м. Вінниця
06 травня 2019 р. Справа № 120/637/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом від 21.01.2019 року К-104/0-309/0/95-19 при розгляді заяви ОСОБА_1 від 03.01.2019 року (зареєстрованої в ГУ Держгеокадастру 03.01.2019 року за К-104/0/94-19) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл згідно заяви від 03.01.2019 року (зареєстрованої в ГУ Держгеокадастру 03.01.2019 року за К-104/0/94-19) на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 03.01.2019 року з використанням електронного цифрового підпису, звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із електронною заявою, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області.
21.01.2019 року позивач отримала листа-відмову К-104/0-309/0/95-19 у не наданні їй вищевказаного дозволу із зазначенням того, що управління Держгеокадастру не може визначити місце розташування земельної ділянки, а також з метою встановлення об'єктивної інформації стосовно правового статусу земельної ділянки, позивачеві запропоновано погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у Літинському районні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Також зазначає, що за результатами розгляду клопотання яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав наведених ст.118 Земельного кодексу України, у зв'язку із неможливістю визначення конкретного місця розташування земельної ділянки із поданих позивачем графічних матеріалів. Управлінням Держгеокадастру позивачеві запропоновано погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі Літинського Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в січні 2019 року позивач звернулася з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського району Вінницької області.
Листом № К-104/0-309/0/95-19 від 21.01.2019 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що з надісланих на розгляд графічних матеріалів не можливо визначити конкретне місце розташування земельної ділянки, також запропоновано позивачеві, з метою встановлення об'єктивної інформації стосовно правового статусу земельної ділянки, погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Літинському районні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач оскаржила її до суду.
Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладені у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.01.2019 року № 104/0-309/0/95-19, суд зважає на наступне.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений ст. 118 ЗК України, зокрема ч. 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ч. 2 п.1 с. 186 цього Кодексу.
Пунктом 17 вказаної статті визначено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Натомість, такої підстави як неможливість встановлення з графічних матеріалів категорії земель та цільового призначення земельної ділянки, законодавцем не передбачено.
Матеріали справи свідчать, про те що відмова мотивована тим, що вказану на графічних матеріалах земельну ділянку не можливо визначити, а також не можливо встановити її конкретне місце розташування. Тобто, вказана відмова є неконкретизованою, не містить жодних чітких підстав, передбачених Земельним кодексом України, з яких громадянину може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
В матеріалах справи не містяться докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо надання дозволів позивачам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари, на території Літинської селищної ради Вінницької області.
Разом з тим, земельна ділянка, відносно якої позивач звернулася із клопотаннями з метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не є сформованою, їй не присвоєно кадастровий номер, про таку земельну ділянку інформація до Державного земельного кадастру України не внесена, а тому вона не є об'єктом цивільних прав, та у відповідності до вимог закону не може бути реалізована на земельних торгах та включена до переліку таких земельних ділянок у відповідності до ст. 137 Земельного кодексу України.
Враховуючи обставини справи, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством, діяло протиправно.
Разом з тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2018 року у справі № 815/1666/17 (провадження № К/9901/18747/18).
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари, на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області (за межами населеного пункту Олександрівка).
В свою чергу, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Водночас, надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари, на території Літинської селищної ради Вінницької області (за межами населеного пункту) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельним законодавством віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача та на власний розсуд давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас визначаючись щодо вказаної позовної вимоги, з огляду на необґрунтованість оскаржуваної відмови, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи вище викладене та з урахуванням часткового задоволення адміністративного позову, відшкодуванню на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, викладене в листі від 21 січня 2019 року № К-104/0-309/0/95-19 «Про розгляд клопотання», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 січня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Олександрівка на території Журавненської сільської ради Літинського районну Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі - 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547).
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович