Іменем України
25 квітня 2019 р. № 400/389/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв,54018
до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 19.11.2018 № Ф-75493-17,
12.02.2019 до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 19.11.2018 № Ф-75493-17.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.01.2019 отримав від ГУ ДФС Миколаївської області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-75493-17, якою ГУ ДФС Миколаївської області відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон № 2464-VI) та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, визначено позивачу заборгованість за сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у розмірі 14976,72 грн.
Позивач вважає вимогу незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3-ї групи єдиного податку, в тому числі за видом діяльності КВЕД 70.22. Нарахований єдиний внесок за 2017-2018 роки сплачений позивачем в повному обсязі.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.04.2019, та відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги про її скасування не підлягають задоволенню. Позивач знаходиться на обліку у Миколаївському управлінні ГУ ДФС у Миколаївській області (Інгульський район) з 22.04.2013 та з 01.07.2016 знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Станом на 21.03.2019, відповідно до інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості зі сплати єдиного внеску складає 17 433,90 грн.
18.04.2019 позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що оскільки він не обліковується окремо як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а обліковується тільки як ФОП з ознакою незалежної професійної діяльності, то єдиний внесок позивачу повинен нараховуватись та сплачуватись тільки один раз, як з ФОП 3-ї групи єдиного податку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
23.11.2012 ОСОБА_1 зареєстрований державним реєстратором, як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є діяльність у сфері права, а також консультування з питань комерційної діяльності керування.
23.11.2012 позивач, відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 07.02.2013, взятий на облік в Управлінні ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва як платник єдиного внеску.
26.11.2012 позивач взятий на облік платника податків, як фізична особа-підприємець.
Окрім цього, з 18.04.2013 ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування та з 01.07.2016 є платником єдиного податку 3 групи, без найманих працівників.
За 2017 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно нарахував та задекларував свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 8448,00 гривень.
Зазначену суму ФОП ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі платіжними дорученнями по 2112 гривень від 24.04.2017, 26.07.2017, 03.11.2017 та від 29.01.2018.
За 2018 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно нарахував та задекларував свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 9828,72 гривень.
Зазначену суму ФОП ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі платіжними дорученнями по 3300 та 2457,18 гривень від 29.01.2018, 19.04.2018, 22.10.2018 та від 08.01.2019.
Таким чином, за період 2017-2018 років ФОП ОСОБА_1 мав переплату 842,82 гривень.
В листопаді 2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області обрахувало, що ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок лише як фізична особа-підприємець, і не сплачував єдиний внесок, як самозайнята особа - арбітражний керуючий.
ГУ ДФС обраховано відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обрахувало ОСОБА_1, як арбітражному керуючому, недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2017 рік 8448 гривень, та за 3 квартали 2018 року 7371,54 гривень. З урахуванням переплати в 842,82 гривень єдиного внеску ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємцем, загальна сума заборгованості обрахованої ГУ ДФС ОСОБА_1, як арбітражному керуючому, склала 14976,72 гривень.
19.11.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-75493-17 на суму 14976,72 гривень.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ст.7 Закону, платники єдиного внеску фізичні особи-підприємці на спрощеної системі оподаткування, обраховують єдиний внесок з суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, а платники єдиного внеску, особи, які провадять незалежну професійну діяльність з суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
В обох випадках, відповідно до ст.7 Закону, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Тобто, законодавець поклав обов'язок на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу від своєї діяльності.
Ведення підприємницької діяльності позивача, повністю охоплює діяльність арбітражного керуючого, оскільки вид діяльності консультування з питань комерційної діяльності й керування, згідно КВЕД-2010 включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
По цій справі позивачем не декларувався будь-який дохід від незалежної професійної діяльності (арбітражного керуючого). Факт отримання такого доходу позивачем також не доводить і відповідач. Єдиний внесок у мінімальному розмірі позивачем, як фізичною особою-підприємцем за спірний період сплачено у повному розмірі, що не заперечується відповідачем.
За таких обставин, предметом спору по цій справи є вирішення питання, чи повинна особа, яка має два статуси: фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за кожний свій статус, чи достатньо сплачувати за одним статусом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у п.п.4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений Міністерством фінансів України наказом №1162 від 24.11.2014.
Зазначеним Порядком передбачено, що фізичні особи-підприємці беруться на облік як платники єдиного внеску автоматично на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.
Натомість, особа, яка провадять незалежну професійну діяльність, відповідно до Порядку, беруться на облік у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з листопада 2012 року взятий на облік платників єдиного внеску, саме у статусі фізичної особи-підприємця. Заяви за формою №1-ЄСВ, про взяття його на облік платників єдиного внеску у статусі особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 взагалі не подавав.
Таким чином, у відповідача взагалі на обліку перебуває ОСОБА_1 лише в одному статусі - фізичній особи-підприємця. Свої зобов'язання щодо сплату єдиного внеску за спірний період фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.
Що стосується сплати ОСОБА_1 єдиного внеску за статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, то по-перше, позивач не перебуває на обліку у відповідача в такому статусі, а по-друге, у будь-якому разі, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та арбітражний керуючий ОСОБА_1 є однієї і тією самою особою.
Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не передбачає подвійного обліку платника єдиного внеску однієї і той самої особи, як фізична особа-підприємець та як особа яка провадить незалежну професійну діяльність.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачає обов'язку сплати однієї і той самою особою, мінімального розміру єдиного внеску за свій кожний юридичний статус.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 за період 2017 та 2018 рік не мав бази для нарахування єдиного внеску, визначеного ст.7 Закону, для платника єдиного внеску - особи, яка провадить незалежну діяльність, а обов'язок щодо сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі він виконав повністю у статусі платника єдиного внеску - фізичній особи-підприємця, підстав для повторного нарахування ще одного мінімального розміру немає.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-75493-17 на суму 14976,72 гривень визнати протиправною та скасувати.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Миколаївській області №Ф-75493-17 від 19.11.2018.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.) гривень.
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 03.05.19