група як стійке об'єднання, місце її створення, способи залучення до організованої групи інших осіб, належним чином не встановлені детальні обов'язки кожного з учасників групи під час підготовки та вчинення злочинів, не визначено єдиного плану злочинної діяльності та способів його досягнення, не встановлено доведення його до відома кожного учасника організованої групи, не зазначено про обізнаність щодо розподілу ролей між ними та про єдність їх сумісного злочинного наміру як учасників організованої злочинної групи щодо вчинення злочинів, не зазначено про обізнаність кожного учасника щодо вчинення злочинів іншими учасниками організованої групи, а обставини вчинення злочину обмежені лише констатуванням наявності організованої групи. Окрім цього, колегією суддів звернуто увагу прокурору щодо можливої непідсудності даного кримінального провадження Сихівському районому суду м.Львова та на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування.
Згідно ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Разом з тим, у новому обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12018140000000003, що надійшов до суду 17 квітня 2019 року, вказані невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України - не усунуті в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом
Згідно з положеннями ч.1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про можливість подальшого судового розгляду за даним обвинувальним актом без жодних сумнівів. Зміст його має бути зрозумілим суду, його окремі частини не повинні суперечити одна одній, а формулювання обвинувачення повинно бути викладено у відповідності до вимог закону.
Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. N 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
При формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.3 ст. 307 КК України в обвинувальному акті органом досудового розслідування, окрім одного з близько 1200 інкримінованих епізодів вчинення зазначеного злочину, не зазначено часу та місця збуту наркотичних засобів. Проте, як зазначено прокурором в підготовчому судовому засіданні, по частині епізодів зазначені дані було встановлено.
Частина 2 ст.306 КК України, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачає кримінальну відповідальність за розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб, або використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, вчинених повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах.
Отже, об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення передбачає три альтернативні дії: 1) розміщення коштів у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах; 2) придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб; 3) використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.
Розміщення коштів означає внесення їх на рахунок будь-якого банку, переведення коштів з одного рахунка на інший, внесення їх у фонди підприємств, установ або організацій чи у фонди їх філій та інші подібні дії, пов'язані з використанням коштів, одержаних внаслідок наркобізнесу.
Використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів означає фінансування діяльності, що забезпечує продовження цього обігу.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винний має усвідомлювати незаконне походження коштів, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Мета є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину у третій його формі, нею є продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Вказаний злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
В обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 306 КК України (т. 2 а.с.п. 263- т.3 а.с.п. 1), органом досудового розслідування зазначено лише взагальному про відкриття чотирьох рахунків та розміщення на них в період з січня 2018 року по 16.07.2018 року грошових коштів, здобутих від незаконного обігу особливо небезпечного наркотичного засобу, на загальну суму 3 612 400 гривень. При цьому не зазначено коли, ким, в якому розмірі та на який рахунок розміщено грошові кошти.
Окрім цього, як вбачається з обвинувального акта та зазначено прокурором в підготовчому судовому засіданні, у вину ОСОБА_5 також ставляться протиправні дії, передбачені ч.2 ст. 306 КК України, - використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, при цьому, не зазначено які саме дії вчинив ОСОБА_5 (відсутнє формулювання обвинувачення), що утворюють об'єктивну сторону зазначеного злочину. (т. 2 а.с.п. 263- т.3 а.с.п. 1)
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а відсутність належної конкретизації в обвинувальному акті кримінальних правопорушень не тільки порушує право обвинуваченого на обізнаність із сутністю пред'явленого обвинувачення, але одночасно унеможливлює справедливий розгляд справи судом.
Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд визначити межі судового розгляду стосовного обвинувачених та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на ч.1ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише відносно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Такий суттєвий недолік обвинувального акта позбавляє суд призначити судовий розгляд, під час якого передбачено оголошення обвинувального акта та роз'яснення суті обвинувачення, яке в такому формулюванні кваліфікації не може бути зрозумілим обвинуваченим особам, що тягне за собою порушення їх права на захист.
Вказаний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Таким чином, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатись незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений - правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
Окрім цього, суд відзначає, що обвинувачення за ч.2 ст. 306 КК України є обвинуваченням у вчиненні найбільш тяжкого кримінального правопорушення серед всіх кримінальних правопорушень, інкримінованих у вказаному кримінальному провадженні, та за правилами ч.1 ст.32 КПК України вказане кримінальне провадження повинно розглядатись в суді за місцем його скоєння.
Порушення правил підсудності, відповідно до вимог п.6 ч.2 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою скасування судового рішення.
Незважаючи на заявлене прокурором в підготовчому судовому засіданні клопотання про направлення даного обвинувального акта з додатками Львівському апеляційному суду для визначення підсудності, суд вважає, що таке є передчасним, оскільки без усунення зазначених вище недоліків обвинувального акта, визначити підсудність неможливо.
Окрім вищезазначеного, обвинувальний акт, як зазначеного прокурором в підготовчому судовому засіданні, містить описки в тексті формулювання обвинувачення майже у всіх епізодах, зокрема не вірно зазначено по батькові обвинуваченої ОСОБА_7 .
Враховуючи зазначене, суд вважає, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.
Керуючись ст.ст. 110, 291, 293, 314-316, 371, 372, 395 КПК України,
клопотання захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задовольнити.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000003 від 03.01.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Львівської області для оформлення у відповідності до положень КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня оголошення повного тексту до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2